Спеціальний Закон про допомогу громадянам України
Швидкий огляд свіжих положень. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на GESSEL.
13 березня 2022 року набув чинності Закон «Про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом на території цієї держави» (Збірник законів, ст. 583 зі змінами) («Закон»), який значно спрощує частину процедур, пов’язаних з легалізацією перебування, дає можливість працевлаштуватися громадянам України, які рятуються від війни, і дає їм право на охорону здоров’я та отримання окремих пільг.
Положення Закону в основному набули зворотної сили з 24 лютого 2022 року, тобто його ключові положення стосуватимуться також осіб, які перетнули кордон з Польщею до прийняття остаточного тексту Закону.
Ключові права, передбачені Законом, представлені нижче у формулі запитання та відповіді (FAQ).
1. ЧИ ЗАКОН СТОСУЄТЬСЯ МЕНЕ?
На жаль, дія Закону не поширюється на всіх
людей, які втікають від війни на території України. Закон встановлює особливий режим захисту та полегшення формальностей, пов’язаних із перебуванням у Польщі для трьох груп осіб:
1) Громадяни України або їх подружжя (ч. 1 і 2 ст. 1 Закону), які відповідають усім наступним умовам:
a) легально прибули на територію Польщі після 24 лютого 2022 року у зв’язку з
воєнними діями в Україні,
b) прийшли безпосередньо з території України і
c) заявляють про намір залишатися на території Республіки Польща;
2) діти, які вже народилися на території Республіки Польща від матерів, які є громадянами України, які в’їхали до Польщі після 24 лютого безпосередньо з території України у зв’язку з воєнними діями в Україні (ч. 1 ст. 2 Закону);
3) Громадяни України, які мають карту поляка, та найближчі члени їх сімей (ст. 2 ч. 2 Закону), які відповідають наступним умовам:
a) легально прибув на територію Польщі після 24 лютого 2022 року у зв’язку з
бойовими діями в Україні,
b) заявляють про намір залишатися на території Республіки Польща;
Закон не визначає поняття близького члена сім’ї, тому не зовсім зрозуміло, наскільки широка група людей на практиці буде охоплюватися цією категорією. Виходячи з нинішнього застосування цього поняття за іншими законами, слід виходити з того, що вони будуть родичами або родичами найближчого кола (подружжя, діти, діти подружжя, брати, сестри, бабусі, дідусі, онуки, рідні родичі).
Найближчу сім’ю також створюватимуть неспоріднені люди, які насправді
перебувають у стосунках і живуть разом.
Згідно з визначенням, що міститься в Законі про соціальну допомогу (ст. 6 ч. 14), яке з уваги на призначення Закону тут можна вказати, ця категорія, швидше за все, також включатиме співмешканців (цивільного чоловіка та жінки): «У праві соціальної допомоги, концепція сім’ї не ґрунтується виключно на спорідненості, важливіше створити спільноту. Справжні стосунки можуть базуватися на емоціях, вони можуть полягати на турботі або залежності від даної людини. При такому підході сім’ю також можуть створювати
особи, які проживають спільно, у тому числі особи однієї статі» (І. Серповська [в:] Соціальне забезпечення. Коментар, 6-е видання, LEX / ел. 2021, ст. 6.)
2. ЧИ ЗАКОН ПЕРЕДБАЧАЄ ВИКЛЮЧЕННЯ?
Закон про легалізацію перебування на території Польщі не поширюється на громадян України, які мають (ст. 2 ч. 3 п. 1 Закону):
a) посвідку на постійне проживання,
b) дозвіл на проживання довгострокового резидента Європейського Союзу,
c) дозвіл на тимчасове проживання,
d) статус біженця,
e) додатковий захист,
f) дозвіл на допустиме перебування;
Акт про легалізацію перебування на території Польщі також не поширюється на громадян України, які (ст. 2 ч. 3 п. 2 Закону):
a) подали заяви про міжнародний захист в Республіці Польща або від імені якої
подано такі заяви,
b) заявили прикордонникам про намір подавати заяви про міжнародний захист у
Республіці Польща;
зазначену заяву та декларацію громадянин України може відкликати, і в такій ситуації якщо відповідає всім іншим умовам до такого громадянина України поширюється дія Закону також у сфері легалізації перебування (ст. 2 ч. 5 Закону)
3. ЩО РОБИТИ, ЯКЩО Я ВТІКАЮ З УКРАЇНИ І НА МЕНЕ НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ ДІЯ ЗАКОНУ?
