В Києві експерти обговорили перспективи розвитку українського озброєння , військової техніки та оборонних можливостей

“Війна є незмінною супутницею історії людства. До 95 % усіх відомих нам суспільств застосовували воєнні дії для вирішення зовнішніх чи внутрішніх конфліктів”.

“Війна є незмінною супутницею історії людства. До 95 % усіх відомих нам суспільств застосовували воєнні дії для вирішення зовнішніх чи внутрішніх конфліктів. За підрахунками вчених, за останні 56 віків відбулося близько 14 500 війн, у яких загинуло понад 3,5 млрд. людей. Для досягнення у війнах найбільш бажаних результатів постійно вдосконалювалися засоби їх ведення, озброєння та військова техніка (ОВТ), тактика, стратегія, тощо” – цією цитатою з однієї із останніх публікацій патріарха українського оборонно-промислового комплексу і знаного публічного інтелектуала Володимира Горбуліна, я дозволю собі почати даний матеріал про свої враження від особистої участі в організованій Міністерством оборони  та Міністерством освіти і науки України, в рамках недавньої виставки в Києві  “ЗБРОЯ ТА БЕЗПЕКА 2019” VІI Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”.

Як на мене конференція була надзвичайно змістовною і актуальною. А значення такого спілкування відповідних фахівців в умовах триваючої гібридної війни з РФ важко переоцінити. Тим паче, що особисто я, вважаю, що можливість широкомасштабної військової агресії Росії проти України, особливо якщо їй не вдасться нав’язати Україні мир на російських умовах, чи призвести до внутрішнього конфлікту і розколу України, є надзвичайно реальною.

Приймаючи до уваги  існуючи зовнішні і внутрішні реалія, в числі іншого говорили про асиметричну відповідь України на існуючи загрози.

Зокрема про необхідність особливо активного розвитку українських ракетних технологій і створення ракетно-космічного щита України, кардинального посилення ролі і значення Сил спеціальних операцій (ССО), впровадження в український ОПК досягнень 4 промислової революції, сучасних інноваційних і наукових розробок, кардинального збільшення ролі і впливу приватного капіталу та недержавних ініціатив і інновацій, як в сфері ОПК, так і у військовій справі взагалі та  в не військових формах ведення сучасних воєн  зокрема.

 Мені були цікаві практично всі  презентації і доповіді конференції (програма додається).

 

Однак в даному матеріалі я  хотів би коротко зупинитись на виступах, які особливо привернули мою увагу, а саме на доповідях Володимира Горбуліна – Віце-Президента Національної академії наук України, генерала Сергія Кривоноса – заступника Секретаря РНБО України, генерала Ігора Чепкова – Начальника Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗСУ, Анатолія Кінаха – колишнього Прем’єр-міністра, Президента УСПП, та деяких інших.

В контексті польсько-української співпраці в сфері оборонно-промислової співпраці дуже приємно відзначити, що під час конференції відбулась “Презентація Військового інституту технологій озброєння Республіки Польща” з якою виступив  представник інституту Євгеніуш Мілевський.

Цей інститут є однією з найстарших і найавторитетніших науково-дослідних і випробувальних інституцій оборонного комплексу Польщі, який створений ще в 1926 року і в цьому, в рамках допомоги Другій  Речі Посполитій, приймав участь майбутній Президент Франції Генерал Шарль де Голль.

Налагодження співпраці між Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки Збройних Сил України та Військовим інститутом технологій озброєння РП, як на мене дасть можливість внести більш глибинні і системні підходи в польсько-українську співпрацю в сфері ВТС і ОПК.

 

Особисто мені також було дуже цікаво почути міркування деяких учасників конференції про такі неоднозначні але важливі питання, як співвідношення експорту і внутрішнього використання продукції українського ОПК для ЗС і правоохоронних структур України, допустимість і межі участі іноземного капіталу в українському ОПК і доцільність формування суто українських закритих циклів виробництва особливо важливих видів зброї.

Згадували  і про   створення в Україні приватних військових компаній, як це робить Росія (наприклад сумно відома «ЧВК Вагнера») чи США. Адже не секрет що в результаті військових дій на сході України, в нашому суспільстві появилась ціла когорта  військових професіоналів, яким дуже важко (а дехто навіть і не хоче) адаптуватись, знайти себе в цивільному і мирному житті.

