Армія без бирки, або кілька слів про російську групу Ваґнера
Російські війська – “зелені чоловічки” – Крим – 2014р. Shutterstock.com/ photo.ua

Армія без бирки, або кілька слів про російську групу Ваґнера

Операція КДБ перед сфальсифікованими виборами в Білорусі могла бути підлаштованою, щоб показати вплив зовнішніх сил, від яких захищається Аляксандр Лукашенка. З цього приводу з’явилася тема групи Ваґнера, про яку пише редактор BiznesAlert.pl. Маріуш Маршалковський. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Польське радіо.

Білоруський слід російських найманців

Діяльність найманців має довгу історію у світових конфліктах. З давніх часів існували сміливці, для яких не важливий був прапор, під яким вони билися, а гаманець, із якого вони отримували плату за свої дії. 
Сьогодні характер найманих бойовиків не змінився, але їх економічний аспект набув важливого значення. У цьому бізнес-середовищі вже кілька років з’являються російські організації. Однак деякі з них не характерні для стандартних компаній, які пропонують послуги найманців.

Приватні військові компанії (рос. частная военная компания) — це термін, який за останні роки здобув значну популярність у Росії, але не тільки.
Під цією концепцією приховується щось таке, чого, з юридичної точки зору, не існує. Не існує, тому що згідно з російським законодавством, в Російській Федерації немає законних підстав для діяльності найманих компаній.
Однак те, чого не існує з юридичної точки зору, насправді функціонує, і з кожним роком набуває дедалі більшого значення з точки зору всієї системи безпеки Російської Федерації.

Останнього тижня бойовики російської ПВК знову з’явився на вустах багатьох коментаторів через гучну затримку в санаторії поблизу Мінська.
Білоруський КДБ провів операцію і затримав 33 найманців, які, за даними служб, мали належати до приватної військової компанії Ваґнера. За інформацією білорусів, ці люди повинні були готувати операції, що мали дестабілізували Білорусь під час і після виборів.
За даними КДБ, загалом із Росії в Білорусь, із цієї сумнозвісної групи було перекинуто понад двісті найманців.

Одразу після арештів пролунали голоси про те, що вся акція була проведена на замовлення Аляксандра Лукашенки, який хотів показати «вплив зовнішніх сил» на білоруські вибори. Важко припустити, що Лукашенка не знав про присутність найманців Ваґнера за кілька кілометрів від білоруської столиці.
Тим паче, що, за словами самих затриманих, вони мали бути в цій країні лише проїздом. У деяких найманців було виявлено суданську валюту, в той час як усі вони заявляли у своїх свідченнях, що вони повинні їхати далі, в різних напрямках світу. Дехто з них твердив, що їде до Стамбулу, інші — у країни Південної Америки.
Незалежно від кінцевого пункту призначення, затримання кількох десятків росіян Москва, мабуть, мусила сприйняти як надзвичайно ворожий акт.

Пікантності ситуації додав той факт, що 14 серед 33 затриманих — це громадяни України, що мали воювати на боці проросійських сепаратистських сил на Донбасі.
За словами Києва, вони вчинили терористичні акти, а їхні дії суперечили міжнародному гуманітарному законодавству.
Україна майже одразу заявила, що очікує екстрадиції затриманих, які були пов’язані з військовими операціями на сході України.
Після кількох днів відносної тиші, росіяни самі вигадали альтернативну версію подій.
За допомогою урядових ЗМІ в громадський обіг потрапила інформація, що все питання, пов’язане з перебуванням ваґнерівців у Білорусі, — це спецоперація українських спецслужб.
За даними «розслідування» «Комсомольської правди», найманців спочатку законтрактовано для захисту нафтових родовищ Сирії в рамках охоронної компанії «Мар».

Ця компанія була заснована в 2013 році як Приватна військова компанія «Мар», але, на думку росіян, це насправді не військова компанія, а охоронна фірма. Вона діяла на Донбасі з 2014 по 2016 рік, де нібито захищала гуманітарні перевезення та займалася евакуацією мирного населення з районів бойових дій.

У 2018 році компанію розпустили, що підтвердив її засновник Алєксєй Марущенко в інтерв’ю «Коммерсанту». Через деякий час найманці змінили ціль на Венесуелу. Там вони мали охороняти об’єкти, що належать нафтовій компанії Роснефть. За даними газети, до Каракасу мали потрапити з зупинками в Мінську, Стамбулі та Гавані. Після приїзду до Мінська подальші рейси були скасовані і найманці застрягли в Білорусі. За словами Росії, всю операцію підготували українські служби, які сподівалися зіпсувати «добросусідські відносини Білорусі та Росії».

Тут теж виникає питання, про яку саме «приватну військову компанію» ідеться

Як правило, не тільки в Польщі, прийнято наклеювати етикетку «ваґнерійців» кожній російській військовій компанії.
Група Ваґнера працює в Сирії, Донбасі, Руанді, Центральноафриканській Республіці, Мозамбіку, Венесуелі, Лівії… Однак не кожен російський найманець (і не тільки російський) — ваґнерівець.

Приватні військові компанії в Росії, на відміну від охоронних компаній, оповиті таємницею, оскільки офіційно існувати вони не можуть. Офіційний перелік таких організацій невідомий, як і їх фінансування, структура та управління.

У 2012 році до Державної думи РФ було внесено проєкт закону, що легалізує функціонування ПВК в Росії. Тоді було підраховано, що ринок найманців коштує 100 мільярдів доларів на рік, і Росії варто зробити у це свій внесок. Однак ідея легалізації ПВК в Росії не вдалася. (…) Причин було декілька, проте остаточно проти цієї ідеї висловилося МЗС Росії та сам Кремль.
Це виникає зі специфіки діяльності таких формувань, особливо після анексії Криму та війни з Україною на Донбасі.