Особи, на які не поширюється дія Закону, мають право на інші засоби захисту. Зокрема, у зв’язку з Виконавчим рішенням Ради (ЄС) 2022/382 від 4 березня 2022 року про існування масового припливу переміщених осіб з України «(…) особи без громадянства або громадяни третіх країн, крім України, які скористалися міжнародним захистом (тобто вони мали статус біженця або додатковий захист) або еквівалентний національний захист в Україні та членів їхніх сімей, які повинні були залишити Україну з 24 лютого 2022 року після військового вторгнення і які не можуть повернутися в безпечних та постійних умовах в країну або регіон походження, підлягають тимчасовому захисту у розумінні Закону про надання захисту іноземцям на території Республіки Польща (ст. 106 та наступні цього Закону)».
Особам, які користуються тимчасовим захистом після прибуття на територію Республіки Польща, керівник Управління у Справах Іноземців надає дозвіл на тимчасове проживання строком на один рік та видає картку на проживання (ст. 110 Закону про надання захисту іноземцям у межах на території Республіки Польща), надає медичну допомогу та допомагає надаючи проживання та харчування (ст. 112 цього Закону).
Іноземець, який користується тимчасовим захистом, може виконувати роботу без дозволу на роботу або здійснювати господарську діяльність на умовах, визначених Законом від 6 березня 2018 року про засади участі іноземних підприємців та інших іноземних осіб у господарському обороті на території Республіки Польща (ст. 116 вищезгаданого Закону).
4. ЧИ ЛЕГАЛЬНЕ ПЕРЕБУВАННЯ В ПОЛЬЩІ ОСОБИ ЯКОЇ СТОСУЄТЬСЯ ЦЕЙ ЗАКОН?
Якщо особа відповідає вищезазначеним (п. 1 і 2) вимогам Закону, її перебування вважається законним на період 18 місяців з 24 лютого 2022 року (ст. 1 і 2 ч. 2 Закону).
5. ЯКІ ФОРМАЛЬНОСТІ ЩОДО ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ПЕРЕБУВАННЯ?
Як правило, в’їзд на територію Польщі має реєструватися начальником прикордонної служби під час прикордонного контролю. Якщо таку реєстрацію не було здійснено, особа, на яку поширюється дія Закону, повинна подати
заяву до виконавчого органу будь-якої гміни протягом 60 днів з дати в’їзду на територію Польщі (ст. 3 ч. 1 і ст. 4 ч. 1 Закону). В результаті подання заяви особі буде присвоєно номер PESEL, необхідний для отримання права на низку пільг, передбачених Законом.
Заява на номер PESEL подається особисто за місцезнаходженням органу гміни в письмовій формі в друкованому вигляді з розбірливим власноручним підписом, який заповнює заявник. Заяву також може заповнити працівник органу на підставі даних, наданих заявником.
Навіть якщо перебування зареєстровано начальником прикордонної служби, для
присвоєння номера PESEL необхідно подати заяву до виконавчого органу гміни (ч. 1 ст. 4 Закону).
До заяви треба долучити фотографію, що відповідає вимогам, зазначеним у ст. 29 Закону від 6 серпня 2010р. про посвідчення особи та під час подання заяви зніматимуться відбитки пальців, якщо заява не стосується особи, яка не досягла 12-річного віку або зняти відбитки пальців фізично неможливо (ст. 4 ч. 4 Закону). Виконання цих вимог є обов’язковим для присвоєння номера PESEL. Влада гміни може надати можливість виробити вищезгадану фотографію безкоштовно.
Зразок заявки, доступний для заповнення, має бути створений принаймні польською та українською мовами.
Виїзд громадянина України з території Республіки Польща на строк понад 1 місяць позбавляє його права на законне перебування в Польщі на підставі Закону (ст. 11 ч. 2 Закону), але не впливає на інші права на законне перебування, що виводяться з інших законів.