Хоча відповідний професіоналізм та практичні військові навички таких людей надзвичайно високі. А історичний досвід свідчить про те що воювати українці завжди вміли, причому, наприклад  ті ж самі козаки, заробляли на цьому не тільки в обороні власної землі. 

Тут я погоджуюсь наприклад з відомим військовим експертом і ломбером  Олексієм Арестовичем, який підтримує активну легальну участь українців-військових професіоналів у виконанні різноманітних замовлень і миротворчих місій в різноманітних куточках світу.

Наприклад допомога французам в конфліктних зонах (миротворчих місіях) в Африці.

Дехто може заперечувати такі ініціативи і найде для цього достатньо аргументів, але і плюси від таких проектів, як на мене, очевидні – відповідні військові професіонали при ділі і хороших заробітках, валютні перерахунки в Україну зростають, “каналізується” чи усувається з українського суспільства відповідний надлишковий агресивний чи конфліктний потенціал, розширюється інструментарій для ефективної роботи українських спеціальних служб і проведення наших специфічних операцій, держава при вмілій координації і законодавчому регулюванні, отримує геополітичні і міжнародні вигоди в т.ч. для підтримки своїх міжнародних партнерів та  в рамках ведення і протидії гібридний війнам і агресії.

А в разі чого завжди можна при потребі згадати відому “отмазку” російської держави: “А нас там нет…” :)))

Однією з ключових доповідей конференцій став виступ згаданого мною вище Володимира Павловича Горбуліна – Віце-президента Національної академії наук України на тему “Створення ракетно-космічного щита України як засобу від можливої агресії”.

В основу цього виступу, як на мене, покладені основні тези і підходи з відповідної статті опублікованої п. Горбуліним В.П. “ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОНИ ТА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ” у “Віснику  НАНУ”:

http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/Visn_9-20193_Gorbulin.pdf.

Приєднуюсь до тих, хто вважає ознайомлення з цим матеріалом обов’язковим “must have” для будь кого, кому не байдужі питання обороноздатності України.

Ось деякі тези із згаданих виступу і публікації В.П. Горбуліна:

“Озброєння мають відповідати найсучаснішим технологіям, враховуючи при цьому характер війн сьогодення, який істотно змінився порівняно навіть з недалеким минулим”.

“Можна стверджувати, що основна мета більшості війн сучасності — максимальне ослаблення у “без-контактний” спосіб економічного потенціалу держави-супротивника, в якій би точці земної кулі вона не знаходилася.

Характерними особливостями сучасних війн є також:

• застосування різних форм і способів бойових дій, у тому числі використання нетрадиційних та раніше невідомих, ведення збройної боротьби на суші, у повітрі та в космосі, на морі з одночасним посиленням ролі засобів повітряно-космічного нападу;
• поєднання воєнних дій за правилами воєнної науки з партизанськими і терористичними діями;
• широке використання кримінальних формувань;
• швидкоплинність воєнних дій;
• вибірковість об’єктів, що підлягають ураженню;
• підвищення ролі дистанційних боїв із застосуванням високоточних (керованих та некерованих) засобів ураження;
• нанесення точкових ударів по ключових об’єктах, критичних для економіки та інфраструктури;
• поєднання воєнного і потужного політико-дипломатичного, економічного, інформаційного, кібернетичного, психологічного, гуманітарного та іншого впливу на противника. Україна має враховувати всі ці особливості при розбудові національної безпеки і оборони”.

А ось кілька тез про тенденції розвитку озброєнь:

Такі тенденції добре відомі, а отже, доцільно звернути увагу лише на дві з них, які поки не дуже поширені, принаймні в Україні, але, на думку фахівців у військовій справі, є перспективними з точки зору розроблення, серійного виробництва та застосування зразків ОВТ на їх основі.

1) Інтелектуалізація засобів ведення збройної боротьби: створення і масове використання роботизованих, автономних та дистанційно керованих систем і зразків ОВТ.

2) Розроблення та застосування ОВТ, заснованих на нетрадиційних (у тому числі нелетальних) принципах дії. На думку більшості воєнних аналітиків, у війнах наступного покоління широко застосовуватимуть засоби ураження цілей, дія яких ґрунтується на використанні спрямованих потоків різних форм енергії. Елементи такої зброї наявні вже сьогодні, а загалом до такого виду озброєння належить електромагнітна, лазерна, пучкова, плазмова,акустична, радіологічна, біологічна, хімікотехнологічна та геофізична зброя.

