“Кожен, хто читає мої твори, знаходить там щось про себе”. Розмова із Габією Грушайте – литовською письменницею з українським корінням
Головне фото з facebook-сторінки Габії Грушайте

“Кожен, хто читає мої твори, знаходить там щось про себе”. Розмова із Габією Грушайте – литовською письменницею з українським корінням

26 липня в Українському домі у Варшаві відбулась зустріч з литовською письменницею Габією Грушайте. Разом з представниками дніпровського видавництва «Герда» вона презентувала гостям заходу українськомовне видання свого роману «Крижаний схід». «Наш вибір» поговорив із Габією Грушайте про ідею книжки, роботу з українськими перекладачами та зв’язки письменниці з Україною. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на “Наш Вибір”.

Її називають «найбільш виразним голосом нового тисячоліття в Литві».

Габія Грушайте – популярна литовська письменниця, художниця, мандрівниця, спеціалістка з антропології та медіа. Навчалась у Великобританії, тривалий час жила в Малайзії. Її другий роман «Крижаний схід» вперше був опублікований у 2017 році в Литві, уже перекладений українською та буде виданий у дніпровському видавництві «Герда» у 2022 році.

Події роману «Крижаний схід» розгортаються в Малайзії та Гонконзі на тлі політичних скандалів та журналістських документальних розслідувань. Головні герої – молоді, амбітні та безрозсудно зухвалі. У анотації до книжки читаємо: «Роман буде цікавий і тим читачам, які сьогодні опинилися у вимушеному вигнанні. Головний герой Стасіс Шалтока, теж емігрант, порадить, як упоратися з ностальгією та знайти себе серед чужого і не завжди доброго світу».

Звідки виникла ідея книжки «Крижаний схід»?

Статіс Шалтока (ред. – головний герой роману) «народився» дуже давно, коли мені було ще 19 і я розпочала своє навчання в Лондоні. Тоді я мало вірила в себе і вирішила вести блог. Статіс Шалтока став чимось на кшталт мого альтер-его. Ми росли разом у моєму блозі. Я отримувала багато відгуків від людей, які його читали і не знали, хто є справжньою авторкою. Вони вірили, що Статіс існує насправді. Тоді я зрозуміла, що напевно варто написати про нього роман.

Звідки назва – «Крижаний схід»?

Схід – тому що події роману розгортаються на сході (ред. – в Малайзії та Гонконзі, куди переїхав головний герой). Прикметник «крижаний» обраний через ім’я головного героя (ред. – прізвище головного героя Шалтока. З литовської слово «šaltoka» перекладається як холодний, крижаний).

Для якої аудиторії призначена ваша книга?

Аудиторія моїх книг дуже різноманітна: від 70-річних литовських бабусь і до читачів десь у Малайзії. І кожен розуміє цю книжку по-своєму. Для мене, як для письменниці, найбільшим компліментом та визнанням моєї роботи є те, що кожен, хто читає мої твори, знаходить там щось про себе.

Чому варто прочитати роман «Крижаний схід»?

Мені важко відповісти на це питання. Коли я пишу, я намагаюсь якомога точніше передати той світ, який мене оточує. Для мене важлива віра в те, що мої історії цінні не тільки для мене, але й для інших. Коли я закінчую книгу, вона починає жити своїм життям. Я відпускаю її на свободу.

На мою думку, «Крижаний схід» варто прочитати перш за все через те, що Статіс Шалтока – це певною мірою архетип нашого часу. Кожен з нас, подібно до головного героя, має схильність до створення навколо себе своєрідного вакууму, такого простору ігнорування різниці між собою та світом. І ця історія власне про таких людей.

Габія Грушайте під час презентації своєї першої книжки “Neišsipildymas”. Фото зі сторінки видавництва LAPAS

Як вам працювалось з українським перекладачем?

Так як це моя перша книга, яка перекладена українською, тому цей досвід для мене новий. Проте, на даний момент все йде добре. З перекладачкою Ларисою Поляковою я познайомилась через свою знайому в Малайзії. Вона показала мою книгу Ларисі, яка зізналась, що б дуже хотіла її перекласти. Переписка та узгодження деталей тривали приблизно рік, поки не з’явилась можливість видання цієї книжки українською.

Видання вашої книги українською – не єдине, що пов’язує вас з Україною…

Так, моя бабуся народилась в Україні, в Сумах. В 1947 році, вже після війни, у віці 15 років вона переїхала до Вільнюса. Наступні 70 років вона прожила у столиці Литви. Вона все ще жива і до сьогодні говорить українською. Звісно, вона знає литовську, але також пам’ятає свою рідну мову.

Як ваша бабуся відреагувала на українське видання книги?

Її перша реакція була така: «Які ще книжки? Зараз йде війна. Є більш потрібні речі». Їй заперечив мій батько. Він наполягав, що, попри все, люди хочуть жити далі, хочуть мати надію. Його слова підтвердили українці, які тимчасово живуть разом з моєю сім’єю в Литві.

Бабуся пригадала власну молодість, коли у 15 років вона переїхала до Вільнюса. Вона згадала, що тоді її, попри недавню війну, бідність та руйнування, однаково цікавили сукні і модні зачіски. Після цього вона змінила свою думку.

Розмовляла Наталія ЧИНТАЛЯН

Записала Анастасія ВЕРХОВЕЦЬКА