6. ЧИ ПОТРІБНО ПОКАЗАТИ МОЇ ДОКУМЕНТИ, ЩОБ ОТРИМАТИ НОМЕР PESEL?
Влада гміни в основному підтверджує особу заявника на підставі документів з якими перетинали кордон, карти поляка або іншого документа з фотографією, що дозволяє встановити особу. Для осіб, які не досягли 18 років, положення Закону також передбачають обов’язок пред’явити документ, що підтверджує народження. Важливо, що особу можна підтвердити і на підставі документа який вже недійсний.
У разі відсутності документів, необхідних для підтвердження особи, це оформляється лише на підставі декларації (ст. 4 ч. 11 Закону).
Важливо, що відповідно до ст. 4 ч. 16 ч. 3) якщо особу підтвердили лише на підставі декларації, а згодом у ході перевірки даних із заяви було виявлено, що в реєстрі, який веде Головнокомандувач Прикордонної Служби для громадян України які перетинали кордон у зв’язку з воєнними діями, вже зафіксовано серію та номер документа, на підставі якого перетнули кордон, орган відмовить у видачі номера PESEL.
Таким чином, це положення може створити проблеми для людей, які втратили свої документи після перетину кордону.
7. ЧИ МАЮ Я ПРАВО ПРАЦЮВАТИ ЯК ОСОБА, ЯКА ОХОПЛЕНА ЦИМ ЗАКОНОМ?
Закон надає право працювати всім громадянам України, які легально проживають у Польщі, включно з тими, які не мали такого права відповідно до положень, що регулюють їхнє перебування (наприклад, особам, які звернулися за міжнародним захистом) і перебування яких на території Польщі є законним згідно з іншими законами (ст. 22 ч. 1 Закону).
8. ЯКІ ФОРМАЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНІ З ЛЕГАЛЬНИМ ПОЧАТКОМ ПРАЦІ?
Громадянин України має право працювати на території Республіки Польща протягом періоду перебування відповідно до чинного законодавства, якщо:
1) його перебування вважається законним на підставі Закону або
2) є громадянином України, який легально проживає на території Республіки Польща, тобто він легально проживає в Польщі на підставі інших нормативно-правових актів, наприклад має:
a) посвідка на постійне проживання,
b) дозвіл на проживання довгострокового резидента Європейського Союзу,
c) дозвіл на тимчасове проживання,
d) статус біженця,
e) додатковий захист,
f) дозвіл на допустиме перебування;
– якщо суб’єкт, який доручає виконання роботи, протягом 14 днів з дня початку роботи громадянином України повідомляє районне управління праці за місцезнаходженням або місцем проживання суб’єкта, який доручає виконання роботи (ст. 22 ч.1 Закону).
Повідомлення здійснюється через комп’ютерно інформаційну систему – praca.gov.pl.
Громадянин України, який легально проживає на території Республіки Польща, може зареєструватися як безробітний (ст. 22 ч. 6 Закону), тому він матиме право на пільги та захист, гарантовані безробітним на умовах, що застосовуються до польських громадян. Причому вимога перебування нижче вікового порогу відповідно 60 років для жінок і 65 для чоловіків на них не поширюватиметься.
Громадянин України, який легально проживає в Польщі на підставі Закону або Закону про іноземців від 12 грудня 2013 року, може вести бізнес, якщо він/вона отримає номер PESEL (ст. 23 Закону).
Таким чином, це право поширюється, окрім осіб, на яких поширюється дія Закону, на громадян України, які легально проживають у Польщі на підставі виданих віз, дозволу на постійне проживання чи дозволу на тимчасове проживання, але не поширюється на осіб, які звертаються, наприклад про отримання міжнародного захисту.
9. Я ЛІКАР, ЯК Я МОЖУ ВИКОНУВАТИ МОЮ ПРОФЕСІЮ В ПОЛЬЩІ?
З 24 лютого 2022 року протягом 18 місяців громадянам України, які отримали кваліфікації лікаря або лікаря стоматолога за межами Європейського Союзу, Міністр Охорони Здоров’я може надати згоду на здійснення професійної
діяльності (ст. 61 Закону у поєднанні зі ст. 7 ч. 2 Закону про професії лікаря та стоматолога).
