«Червоний голод: Війна Сталіна з Україною»

«Сталін весь час боявся, що повториться польсько-український союз проти Москви, тому влаштував Голодомор». Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на газету “Наш Вибів”

Останню книгу однієї з найвідоміших американських журналісток Енн Епплбаум «Червоний голод: Війна Сталіна з Україною» (англ. „Red Famine. Stalin’s War on Ukraine”) було представлено 2 березня в Українському домі у Варшаві.

Книга, присвячена Голодомору, вийшла минулого року англійською мовою. Зараз вона дебютує по-польськи, а невдовзі з’явиться і український переклад. Ця праця, без сумніву, поширить у світі знання про найстрашніший сталінський злочин проти України. Попри те, що Енн Епплбаум у Варшаві напередодні представляла цю книжку, вона вирішила зробити окрему презентацію й в українському осередку міста.

– Коли я написала до Вас листа, я вже через годину отримала відповідь, що Ви погоджуєтеся провести зустріч в Українському домі, – дякувала Енн Епплбаум голова Фонду «Наш вибір» Мирослава Керик. – Для нас, українців, це дуже важлива тема. Ми захоплені, що Ви мали відвагу взятися писати про Голодомор. Це нелегка тема. Коли за неї берешся, хочеться плакати при першому реченні. При першому свідченні.

Щоб підтвердити свої слова, Мирослава Керик нагадала історію свого викладача з Львівського університету, який, за її словами, «має ім’я, має прізвище, має дату і місце народження». «Проте жодне з цих даних не є правдою. Правда така, що він – сирота з Голодомору». Як жити все життя, коли ти не знаєш, хто ти? – риторично запитала організаторка зустрічі.

Історик Томаш Стриєк з Польської академії наук, котрий вів зустріч, назвав цю подію «подією незвичайною». Адже Український дім у Варшаві гостив одну з найвідоміших журналісток світу, лауреатку Пулітцерівської премії (2004), публіцистку найстарішої газети США «Washington Post».

– Назву цієї книги вигадала не я, а історик Сергій Плохій, голова Українського інституту в Гарварді, – вказала Енн Епплбаум. – Коли я думала над назвою, була переконана, що слово «голод» обов’язково має прозвучати. Але який голод? Чи він був викликаний негодою, чи може хаосом? Безперечно, це був радянський, сталінський голод. Всі знають, що «червоний» – значить «радянський».

Як підкреслювала під час зустрічі авторка, вона не має сумнівів, що голод 1932–33 років був організований комуністами, а також підтримує визнання на міжнародному рівні визнати Голодомору в Україні геноцидом. При цьому, вона підкреслила, це був не єдиний голод, викликаний комуністичним режимом – були теж подібні «експерименти» в комуністичному Китаї. «Проте голод 30-их рокі в Україні дуже відрізняється – бо він був саме в тих місцях, де голоду зазвичай немає. На чорноземі він мало ймовірний», – наголосила Епплбаум.

Американська журналістка, котра раніше написала не менш резонансні книжки про ГУЛАГ і про сталінізацію Центральної Європи, звернула увагу на факт, котрий став вирішальним у тому, що вона взялася за українську тему окремо серед усіх, пов’язаних з СРСР.

– Я звернула увагу, що Сталін на початку 30-их років мав якийсь нав’язливий стан, що стосувався теми селянства, – вказала авторка. – Він весь час дивився в минуле, він говорив: Пілсудський все ще чекає. Сталін весь час боявся, що повториться польсько-український союз проти Москви. Він весь час пам’ятав українську революцію. Мотивація Сталіна була така –  знищити весь національний рух українців, селянський дух назавжди.

Саме тому, як вказала Енн Епплбаум, вона починає книгу про Голодомор від української революції, від 1917 року, про котру, на її переконання, мало знають на Заході, плутаючи її з російською революцією.

– Я пишу про національний рух в Україні, про Грушевського, про короткий момент, коли була надія на незалежну Україну, – підкреслює авторка. – А після цього я показую, що цей рух завжди був проблемою для Сталіна.

Приводом проведення Голодомору в 1932 році були селянські виступи проти колективізації – авторка переконана, що вони змусили Сталіна знову боятися масштабної української революції. Україну треба було знищити (коли Епплбаум це говорить, не приховує натяку на сьогодення), тому Голодомор влаштували масштабно.

– У це була задіяне не лише партія, зрештою, до українських комуністів теж не було довіри, – наголошує Епплбаум. – Були спеціальні люди, котрі ходили від хати до хати, і, віднайшовши збіжжя, видавали людей. Таким чином, держава криміналізувала сам факт того, що хтось їсть. Якщо ти їси – ти скоюєш злочин.

Після презентації аудиторія жваво ставила питання авторці книжки: не обійшлося зокрема без прохання прокоментувати останній резонансний польський закон про Інститут національної пам’яті, котрий покликаний берегти «добре ім’я Польщі» в історичному зрізі і котрий викликав немале напруження Варшави з Києвом, Тель-Авівом, Брюсселем і Вашингтоном.

– Будь-яка спроба довести, що твій народ – народ героїв, не має сенсу, – наголосила Епплбаум. – Ані в Польщі, ані в Україні. У будь-якому народі є добрі і злі люди. А більшість людей взагалі не хоче втручатися в політику. Говорити про «народ героїв» – означає йти в нікуди. Якщо українці писатимуть слідом за поляками подібні закони, це буде погано. Я маю надію, що так не відбудеться – підсумувала гостя Українського дому у Варшаві.

Ігор ІСАЄВ