Як країни-сусіди залучають українські руки і голови?

За оцінками Мінсоцполітики, на постійній основі за кордоном перебувають більше 3 мільйонів українців, а на сезонні роботи виїжджає 7-9 мільйонів осіб.

З іншого боку, НБУ прогнозує, що в поточному році динаміка трудової міграції сповільниться.

Уповільнення трудової міграції не змінить ситуації, коли Україна лідирує серед країн Європи з прогнозованого скорочення за 2019 рік кадрів через трудову міграцію (близько 1,4%). Саме такі результати показало дослідження компанії PricewaterhouseCoopers, де наша країна посіла перше місце.

Найбільш зацікавлена в українських кадрах Польща, яка є однозначним лідером за нашими залученими заробітчанам. За офіційними оцінками, їх у у цій країні налічується близько 2 млн осіб. У 2018 році в Польщі видали майже 329 тисяч дозволів на роботу: 70% від цього числа – наші співвітчизники.

Втім, все це лише наслідки, а причини – важке економічне становище в країні і візові послаблення, на які пішли всі сусідні країни. Польща в рамках безвізу  дозволила українцям працювати до 6 місяців протягом року, а потім там скасували тестування при працевлаштуванні іноземців на більшість спеціальностей.

Аналогічні візові послаблення також ухвалили Словаччина, Чехія і навіть Німеччина, де небезпідставно розраховують залучити більш високими зарплатами тих українців, хто зараз працює в Польщі (чому тамтешні роботодавці, звісно, не тішаться).

До цього списку додалася і “братська” Росія, яка не тільки прийняла приблизно 1 млн осіб, що бігли в свій час від військових дій на сході, не тільки видала з 2014 року 360 тисячам українців своє громадянство (плюс 77 тисяч дозволів на тимчасове проживання і 65 тисяч видів на проживання), але тепер вирішила видавати за спрощеною процедурою свої паспорти жителям ОРДЛО з місцевими “паспортами” (а в перспективі й усім українцям).

В тому є як факт геополітичний, так і спроба залучити робочі руки: росіянам насправді не дуже подобається засилля серед трудових мігрантів жителів Середньої Азії, а тут “безхазяйні” сотні тисяч зі слов’янським корінням.

Як приваблюють країни

Методи залучення багато в чому залежать від “якості” персоналу. Для некваліфікованого або низькокваліфікованого персоналу, а це основна частина трудових мігрантів, – це послаблення міграційного режиму. Безвіз спростив сезонну трудову міграцію в країни ЄС.

За словами Жанни Балабанюк, генерального директора компанії R&C Kyiv Group LLC, якщо говорити про кваліфікований персонал, то це трудові квоти, наприклад, для 20 тисяч українських будівельників для Ізраїлю. Тобто конкретний запит на конкретних фахівців.

Крім цього, також зниження кваліфікаційних вимог до іноземного персоналу. Так, з грудня 2018 року Німеччина відкрила можливості для працевлаштування українців, визнавши українські дипломи та знизивши вимоги до рівня володіння німецькою мовою, на рівні необхідному для виконання роботи, прибравши обов’язкову умову – складання іспиту на знання німецької мови.

“Розвинені країни, зокрема європейські, вдаються до різних кроків для залучення трудових мігрантів. Вони зацікавлені не тільки в тому, щоб кваліфікована робоча сила приїжджала до них на роботу, але і намагаються асимілювати трудових мігрантів у себе.

Це пов’язано з демографічними проблемами, які мають розвинені країни, а також з бажанням підтримувати стійкі темпи зростання ВВП, для чого необхідно постійно створювати нові робочі місця і заповнювати їх працівниками, яких не вистачає.

Для цього розробляються різноманітні програми залучення трудових мігрантів, які включають в себе візову підтримку та допомогу в соціалізації (безкоштовні мовні курси, безкоштовне навчання дітей у школі, правова та соціальна допомога, наявність релігійних установ близьких трудовим мігрантам конфесій), які демонструють трудовому мігранту перспективи в країні перебування.

Боротьба за трудові ресурси в світі не тільки не слабшає, але і гранично загострилася в останні роки. Тому розвинені країни і надалі будуть робити все від них залежне, щоб активно залучати трудові ресурси, в тому числі з України”, – зазначає президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

Як шукають фірми

Іноземні роботодавці виконують другу частину (після візових спрощень) роботи – пропонують порівняно високі зарплати, забезпечують соцпакет, допомагають з облаштуванням на новому місці. Попереду за кількістю “плюшок” висококваліфіковані фахівці – айтішники і меншою мірою інженери.

Будівельникам, водіям та представникам інших робітничих спеціальностей такого не запропонують, хоча і їм дадуть обов’язкову страховку і допоможуть з проживанням в більш або менш стерпних умовах.

Втім, іноземні компанії не позбавлені від необхідності самостійно або через посередників шукати персонал. Іноземні компанії найчастіше працюють через кадрові (рекрутингові) агентства, тому що витрати на пошук і залучення персоналу прийнято віддавати зовнішнім підрядникам.