Умова є щоб громадянин України:
1) був повністю дієздатний;
2) стан здоров’я дозволяє йому виконувати професійну діяльність лікаря або лікаря стоматолога;
3) проявляє бездоганне етичне ставлення;
4) мав диплом лікаря або стоматолога, що підтверджує закінчення не менше ніж п’ятирічного навчання.
На підставі згоди Міністра Охорони Здоров’я на здійснення професії районна медична рада надає умовне право на здійснення професії на протязі 7 днів з дня отримання рішення (ст. 7 п. 13 Закону про професію лікаря та стоматолога). Якщо умовне право на заняття професією дозволяє самостійно займатися професією, лікар або стоматолог відповідно протягом перших 3 місяців роботи за професією на території Республіки Польща виконує професію під наглядом відповідно лікаря або лікаря стоматолога за спеціальністю ІІ ступеня або званням спеціаліста відповідно (ст. 7 п. 14 Закону про професію лікаря та стоматолога).
Лікар або лікар стоматолог, який отримав право на практику за вищезазначеною процедурою, може займатися професією лише в медичному закладі та зобов’язаний повідомити Міністра Охорони Здоров’я, в якому медичному закладі та на який термін працевлаштувався, на протязі 7 днів від моменту надання медичних послуг. Якщо не подати заяви, це може бути підставою для відкликання згоди на здійснення професії. (ч. 3 ст. 61 Закону).
10. Я МЕДСЕСТРА / АКУШЕРКА, ЯК Я МОЖУ ВИКОНУВАТИ СВОЮ ПРОФЕСІЮ В ПОЛЬЩІ?
З 24 лютого 2022 року на термін 18 місяців громадяни України, які отримали кваліфікацію медсестри чи акушера за межами Європейського Союзу, Міністр Охорони Здоров’я може надати згоду на здійснення професії (ст. 64 Закону у поєднанні з ст. 35а ч. 2а Закону про медичних сестер та акушерок).
Умова – щоб громадянин України:
1) був повністю дієздатний;
2) стан здоров’я дозволяє йому виконувати професію медсестри або акушера;
3) проявив бездоганну етичну позицію;
4) мав диплом медичної сестри або акушерки, що підтверджує закінчення не менше п’ятирічного навчання.
На підставі згоди Міністра Охорони Здоров’я на здійснення професії районна рада медичних сестер та акушерок надає умовне право на здійснення професії протягом 7 днів з дня отримання рішення (ст. 35 ч. 18 Закону про професії медичної сестри та акушерки). Якщо умовне право на здійснення професії дозволяє самостійно займатися професією, медична сестра чи акушерка, протягом перших 3 місяців роботи за професією на території Республіки Польща, виконує професію під наглядом іншої медичної сестри або акушера (ст. 35 ч. 19 Закону про професії медичної сестри та акушерки).
Медична сестра чи акушерка, яка отримали право на здійснення професії в зазначеному вище порядку, можуть займатися професією лише в медичному закладі та зобов’язані повідомити Міністра Охорони Здоров’я, в якому медичному закладі та на який термін працевлаштувалися, на протязі 7 днів від моменту надання медичних послуг. Неподання заяви може бути підставою для відкликання згоди на заняття цією професією. (ст. 64 ч. 3 Закону).
11. ЯК ОСОБА, НА ЯКУ ПОШИРЮЄТЬСЯ СПЕЦІАЛЬНИЙ ЗАКОН, ЧИ МОЖУ Я БЕЗКОШТОВНО ПЕРЕЇЖДЖАТИ В ІНШІ КРАЇНИ?
Відповідно до ст. 11 ч. 2 Закону, виїзд громадянина України з території Республіки Польща на строк понад 1 місяць «позбавляє його права, передбаченого ст. 2 ч 1.” Закону, тобто права визнання його перебування на території Республіки Польща законним строком на 18 місяців, якщо він в’їхав на територію Польщі на законних підставах у період з 24 лютого 2022 року та заявляє про свій намір залишитися. на польській території.
На практиці, таким чином, довший виїзд особи, на яку поширюється захист відповідно до Закону, може бути ризиком втрати права відповідно до його положень, але дозволені поїздки на період менше одного місяця.