Приватні неформальні військові організації, які не мають офіційного юридичного статусу в Росії, зручно використовувати в місцях, де російська армія не може або не хоче з’являтися. Після років конфлікту на Донбасі відомо, що стрижнем сил проросійських сепаратистів було добровільне формування у виді приватних військових компаній із Росії. У них був фактично необмежений доступ до стрілецької зброї, обмундирування, оптоелектроніки, безпілотників або бронетехніки і танків.
Їхнім завданням була не лише боротьба з українською армією, а в першу чергу управління ресурсами сепаратистів, підготування кадрів, тактичних планів, логістика та поводження з найдосконалішою технологічно зброєю та технікою. Прикладом такої участі стало збиття українського транспортного літака Іл-76 під Луганськом 14 червня 2014 року. За даними СБУ, за цим актом стояли російські найманці з групи Ваґнера. Аналогічний приклад використовування найманців можна також знайти в Сирії.

Ще до офіційного втручання російських військ у Сирію у вересні 2015 року в Сирійській Арабській Республіці діяли різні «добровольчі» формування, які на боці урядових військ воювали з так званою Ісламською державою, опозиційними формуваннями або курдами. Після того, як росіяни вже офіційно ввійшли до Сирії, участь військових груп значно зросла. (…)

Чому нелегально

Оцінити кількість вбитих найманців доволі складно. Їх немає в жодному офіційному списку. За підрахунками Fontanka.ru, до кінця 2018 року в Сирії втратили життя принаймні двісті найманців. Однак ці цифри можуть бути значно більшими, оскільки вони не оновлювалися з того часу. Самі ветерани Ваґнера говорять про архаїчну тактику бою. Звідси доволі високе співвідношення втрат в окремих підрозділах. 

Активність російських найманців відзначилася і в Лівії, де вони воюють на боці Лівійської національної армії під командуванням генерала Халіфи Гафтара.
Додатковою причиною, через яку росіяни «не хочуть мати нічого спільного з найманцями», — є те, що вони вчиняють злочини проти в’язнів або цивільних осіб.
В Україні та Сирії було багато задокументованих випадків дій, які можна охарактеризувати як військовий злочин. Убивства, тортури, викрадення людей або зґвалтування, вчинені «на фронті», — за все це найманці не опиняться за ґратами.

А Росія, вустами Дмітрія Пєскова або речниці Міністерства закордонних справ Марії Захарової, може сказати: «нас там нєт».

Хто такий Ваґнер

На сьогодні найвідомішою формацією, яка формально не існує, є саме група Ваґнера. Назва походить від псевдоніму її мнимого командира Дмітрія Уткіна, який до 2013 року очолював 700-й загін спецназу 2-ї окремої бригади спеціального призначення російської військової розвідки ГРУ. З 2014 року ця група боролася в Україні. У 2016 році Уткіна запросили на День Героїв Вітчизни, організований у Кремлі. З тієї події походить його фотографія з Владіміром Путіном.
Головним актором групи Ваґнера є, однак, Євґєн Пріґожин, що його жартівливо називають «кухарем Путіна».

Група Ваґнера проходить навчання на полігоні «Молькіно» в Краснодарському краї на півдні Росії. Основними кандидатами на службу в організації є солдати у відставці та працівники служби безпеки. Через велику кількість населення «молодих» пенсіонерів у Росії, які часто не перевищують 40 років, інтерес до цього виду праці є чималим. На це також впливають гроші, які пропонують ваґнерівцям. Підраховано, що оплата їхньої праці коливається в залежності від ступеня та досвіду від 80 до 220 тис. рублів на місяць. Для порівняння, середня заробітна плата в Росії становить 35 тис. рублів. Їхнім навчанням, найімовірніше, займаються офіцери регулярних збройних сил.

За інформацією групи Conflict Inteligence Team, підкріпленої даними СБУ, 90 відсотків найманців Ваґнера, які воювали на Донбасі, були російського походження. Другу групу становили українці, а третю серби. Останні навіть склали власну національну групу серед ваґнерівців. Але крім цих націй є також білоруси, казахи, узбеки та інші нації, переважно пострадянські.

Армія без бирки

Для Росії баланс переваг від найманців позитивний. Починаючи від задоволення апетитів олігархів, близьких до Кремля, через управління «важкими» пенсіонерами в погонах, до впливу на своїх сусідів. Варто пам’ятати, що найманці є одним із елементів підсвідомих дій під час кризи, які багато хто називає гібридною війною. Саме цей період часто є вирішальним для успіху даної операції. Прикладом є анексія Криму. То чи варто найманцям в Росії офіційно реєструватися і сплачувати податки? Звичайно, ні. Не для вузької групи, яка керує усім бізнесом і гарантує його конфіденційність.

Час від часу російські спецслужби затримують угруповання, часто крайньо правих екстремістів, які хочуть створити щось на зразок приватної армії. Такі «патріоти» влади в Кремлі не потрібні. Тому що, можливо, вони зрештою побачили б, що те, чим їх годують, служить лише інтересам невеликої групи найдовіреніших осіб, які знаходяться на вершині ієрархії.

Тут також варто підкреслити, що спроби з’ясувати, чим насправді є група Ваґнера часто закінчуються смертю тих, хто ставляє запитання. Так було з групою журналістів, яка хотіла зібрати матеріали для журналістського розслідування щодо присутності групи Ваґнера в Центральноафриканській Республіці.
Ваґнерівці, окрім зарплати, також повинні керуватися «декалогом», в якому повага до Росії, її збройних сил та президента виступає на перший план. Це, мабуть, говорить все про те, хто тягне шнурки цієї організації.

biznesalert.pl/Л.І.

Якщо Ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.