В продовження теми про цифровізацію у Швеції і чим вона кардинально відрізняється від вітчизняної

В продовження теми про цифровізацію у Швеції і чим вона кардинально відрізняється від вітчизняної

В продовження теми про цифровізацію у Швеції і чим вона кардинально відрізняється від вітчизняної жижиталізації.
Мій попередній допис на цю тему – https://cutt.ly/wCkfDDG – прочитав мій давній товариш та колега Олексій Барановський, який наразі мешкає у Швеції. Ми з ним багато про що поспілкувалися у месенджері (не завжди цензурно), але його думки щодо його особистого досвіду виживання на цифровому ринку Швеції я вважаю правильним навести дослівно (з дозволу автора):
«…Значить так, постулати:
1. Підписуюсь під кожним словом.
2. Автор не розповів доволі важливу тему, яка присвячується основі основ електронних послуг в Швеції – BankID. (Мається на увазі автор дослідження, на яке я посилався – Сергій Позній, хоча, як на мене, тема розкрита досить детально, але то таке – КК)
Ну, по перше, дійсно, BankID – проект консорціуму банків Швеції, але ж цих банків – до 10 лише. З основних: Swedbank, SEB, Nordea, Handelsbanken.
По-друге, для отримання BankID вам знадобиться рахунок в банку, а тут і криється найбільша пастка, яку шведи змогли уникнути, а українці ще ні: просто так рахунок не відкривають. Тобто, ви не можете прийти в банк і сказати: “Я хочу рахунок!”.
Існує дві певних вимоги, якім ви маєте відповідати: мати необхідні документи та довести, що вам реально треба рахунок.
Давайте поки що опустимо необхідні документи, бо це надовго, і почнемо з доведення необхідності.
Я відкривав два типи рахунків: особистий та комерційний (аналог ФОП).
Щоб відкрити офіційний рахунок довелося прикладати контракт з місця роботи та сертифікат, який підтверджує, що я все ще працюю на цьому місці. Моя дружина не працює в Швеції, але отримала місце на магістерській програмі в університеті. Її переписка з банком вартує окремої історії:
– Хочу відкрити рахунок у вашому банку!
– А навіщо вам?
– Ну, буду працювати, а зараз працюю віддалено на українську компанію.
– Ми боїмося, що українська компанія сюди гроші не перерахує, коли будете працювати локально, приходьте.
– Я студентка ВНЗ, я маю право отримувати стипендію від держави!
– Наведіть, будь-ласка, підтвердження, що ви будете отримувати стипендію, тобто рішення комісії.
– Я мати дитини до 18 років, я маю отримувати щомісячні виплати від försäkringskassan (фонд соціального страхування)
– Це дійсно так. Чекаємо вас у четверг через два тижні для оформлення вам рахунку.
Щодо відкриття комерційного рахунку, то передумовою є наявність особистого, а ще й доведення того, що у вас реально є або бізнес-план, або вже існуючі контракти з контрагентами. Мені довелось прикладати.
А тепер перейдемо до документів. Основною особливістю BankID є його універсальність в Швеції. Аналогів майже немає і не буде. Тому банки надвідповідально відносяться до політики Know Your Client (це було вже зрозуміло з попередньої частини).
Щоб отримати рахунок в банку ви маєте надати:
– Personnumer (аналог ІНН)
– Дозвіл на проживання (якщо ви не місцевий) (з біометричними даними)
– SwedishID – аналог паспортної картки (з біометричними даними)
Без будь-якого документа вам відмовлять. Так, існують виключення, але тоді й великі обмеження. Наприклад, ви можете отримати рахунок без SwedishID, але тоді ні BankID, ні Swish не побачите. Прецеденти відомі.
Але цікавий сам процес отримання всіх документів.
Дозвіл на проживання – оформлюється в міграційній службі або посольствах, вимагає особистої присутності, вимагає надання біометричних даних (зберігаються в документі-картці) та наявності формальних документів (по процесу)
Personnumer – оформлюється в податковій службі, передумовою є наявність дозволу на проживання, вимагає особистої присутності.
SwedishID – оформлюється в податковій службі, передумовою є наявність дозволу на проживання ТА personnumer, вимагає надання біометричних даних (зберігаються в документі-картці).
І лише з цим набором формальних документів + доведення необхідності ви можете отримати рахунок та отримати BankID.
Поріг входження великий, але далі все доволі просто…
Це я ще про час очікування не казав, очікування саме на візити ? два тижні це мінімум.
Знову ж таки, це просто фільтр… Щоб люди відповідально відносилися
А не як у нас
два кліка – рахунок
три кліка – BankID
4 кліка – шахрайський кредит…»
———————————————
Ось така історія від реального користувача шведських досягнень цифровізації.
Які він, висококваліфікований фахівець з кібербезпеки оцінює не інакше як як Golden Case.
І цей шведський досвід було б ой як незле вивчити у нас в Україні, причому ДО початку масштабної примусової цифровізації.
Але ж коли його вивчати: треба прикручувати нові функції до Дії, розповідати про «вистояли у кібервійні», доповідати начальнику про нові «швидкі перемоги» та повчати Естонію цифровізації. Не на часі, давайте після війни, треба хоч шось робити, дудос-дудос.
Якось так склалося, що рішення національного масштабу у країні приймають піддослідні Девіда Даннінга та Джастіна Крюгера.
Костянтин Корсун

Голова Ради Громадської організації Українська група інформаційної безпеки, директор компанії з кібербезпеки Berezha Security.