Окрему групу зброї становить так звана нелетальна зброя, спрямована на те, щоб зупинити або відволікти певні групи противника, мінімізуючи при цьому ймовірність людських і матеріальних втрат обох протиборчих сторін. Під такою зброєю розуміють засоби впливу на людей чи техніку, побудовані на основі хімічних, біологічних та інших принципів.

Окремо розглянемо тенденцію розвитку ЗС провідних країн світу та їх ОВТ, яка останнім часом набуває все більшого поширення, – створення космічних (повітряно-космічних) сил. На цю тенденцію в Україні пропонується звернути найбільшу увагу. Першу практичну спробу в цьому напрямі здійснила Російська Федерація, коли в серпні 2015р. президент РФ В. Путін підписав указ про створення Повітряно-космічних сил як нового виду ЗС.

Тому, на наш погляд, розгортання орбітального угруповання і створення наземної інфраструктури майбутніх космічних сил України, які мають стати основою ракетно-космічного щита України, є обов’язковою передумовою ефективного використання наявних та перспективних зразків ракетного та інших видів озброєння, забезпечення надійної системи воєнного захисту держави від зазіхань будь-якого можливого супротивника та нанесення йому в разі агресії непоправних втрат.

І ще одна цитата про рівень впровадження нових видів озброєнь в РФ. Не для паніки і страху, а для адекватної оцінки ситуації і завдань, які перед нами стоять :

В останні 6 років РФ значно просунулася у справі створення нових та модернізації наявних зразків ОВТ. У російських ЗС у понад 12 разів збільшено кількість носіїв високоточної зброї великої дальності наземного, морського та повітряного базування, у 30 разів – високо-точних крилатих ракет.

По периметру кордону РФ створено суцільне радіолокаційне поле системи попередження про ракетний напад на всіх стратегічних повітряно-космічних напрямах та за всіма типами траєкторій польоту балістичних ракет.

На початок 2019р. загальна оснащеність ЗС РФ сучасними зразками ОВТ зросла з 16 до 61 %.

Так, у Стратегічних ядерних силах вона становить 82 %, у Сухопутних військах – 48,3 %, у Повітряно-космічних силах – 74 %, у Військово-морському флоті – 62,3 %, у Повітрянодесантних військах – 63,7 %.

Окремо слід зазначити, що визнаючи неможливість у найближчій та середньостроковій перспективі досягти паритету в кількісному вимірі щодо ОВТ зі США, РФ зробила ставку на ракетно-космічні технології. Один з висновків, який напрошується з такого ось роду “печальної” інформації про потенціал РФ – Україні також слід формувати асиметричні варіанти оборони.

Під час конференції в МВЦ з дуже цікавою і системною доповіддю також виступив  заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, легендарний український бойовий генерал, “хресний батько” Сил спеціальних операцій України Сергій Кривонос, який  наголосив, що реалізація чіткої науково обґрунтованої державної військово-технічної та військово-промислової політики гарантуватиме беззаперечну відсіч військовій агресії.

 

В контексті міжнародної співпраці зокрема з польськими партнерами, мою увагу на конференції звернули наступні тези виступу генерала С.Кривоноса, які цитує профільний сайт РНБО:

“Крім бюджетного фінансування, надзвичайно дієвим, на мій погляд, способом розвитку виробничих потужностей оборонних підприємств є залучення прямих іноземних інвестицій», – сказав С. Кривонос, зазначивши, що питання організації залучення іноземних інвестицій в державний сектор ОПК потребують ретельного обговорення і опрацювання.

У цьому контексті він наголосив на важливості визначення на законодавчому рівні принципів та особливостей приватизації підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності із захистом при цьому державного майна та технологій, а також можливості залучення іноземних інвестицій в ОПК із забезпеченням при цьому державного контролю для нейтралізації потенційних загроз національній безпеці.

На думку заступника Секретаря РНБО України, доцільно створити Державний фонд розвитку ОПК, що дозволить спрямувати кошти, одержані від приватизації підприємств ОПК, на фінансування заходів, передбачених Стратегією розвитку оборонно-промислового комплексу України, програмами реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу України.

