То я вірно розумію, що насправді не існує ніяких «коней на переправі»?

То я вірно розумію, що насправді не існує ніяких «коней на переправі»?

І якщо Верховному дуже треба, то масово пропаговані принципи «неначасі» та «єднаймося» можна тимчасово не застосовувати?

Воно-то не на часі, але якщо дуже треба і на пів-шишечки – то можна. Єднатися потрібно, але не з усіма. І не завжди. І не по всім питанням. Сьогодні «ми разом», а завтра – один з нас піде за рос військовим кораблем. А то й на нари.

І шо питання не у об’єктивній реальності, а лише у варіанті її інтерпретації у вухах найвеличнішого, у певний момент часу-простору.

А ще я зрозумів, шо так само легко можна оптом кишнути усіх «непотопляємих» жижиталізаторів, які, сівши на потоки «папередників», на базі старого непрацюючого лайна побудували своє власне, з блек-джеком і вискубами, з модними презентаціями, джинсами-колготками та айкосами – але значно небезпечніше. Не дивлячись на те, що війна миттєво витягла на поверхню та тицьнула в ніс усі можливі ризики, цифровий дракончик продовжує наразі надійно оберігати чарівну дірочку-вхід до президентського вуха, вдало імітуючи свою корисність для монарха.

Але ж одного дня усе вигадане «світове цифрове лідерство» лусне як мильна бульбашка, наче її ніколи не було. І потім купа начебто адекватних людей буде розгублено озиратися: «Що це було? Як ми взагалі могли таке терпіти?»

«Аказался наш атєц не атсом, а сукою»? (О. Галич)

А поки що чекаємо нових «непотопляємих» коней на переправі та відновлення тимчасово недоступних гасел «неначасі/єднаймося». Або якихось нових.