“Іноземні компанії по-різному залучають закордонний персонал. Найчастіше вони звертаються до рекрутингових компаній, які працюють по цьому регіону. Це можуть бути міжнародні рекрутингові компанії, які мають офіси в різних країнах.

До них в основному звертаються глобальні міжнародні компанії, бо у них вже є досвід співпраці. Також це можуть бути і локальні рекрутингові компанії, які працюють в конкретній країні. Крім цього іноземні компанії охоче працюють з рекрутерами-фрилансерами, які ведуть пошук по конкретній країні або регіону.

Значна частина роботодавців використовують прямий пошук в країні і самі шукають персонал як через сайти пошуку роботи, біржі фрилансерів, соціальні та професійні платформи, публічні заходи (виставки, конференції), так і за допомогою прямої роботи з вузами: конкурси, стипендії, грантові програми, стажування для студентів”, – каже Жанна Балабанюк.

Для окремих компаній питання залучення трудових мігрантів дещо відрізняється і залежить безпосередньо від бізнес-моделі підприємства і отримання прибутку. “Якщо ми візьмемо для прикладу транснаціональні корпорації, то побачимо, що там працюють люди з багатьох країн світу. При цьому офіси цих корпорацій знаходяться по всьому світу, співробітники з легкістю переїжджають з країни в країну.

На сьогодні – це нормальна практика для глобального бізнесу. Але якщо опуститися на рівень нижче, то питання залучення трудових мігрантів набуває іншого забарвлення. У Польщі деякі роботодавці наймають на роботу виключно українців, тому що це зробити простіше, управляти однорідним колективом працівників зручніше, продуктивність праці вища, коли персонал може без проблем спілкуватися між собою однією мовою.

Такі компанії створюють умови для того, щоб трудові мігранти максимально концентрувалися на роботі і мінімум часу витрачали на побутові питання.

Для цього роботодавці будують гуртожитки для працівників, розташовані поруч з підприємством, пропонують безплатне чи зі знижкою харчування. Крім цього, оплата праці в розвинутих країнах нараховується погодинно, тому люди завжди мають можливість працювати понаднормово і зрештою більше заробити. В цілому іноземні компанії цінують професіоналів, які володіють іноземними мовами.

Такі трудові мігранти завжди зможуть знайти собі гідну роботу за кордоном. Але потрібно розуміти, що серед українців, які працюють за межами країни, це дуже невеликий відсоток фахівців”, – розповідає Василь Воскобойник.

Важливі нюанси

Значна частина трудових мігрантів працюють не зовсім нелегально, а їхні права не завжди захищені, про що вони дізнаються тільки тоді, коли, наприклад, відбувається нещасний випадок на виробництві.

Також звичною ситуацією є ненормований робочий день (6 днів на тиждень по 10-12 годин), недотримання техніки безпеки, виконання небезпечних для життя і здоров’я робіт, несвоєчасна та неповна виплата заробітної плати. Українці за відносно невеликі гроші виконують роботу, на яку не погоджуються місцеві.

З іншого боку, значна частина трудових мігрантів знаходить роботу з допомогою “сарафанного радіо”, за рекомендаціями і порадами знайомих чи родичів, які вже мали досвід роботи за кордоном. За даними польських досліджень, таких – 87%, і тільки 10% і 6% шукають через польські кадрові агентства, які працюють в Україні, та оголошення польських роботодавців в Україні відповідно.

І в цьому випадку велику роль відіграє імідж роботодавця – умови роботи та соцпідтримки, виконання ним своїх зобов’язань. В таких умовах “кидати” співробітників на гроші і відверто експлуатувати їх – не найбільш далекоглядне рішення.

Зі свого боку намагаються захистити трудових мігрантів на батьківщині (залишимо за дужками спроби змусити їх платити податки і в Україні).

У Раді зареєстрований законопроект №10272, в якому запропоновано реальний інструмент боротьби з частими випадками обману українців при пошуку роботи за кордоном – повна заборона посередникам отримувати будь-яку фінансову винагороду за посередництво при працевлаштуванні наших співгромадян в інших країнах.

Втім, коли за нинішніх умов у парламенту (нинішнього або, швидше за все, нового складу) “дійдуть руки” до цього документа – прогнозувати складно.

Україна кличе кадри

Справедливості заради потрібно відзначити, що Україна також спростила залучення кадрів з-за кордону. У 2018 році полегшили працевлаштування для громадян країн СНД. Раніше їм після видачі дозволу на застосування праці доводилося тимчасово виїжджати з України, щоб відразу повернутися з відміткою про перетин кордону.

Вже в березні поточного року в Україні спростили отримання віз типу “Д” (довгострокові візи на термін понад 90 днів) нерезидентам з ЄС і США. Все це дуже важливо саме для ІТ-галузі, оскільки у нас небагато галузей, які можуть собі дозволити залучати експатів.

Для трудових мігрантів з інших галузей економіки, крім керівних позицій, Україна не є привабливим місцем для працевлаштування.

І можливо, що з часом наша країна зможе стати привабливим місцем не тільки для іноземних айтішників в галузі з і так порівняно високими зарплатами, але й для інших фахівців.

Джерело: 112.ua