“Головним розпорядником цих коштів повинен бути центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику”, – сказав він.

Щодо іноземних інвестицій, на думку С. Кривоноса, вони можуть бути спрямовані не тільки у сферу виробництва зброї, озброєння, військової та спеціальної техніки, але й у розвиток виробничих потужностей, спрямованих на випуск цивільної продукції на підприємствах оборонно-промислового комплексу.

Принагідно також щиро рекомендую всім не байдужим до оборонної тематики ознайомитись з, як нак мене, дуже глибоким і змістовним інтервю, яке провів з генералом С.Кривоносом Валентин Бадрак в програмі SECURITY TALKS:

https://www.youtube.com/watch?v=kjQI-idA0KM

Основну організаційну роботу по підготовці і проведенні конференції здійснив колектив Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України. Керівник цієї авторитетної структури МО України генерал-майор Чепков Ігор Борисович виступив з надзвичайно сучасною, я б навіть сказав модерновою за змістом, доповіддю на тему. Державна військово-технічна політика у світлі сучасних тенденцій світового науково-технічного прогресу.

Я багато відвідую різні цивільні заходи пов’язані з тематикою Індустрії 4.0, але такий детальний і прикладний аналіз різних аспектів четвертої промислової революції зустрічаю дуже рідко. Ось деякі цитати доповіді генерала Ігора Чепкова, в т.ч. в частині важливості участі приватного капіталу і його конструктивних відносин з державою в питаннях розвитку ОПК, відповідної техніки та озброєнь:

“Четверта промислова революція крім усіх її технологічних досягнень породила ще один видатний соціальний феномен, якому поки не дана належна суспільна оцінка. Мається на увазі безпрецедентний прорив приватного капіталу у високотехнологічні сфери, які до недавнього часу вважалися монополією держави. Те, що створює американський підприємець Илон Маск (Elon Musk) в галузі електронних платіжних систем, електричного автомобілебудування, енергетики, нетрадиційних транспортних засобів, ракетно-космічної техніки тощо, не тільки найяскравішими сторінками увійде в історію людства, але і знаменує собою початок нової технологічної ери. При цьому слід звернути увагу на принципово нову тенденцію у відносинах держави і приватного капіталу, що виникла завдяки успіхам І.Р. Маска.

З одного боку, вирішивши і продовжуючи вирішувати за власний рахунок глобальні для людства технологічні проблеми, він колосальним чином піднімає роль і планку соціальної відповідальності приватного капіталу перед суспільством. 

З іншого боку, держава, яка не змогла вирішити ці ж проблеми, маючи в своєму розпорядженні значно більші ресурси, змушена найсерйознішим чином задуматися про ефективність усієї системи державного управління. Якщо дану модель поширити на український оборонно-промисловий комплекс, який продовжують відносити до високотехнологічних сфер, то тоді з розвитком ідей Четвертої промислової революції державний сектор ОПК зобов’язаний значно посилити фінансово-економічну складову своєї господарської діяльності, а перед приватними оборонними підприємствами неминуче встане перспектива забрати на себе частину соціальної відповідальності перед суспільством.

У цьому сенсі не може не хвилювати група питань, що пов’язані з нерівноправністю форм власності. На жаль, формально проголосивши на законодавчому рівні рівноправність усіх форм власності, держава явно не послідовно поводиться в реалізації цього основоположного принципу ринкової економіки. 

Фактично у господарській практиці безпідставна з точки зору економічної логіки перевага віддається державній власності. Причому, як цепарадоксально, дуже часто ця прерогатива також закріплена законодавчо. 

Всі ці правові метаморфози є пережитком планової економіки, коли існувала єдина форма власності, державна. Проте, з моменту набуття Україною незалежності пройшло вже 28 років, а основні аспективітчизняного законодавства, що стосуються співвідношення державної і приватної форм власності, датовані ще 90-ими роками минулого століття і безнадійно застаріли. І до тих пір, поки така нормативно-правова ситуація буде зберігатися, свої Ілони Маски в Україні не з’являться.

Таким чином, ситуація щодо реакції України на перспективи Четвертої промислової революції є дуже тривожною і вимагає як широкого громадського обговорення, так і рішучих дій з боку законодавчої та виконавчої гілок влади, наукових і промислових кіл. Тільки так можна в обмежений термін привести державну військово-технічну та оборонно-промислову політику у відповідність з сучасними тенденціями науково-технічного прогресу, які панують в світі”.

