Baltic Pipe і польська стратегія енергетичної незалежності

Ми повертаємося до питання енергетичної безпеки Польщі, що є пріоритетом уряду Права і справедливості. Гостем нашого ефіру є уповноважений польського уряду з питань стратегічної енергетичної інфраструктури Пйотр Наїмський.

Одним із вагоміших проектів, які мають суттєво посприяти енергетичній безпеці Польщі, є будівництво газопроводу Baltic Pipe, що повинен з’єднати газотранспортні системи Данії і Польщі. Виникає запитання, чи, якийсь етап цієї інвестиції нам треба буде реалізувати разом із Ґазпромом?

Пйотр Наїмський: Починаючи із закінчення довгострокового контракту, що випадає на кінець 2022 року, нам вже нічого не треба буде реалізувати разом із Ґазпромом. Що стосується реалізації інвестиції Baltic Pipe, тобто газопроводу з Норвегії, через Данію, дном Балтійського моря до Польщі, – усе відбувається згідно з графіком, із точністю навіть до тижня. Закінчення побудови газопроводу передбачено на 1 жовтня 2022 року, оскільки це і є початок так званого газового року.

Натомість, щодо будівництва газопроводу дном Балтійського моря, то початок цих робіт передбачено приблизно за рік, це травень-червень 2020 року. У графіку інвестиції на цей етап передбачено 2 роки.

Хоч у реалізації цієї інвестиції все йде за планом, час від часу можна почути голоси скептиків, мовляв, а що буде, якщо щось не вийде, якщо будівництво запізнюватиметься і так далі.

П.Н.: Можна сказати, що проект, реалізацію якого розпочато ще три роки тому, йде за графіком, крок за кроком. Якщо дотепер все відбувається плавно і без перешкод, то немає ніяких причин, щоб і далі так не було.

Отже, як виглядатиме реалізація проекту Baltic Pipe в контексті будівництва російсько-німецького газопроводу Nord Stream 2? Розумію, що Польща робить своє і не переймається проектом, який також має пролягати дном Балтійського моря?

П.Н.: З погляду будівництва Baltic Pipe ми не переймаємося інвестицією росіян. Очевидно, ці газопроводи будуть перетинатися. Проте, на даний момент ідентифіковано різні елементи інфраструктури, яка пролягає дном Балтійського моря, і якою наш газопровід буде пролягати. Цих елементів 17, – це кабелі живлення, телекомунікаційні кабелі, це різноманітна арматура. Газопровід Nord Stream 1, і можливо, ще не відомо, – Nord Stream 2, то це питання суто технічного порозуміння між власниками згаданої інфраструктури. Пунктів перетину багато. Ось наприклад, Baltic Connector – це новий газопровід, який повинен бути закінчений ще цього року, і він з’єднує Естонію з Фінляндією. І він, звичайно, перетинається з Nord Stream 1. Отже, – це є технічні питання, і я не думаю, щоб тут виникли будь-які проблеми.

Щодо газопроводу Nord Stream 2, здається, ми поки не можемо сказати, чи Балтійський газопровід буде пролягати над цим газопроводом, чи під цим газопроводом?

П.Н.: Це, дійсно, технічне питання, і тут компанії Nord Stream 1 та Nord Stream 2 залишаються у контакті з владою Данії. Враховуючи той факт, що маршрут газопроводу Nord Stream 2 залишається невизначеним, тобто точно не відомо, яким шляхом він буде пролягати, а маршрут Балтійського газопроводу вже визначний, то ми ще не знаємо, де конкретно будуть пункти перетину цих газопроводів.

У питанні енергетичної безпеки, складається враження, що багато стратегічних проектів випадає якраз на 2021-2022 роки, це, зокрема, й розбудова газопорту імені Лєха Качинського у Свиноусті. Чи в реалізації цієї інвестиції також все йде за планом?

П.Н.: Ця інвестиція знаходиться під таким самим наглядом, як і реалізація проекту Baltic Pipe. Розбудова газопорту в Свиноусті заради збільшення його пропускної здатності, тобто збільшення можливості прийняття зрідженого газу, має закінчитися в 2021 році. Тут наші можливості повинні збільшитися на 50 відсотків, із 5-ти до 7-и мільярдів кубометрів газу. Закінчення реалізації всієї інвестиції передбачено на 2023 рік, оскільки найдовше триватиме будівництво третього сховища. Проте, треба знати, що це третє сховище не є необхідним для збільшення пропускної здатності газопорту, отже процес регазифікації відбуватиметься вже з 2021 року.

Польща поступово збільшує можливості диверсифікації газу. Які напрямки, які постачальники беруться до уваги?

П.Н.: Це, в першу чергу, завдання для Польської нафтогазової компанії (PGNiG). Нині компанія підписала вже кілька довгострокових угод з американськими постачальниками, тобто фірма розвиває такий своєрідний портфель контрактів на період після 2022 року, коли закінчується наша довгострокова угода з росіянами. Тут є різні виробники і різні постачальники. Наприклад, у нас є два довгострокові контракти з Катаром, їх реалізація проходить дуже успішно і вони будуть продовжені. Нині зріджений газ став предметом глобальної торгівлі, як і нафта. Власне кажучи, цей газ можна купити у багатьох різних постачальників, із різних джерел, а отже, якщо ми говоримо про диверсифікацію джерел і напрямків, – зріджений газ є ідеальним варіантом.

Ми будуємо також газові інтерконектори, тобто системи з’єднання із нашими сусідами, наприклад, Словаччиною, Литвою, у планах з Україною та Чехією. А коли ми зможемо говорити про повну незалежність від російського газу?

П.Н.: У 2022 році ми досягнемо такого стану, що весь попит Польщі буде покритий із джерел інших, ніж російське. А отже, ця проблема вирішиться доволі таки швидко – протягом трьох років.

Польща планує побудувати атомну електростанцію, за планами АЕС у Польщі мала б з’явитися до 2033 року.

П.Н.: За планом перший блок має бути готовий у 2033 році, а потім наступні. Проте ці дати умовні. Напевне можна сказати, що ми будемо зосереджуватися на відновлювальних джерелах енергії, і будемо враховувати ядерну енергію, і напевно збережемо вугілля, а умовою збереження вугілля є джерела, що не містять викидів. Споживання вугілля має бути сучасним.

PR24/Лідія Іванюх