12. ЧИ МАЮ Я, ЯК ОСОБА, НА ЯКУ ПОШИРЮЄТЬСЯ ЗАХИСТ ЗАКОНОМ, ЗАБЕЗПЕЧЕНУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ?
ст. 37 ч. 1 Закону становить, що громадяни України, перебування яких на території Республіки Польща вважається законним на підставі положень Закону, мають право на отримання медичної допомоги, яка надається на території Республіки Польща, яка включає медичні послуги на умовах і в обсязі, на які мають право особи, які охоплені медичним страхуванням. Таким чином, турбота в принципі така ж, як і за польськими громадянами.
Винятком із цього загального правила є надання санаторно-курортного лікування та санаторно- курортної реабілітації, а також прийом лікарських засобів, які видаються за програмами політики охорони здоров’я міністра, відповідального за охорону здоров’я.
13. ЯКІ ОСВІТНІ МОЖЛИВОСТІ МАЮТЬ ДІТИ ОХОПЛЕНІ ЦИМ ЗАКОН?
Згідно з ст. 165 ч. 1 Закону про освіту від 7 вересня 1991 року, особи, які не є громадянами Польщі, отримують освіту та догляд у державних дитячих садках чи інших формах дошкільної освіти, а також підлягають обов’язковому
шкільному навчанню, користуються освітою та доглядом у державних початкових школах, державних художніх школах та в державних установах, у тому числі мистецьких, на умовах, які стосуються громадян Польщі. Особи, які не є громадянами Польщі, підлягають обов’язковому навчанню, отримують освіту та догляд у державних середніх школах на умовах, що застосовуються для громадян Польщі, до досягнення ними 18 років або закінчення середньої школи.
Таким чином, право користуватися системою освіти поширюватиметься на всіх дітей громадян, які втікають від війни, і, зокрема, їх можна зарахувати до дитячого садка чи школи, незалежно від того, чи їхнє законне перебування на підставі положень Закону чи іншого правові акти.
З метою забезпечення навчання, виховання та догляду за дітьми та студентами, які є громадянами України, перебування яких на території Республіки Польща вважається законним відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону можуть створюватися інші місця для проведення навчально-виховної та наглядової діяльності, організаційно підпорядковані школам або дитячим садкам, також звані «інші місця проведення занять».
Тому на практиці Закон дає можливість організувати нестандартні моделі
освітніх заходів для дітей, які приїхали до Польщі, щоб уникнути війни. Деталі, однак, залежать від суб’єктів, відповідальних за організацію навчальних закладів.
Відповідно до ст. 165 ч. 7 Закону про освіту від 7 вересня 1991 року, особи, які не є громадянами Польщі, підлягають шкільному обов’язку чи освіті, які не знають польської мови або знають її на недостатньому рівні для отримання освіти, мають право на додаткове, безкоштовне навчання польської мови.
14. ХТО ДІЄ ВІД ІМЕНІ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ?
Відповідно до Закону (ст. 25 ч.1) неповнолітнього громадянина України, який проживає на території Республіки Польща без нагляду дорослих, представляє тимчасовий опікун. Опікун уповноважений представляти неповнолітнього та
піклуватися про нього та його майна. Тимчасовий опікун також повинен отримати згоду суду з питань опіки та піклування з усіх більш важливих питань, що стосуються особи чи майна неповнолітнього.
Опікун встановлюється судом опіки та піклування, відповідно за місцем проживання неповнолітнього. При встановленні опіки суд керується інтересами дитини. Опіка має бути встановлена з числа близьких родичів, родичів або інших осіб, які гарантують належне виконання обов’язків опікуна. Таким чином, на практиці не існує жодних законодавчих перешкод для того, щоб особа, яка фактично надає притулок неповнолітньому, навіть без родинних зв’язків, стала тимчасовим опікуном. Закон (ст. 25 ч.11 п. 8) прямо дає право подати заяву про призначення тимчасового опікуна особі, «яка фактично взяла під опіку неповнолітнього після в’їзду неповнолітнього на територію Республіки Польща».