Як на мене заслуговують на увагу і ряд, можливо для декого дещо контрверсійних, акцентів і висновків, які виголосив у своїй доповіді на конференції  колишній Премєр-міністр Україїни, Президент УСПП Анатолій Кінах.

Нижче деякі фрагменти і підсумування виступу Анатолія Кінаха опубліковані на сайті УСПП: “Як розвинуті країни підходять до використання воєнного бюджету? 50% і більше витрачається на модернізацію, нову техніку, вдосконалення навичок її обслуговування. В нас це ледве 15-17%, натомість до 80% їде на поточне споживання. Це хибна пропорція, враховуючи невисокий рівень цифр взагалі. Виходить, що в умовах дефіциту бюджету ми його  використовуємо неефективно. Причини – неякісно складені програми розвитку, нерозуміння, що принцип планування в ОПК – довгостроковий, відсутність єдиної чіткої вертикалі влади, яка б опікувалася оборонно-промисловою сферою”, – наголосив Анатолій Кінах.

Він навів неприйнятний  приклад управління в сфері ОПК – провал програми  виготовлення кораблів корвет.

В 2005р. було прийнято рішення про їх будівництво, в 2011р. мав з’явитися перший корабель, всього планували чотири. Але з-за нерозуміння, як фінансується виготовлення складних технічних споруджень, як швидко відбувається моральне старіння та з інших причин корвет так і не побудований, проект заморожено.

“Можна сказати, що точка неповернення щодо виготовлення бойових кораблів пройдена, і це неприпустимо. Втрачені кадри, фінанси, довгострокові контракти з надійними партнерами – і це за відомої ситуації країни на морі. Щось подібне сталося з літаком Ан-70, ракетою “сапсан”. Треба винести з цього прикрого досвіду належні уроки”, – підкреслив глава УСПП. 

На його думку, найголовнішим завданням розвитку та вдосконалення сфери є побудова вертикалі ефективного державного управління в ОПК.

Міжвідомча комісія з питань оборонно-промислового комплексу, створена згідно указу президента від 12.06.2015р., могла б працювати більш ефективно, її дії  – більш помітними, а очолювати її мав хоча б віце-прем’єр-міністр. Точилися розмови навколо створення державного агентства з ОПК, які нічим не закінчилися.

Треба ретельно переглянути та суттєво вдосконалити законодавче-нормативну базу. ВРУ вивела з-під заборони про приватизації низку підприємств ОПК, але ще це не крок до надходження сюди приватних інвестицій.

Рішучих змін потребує тема державно-приватного партнерства в сфері “оборонки”, оскільки абсолютно очевидно, що державними коштами необхідні обсяги модернізації озброєнь та спецтехніки, переоснащення війська “не витягнеш»”.

Нарешті, Анатолій Кінах висловив глибоке переконання, що  оборонно-промислова політика має ключовим словом – промислова.  

“Якщо говорити про співвідношення експорту і внутрішнього виробництва, державного оборонного замовлення, то останнього має бути в 1,5-2 рази більше. Саме тут можливість і армії, і національного виробника розвиватися як суб’єкти суверенної держави. В сфері ОПК треба вирішувати проблеми доступу  виробників до кредитних ресурсів, до критичного імпорту,  створювати для них стимули у вигляді реінвестування в розвиток, зменшувати податкове навантаження тощо. Лише вдихнувши кисень в індустріальну сферу, до якої  належить оборонна, лише надавши пріоритети економічному розвитку, наша країна зможе і перемогти ворога, і впевнено вступити в коло цивілізованих країн світу”, – підсумував Президент УСПП. 

Питання про роль і важливість приватного сектору і капіталу в сфері оборонно-промислового комплексу і створення нових, сучасних видів техніки і озброєнь, неодноразово піднімались під час виступів на конференції. Особливий акцент на цьому був зроблений у доповідях директорів Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака та Громадської спілки “Ліга оборонних підприємств України” Олега Брюшковського.

 

На завершення повторюсь – як на мене, конференція вийшла дуже насиченою,якісною і корисною.  Всім причетним до організації її проведення  респект і подяка!

Олег ДУБІШ