Я виросла у двомовній родині в невеликому місті Тетієві на півдні Київщини

Я виросла у двомовній родині в невеликому місті Тетієві на півдні Київщини.

Папа розмовляв російською, а мама українською мовою.

Сьогодні думаю, що мені дуже пощастило, що місце мого народження не бобров, воронежської області і я не маю такої відмітки у паспорті. Адже, там батьки працювали в сфері телевізійного зв’язку, будучи за фахом зв’язківцями, фактично до мого народження. Але, дякуючи обставинам і долі, батьки перебралися до України і народилася я вже на маминій батьківщині – в селі Дібрівка поруч з Тетієвом, чим я дуже пишаюся.

Так до чого я про це все? А до того, що мій батько, який народився в Башкортостані в рф, є прикладом того, що любов до України, країни в якій ти живеш і яка є твоїм домом вже майже пів століття, може звучати різними мовами. І що важливі дії, конкретні дії.

Я пам’ятаю його страшенну злість на рф за Крим в 2014 році і як він ще з того часу розірвав всі зв’язки із знайомими, які підтримали окупацію Криму і війну на Донбасі. А після 24 лютого цей список ще й поширився на родичів. «Слава Україні!» від нього я чую частіше ніж з ефірів телевізійного марафону. Він дуже принциповий. Колись це вилізло йому боком у вигляді характеристики з роботи. Але це говорить про його характер. А ще — доводити все розпочате до кінця, відповідати за свої слова і вчинки та якісно виконувати свою роботу. Це те, що постійно вимагалося від нас з сестрою і вже давно стало нашими цінностями теж.

З Днем батька, пап! Пишаюся Тобою і дякую Тобі за все! Бережи себе!

P.S. Фото з папою, мамою і сином зроблено навесні 2021 року. А ще знайомі кажуть, що він дуже схожий з Мустафою Джемільовим)