Як виявити фейк, і зокрема фейкове відео? Це питання лунає все голосніше, поступово набуваючи істеричних ноток

Як виявити фейк, і зокрема фейкове відео? Це питання лунає все голосніше, поступово набуваючи істеричних ноток.

Сумна новина полягає у тому, що високоякісний фейк можуть виявити лише фахівці, і на це потрібен час. Себто пересічному громадянину зробити це вкрай важко (практично неможливо).

Але є і хороші новини. У кожного користувача є два потужних інструменти: критичне мислення та здоровий глузд. Далеко не всі ними користуються, а дехто не зовсім розуміє шо воно таке. Пояснюю.

Критичне мислення – це завжди сумніватися, простіше кажучи. Не брати на віру, не довіряти за замовченням. Навіть якщо розповсюдження йде з начебто довірених джерел. Ще коли я навчався у Академії СБУ, нас вчили перевіряти інформацію через мінімум два інших незалежних (!) джерела. Бажано – теж довірені. Не забуваючи, що джерела інколи мають схильність переставати бути довіреними: все динамічно у сучасному Світі. Приміром, на явно заказушних або неперевірених матеріалах неодноразово ловили майже усі всесвітньо відомі видання.

Тимчасовим плюсом є те, що більшість сучасних відео-фейків – низької якості. Неозброєним оком можна помітити неспівпадіння звуку та міміки обличчя, не так рухаються губи, дивно виглядає силует, неприродні мікро-рухи, тощо.

Але це тимчасове явище. Темпи розвитку того, що наразі називають «штучним інтелектом», вже доволі скоро дозволять йому робити бездоганні відео на основі еталонного зразку. І навіть фахівці не допоможуть.

Тому головним засобом протидії технічно-досконалим фейкам вже скоро стануть ті ж наші природні друзі: критичне мислення та здоровий глузд. Багато людей вірять тому, на що дуже очікують або чого сильно бояться. Саме на подібні сильні емоції розраховані інформаційно-психологічні операції з використанням відео-фейків. Але якщо включити здоровий глузд і позадавати собі протягом буквально пари хвилин питання «а чи не може це бути дезою», «а кому це може бути вигідно», «чи щось я зробив, щоб виграти мільйон/квартиру в Києві» – тоді у фейка стає значно менше шансів маніпулювати свідомістю об’єкта інформаційної атаки.

І ще важливо не поспішати розповсюджувати «смажену» або шокуючу інформацію. На цей гачок неодноразово попадалися навіть досвідчені журналісти, але це такий у них професійний ризик: краще спалитися на дезі, ніж повідомити новину останнім.

Як боротися з професійними фейками на державному рівні і чи потрібно цим займатися? Так, потрібно. І єдиний розумний шлях – спростування. Зараз в Україні існують якісь державні інституції з протидії фейкам, люди отримують за це зарплати, але рівень їхньої роботи залишається якимось непомітним. Ніхто ж не здивується, якщо я скажу, що у сучасній Україні деякі державні інституції не справляються зі своїми завданнями?

І ще потужним інструментом протидії дезінформації є звичайна комунікація з суспільством, про брак якої говорять вже багато років. Скажімо, з’являється у ваших отих телеграмах якесь відео з топовим політиком, який говорить шокуючі речі. Нарід починає поширювати, хвилюватися, ставити питання. А посадовець мовчить. Нарід ще більше хвилюється, новина з гівноканалів перебирається у солідніші медіа, а з них – у зовсім поважні та у міжнародні. А влада все ще мовчить. І лише коли ситуація стає зовсім критичною – хтось щось таки неохоче спростовує. «Вірте лише офіційним джерелам» – люблять казати посадовці. Але як же їм вірити, якщо ті офіційні джерела морозяться, відмовляються коментувати та тикають усіх в свій «марафон» з рожевими поні?

Саме відсутність чіткої та чесної комунікації з суспільством надає підґрунтя для виникнення фейків. Вакуум інформації створює попит на неї. Незрозумілість позиції спонукає до пошуку відповідей на мутних ТГ-помийках. Обмеженість свободи слова у воєнний час є частково виправданою, але глуха мовчанка з важливих для людей питань – теж помилкова стратегія. Цензура не є рішенням. Адже прагнення до інформації є природною потребою людини, як дихати та їсти. Тут потрібен розумний баланс, намацати який так непросто випускникам «трускавецької школи».

І до речі, «блокування» – не допоможуть покращити чистоту інфополя, це вже не працює, інформаційне вертухайство давно себе вичерпало. Переслідування журналістів та затикання ротів «незгодним» – взагалі працює у протилежну сторону.

Тому не забуваємо частіше діставати з піхов своє критичне мислення та гострити свій здоровий глузд. Вони нам ще не раз знадобляться, оскільки відео-фейки невпинно прогресують.