Захід Сонця на горі Лопата

Вчора, 20 серпня, зустрів захід Сонця на Горі Лопата (1210,9 м.), що на Сколівщині… В Карпатах було казково красиво і надзвичайно тихо…Я ішов в гори сам і, як це не дивно по «нонішнім» часам, мій маршрут на Лопату виявився цілковито безлюдним, що додавало моїй пригоді особливого шарму і спокою…Здавалось, що з кожним кроком до Гори, позаду лишаються всі мої прості людські турботи, переживання і печалі такі дрібні на фоні їх Величностей Природи і Часу. На Горі в променях сідаючого Ярила на пагорбі височів Хрест, як символ Віри, Поваги і Людської Пам’яті…З іншої сторони Лопати на навколишню Землю споглядав холодний Місяць, який своїм неповним і віддаленим профілем на блакитному небі немовби анонсував прихід Ночі, яка завжди змінює День у їх вічному круговороті. Мимоволі подумалось – як швидко біжить Час… і як багато різного і різних відчувала, бачила і ще побачить на собі Лопата! Під Хрестом на вершині гори я звернув увагу на наступний пам’ятний надпис поверх якого чиїсь турботливі руки, поряд з лампадками, поклали залишки викопаних з землі набоїв часів війни: « Тут, на горі Лопата, 6-7.VII.1944 р. Курінь УПА Василя Андрусяка – «Грегота-Різуна» розгромив німецьких та мадярських окупантів.Слава Україні!» ГЕРОЯМ СЛАВА!!!