В Новому 2018 році нам критично необхідна спільна медіаплатформа!

На початку Нового 2018 року хочу висловити кілька думок про потребу існування спільної Україно-Польської медіаплатформи (УПМП), до числа ініціаторів створення якої я відношусь.

Не приховую, що виникнення  історичних претензій  і вимог стосовно перегляду «історичної політики» зі сторони Польщі до України, після відповідної зміни влади в Польщі та здавалось б  ідеальних міждержавних попередніх відносин, а також їх  «похолодання», яке наступило після,  особисто для мене стало своєрідним шоком/холодним душем. Це при тому, що  я народився у Львові в польсько-українській родині, і вже тривалий час стараюсь достатньо ґрунтовно займаюсь тематикою польсько-українського економічного співробітництва. Природно, що стан політичних, гуманітарних відносин між двома країнами має суттєвий вплив на ступінь розвитку економічних відносин, однак особисто я, як це не «печально», до певного моменту особливо глибоко не цікавився історичними, гуманітарними та іншими, не економічними аспектами наших відносин. Думаю таких громадян України, як я – багато. Однак сталося, як сталося, а я  маю одну життєву засаду – в кожній, навіть поганій ситуації стараюсь шукати позитив. В чому він проявився саме в даній ситуації? – Саме після появи, з моєї точки зору, провокативного фільму Войтка Смаржовського «Волинь», відповідних рішень польських законодавців щодо відомих подій на Волині, гучних заяв авторитетних в Польщі політиків та представників польської влади, я вперше грунтовно зацікавився відповідними історичними питаннями, і це зацікавлення вийшло далеко за межі конкретного історичного  періоду та подій.

А ще в мене наступило розуміння того, що попри задеклароване політиками стратегічне партнерство між Польщею та Україною, ми насправді, крім вузького кола спеціалістів, надзвичайно мало знаємо про стереотипи, комплекси, страхи, фобії, інші аспекти суспільної свідомості та глибинні внутрішні суспільно-політичні процеси один одного, а в інформаційно-медіальному плані, попри сусідство, а також «вибух» трудової міграції українців до Польщі, живемо на різних інформаційних (медіальних) планетах. При цьому, упущення з української сторони не менші, а може навіть і більші чим з польської сторони. І значна вина в цьому лежить на засобах масової інформації (медіа), які часто густо змагаються в гонитві за сенсаціями, скандалами, однобоко або поверхнево висвітлюють інформацію і регулярно зосереджуються виключно на негативі, не помічаючи позитивні моменти наших двосторонніх відносин.

Також для мене очевидним є те, що історичними суперечками між Польщею та Україною вправно маніпулює Росія, яка в умовах гібридної війни проти України не пропускає можливості «підкинути дров» в розпалювання вогнища українсько-польських суперечок та конфліктів.

Нажаль, потрібно чітко констатувати, що в тому числі внаслідок активної пропагандистської роботи організованої російськими спецслужбами (як в Україні, так і в Польщі) між нашими країнами виникло деяке ускладнення відносин. «Третя сторона» уміло користується напруженням в українсько-польських відносинах. Думки про те, що Москва може стояти за антиукраїнськими акціями в Польщі, плюндруванням могил і символічних історичних пам’яток в Польщі та в Україні, вже давно циркулюють у медіасередовищі та серед експертів. Мовне питання, проблеми прикордоння, національних меншин, історичного минулого, міжетнічних відносин між нашими країнами, трудової міграції українців до Польщі висвітлюються проросійськими пропагандистами в спотвореному та тенденційному вигляді, як в Польщі, так і в Україні. Саме проросійськими інформаційними ресурсами в Польщі (і не тільки) систематично поширюється брехлива інформація про антипольські настрої в Україні. Для просування в інформаційний простір позиції Росії, дискредитації польської/української влади і взаємин Польщі з Україною, російські спецслужби використовують весь свій арсенал: від залучення місцевих вчених, політиків і журналістів до звичайного троллінгу. Згадаємо нещодавнє видворення з Польщі російського професора-історика Дмитра Карнаухова, якого підозрюють в тому, що він міг діяти проти інтересів Варшави і розпалював польсько-український конфлікт. В Україні СБ України викритий “агент впливу російських спецслужб” і лідер радикальної громадської організації “Наждак” Микола Дульський, безпосередньо причетний до обстрілу Генерального консульства Польщі в Луцьку у кінці березня цього року та спроби перекриття міжнародної траси Львів – Рава-Руська у Львівській області. Безперечно, антиукраїнські акції в Польщі і антипольські в Україні є частинами спрямованої підривної акції, організованої одним центром – спеціальними службами Російської Федерації.

Протидіяти російській інформаційній агресії ми повинні разом. На цьому напрямку необхідно і надалі розвивати взаємодію не тільки державних органів, а в першу чергу громадянського суспільства для проведення спільних заходів по забезпеченню інформаційної безпеки та протидії російській пропагандистській машині в інтересах обох країн. Ось чому важливим є створення спільних інформаційних площадок, на яких би, як відповідні експерти і фахівці,так і звичайні громадяни двох країн могли б систематично знаходити точки дотику і обмінюватись матеріалами в тому числі щодо протидії російській інформаційній агресії.

УПМП  створена, як незалежний інформаційний майданчик групою ентузіастів за підтримки «свідомого» бізнесу, який розуміє екзистиціональну важливість стратегічного польсько-українського партнерства. Проект на сьогоднішній день набуває попиту серед громадян України, Польщі, Європейських та Азіатських країн, США та іншіх, які хочуть отримувати правдиву, сучасну та аналітичну інформацію у різних сферах наших двосторонніх відносин. Крім цього, розпочали працювати іншомовні версії платформи. Тому, хочу запросити всіх, кому не байдужа польсько-українська співпраця і взаємне пізнання та системний обмін інформацією, до активної участі в наповненні Україно-Польської медіаплатформи. Всіх вітаю з Новим 2018 Роком та Різдвом Христовим! Хай нам щастить!