У разі відсутності вищезазначених осіб кандидата вказує відділ соціальної допомоги протягом 48 годин за заявою суду.
15. НА ЯКІ ПІЛЬГИ МАЄ ПРАВО ОСОБА ОХОПЛЕНА ЦИМ ЗАКОНОМ?
Закон визначає такі пільги для осіб, які підпадають під його захист:
- Ст. 26 ч. 1 Закону, передбачає, що громадяни України, які законно проживають в Польщі відповідно до положень Закону, мають право на сімейну допомогу, а якщо вони проживає з дітьми в Польщі, на пільгу «гарний старт», сімейний капітал на опіку та субсидія на зменшення батьківських внесків за перебування дитини в яслах, дитячому клубі або з денним вихователем. Це означає, зокрема, право на отримання т.зв Допомога «500+», тобто 500 злотих на місяць на кожну дитину віком до 18 років.
- Відповідно до ст. 29 ч. 1 Закону, громадяни України, які законно проживають на території Польщі відповідно до положень Закону та внесені до реєстру PESEL, можуть бути бенефіціаром грошових виплат та не грошової допомоги, призначених відповідно до Закону від 12 березня 2004 року про соціальну допомогу. Схожа ситуація і з громадянами України, які легально проживають на території Польщі, члени сім’ї яких повернулися на територію України. При цьому особа, яка повертається на територію України, не включається до складу сім’ї для порядку надання пільги. Це має практичне значення для тих, хто повертається в Україну для участі в оборонній діяльності.
- Ст. 31 ч. 1 Закону, становить, що додатково громадянам України, які законно проживають на території Польщі відповідно до положень Закону та внесені до реєстру PESEL, мають право на допомогу у вигляді одноразової грошової допомоги на суму 300,00 злотих на особу. За планом законодавця, ця пільга призначена для покриття витрат на харчування, одяг, взуття, засоби гігієни та оплату житла. Організацією, відповідальною за вирішення питань, пов’язаних з цією пільгою, є міський голова, мер або президент міста, компетентні за місцем проживання бенефіціара.
- Закон (ст. 32 ч. 1) також передбачає, що громадянам України, які законно
проживають у Польщі, відповідно до положень Закону може надаватися безкоштовна психологічна допомога, яку також має надавати міський голова або Президента міста, відповідно до місця проживання особи зацікавленої в психологічній підтримці. - Незалежно громадянам України, які легально проживають в Польщі, відповідно до положень Закону, може бути надано продовольчу допомогу в рамках Європейського фонду допомоги Найбільш Знедоленим. Для того, щоб скористатися цим, відповідна особа має відповідати умовам для осіб, які мають право на це відповідно до Оперативної програми «Продовольча допомога» на 2014- 2020 роки.
- Крім того, громадяни України, які легально проживають на території Польщі, можуть бути бенефіціарами коштів Державного Фонду Реабілітації Інвалідів та Фонду Солідарності.
- Більше того, відповідно до ст. 53 ч. 1 Закону громадянам України, які законно проживають в Польщі відповідно до положень Закону, може бути призначена соціальна матеріальна допомога на умовах, передбачених Законом про освіту від 7 вересня 1991 року.
- У випадку громадян України, які є студентами польських вищих навчальних закладів, право на отримання соціальної стипендії та студентського кредиту також реалізується відповідно до положень Закону від 20 липня 2018 року – Закону про вищу освіту і науку.
16. Я ДОПОМАГАЮ ОСОБАМ, НА ЯКИХ ПОШИРЮЄТЬСЯ ДІЯ ЗАКОНУ – ЩО ЗАКОН ПЕРЕДБАЧАЄ ДЛЯ МЕНЕ?
Ст. 13 ч. 1 Закону передбачає, що в основному будь-якій юридичній особі (категорії фізичних осіб, які ведуть домашнє господарство), що забезпечує проживання та харчування осіб, на які поширюються положення Закону, може бути призначена грошова допомога за її бажанням. Як правило, допомога надається на 60 днів, але цей термін може бути продовжений в «особливо
обґрунтованих випадках». Максимальний розмір пільги та умови її надання визначається Радою Міністрів окремою постановою. Згідно з опублікованою постановою, допомога становить 40 злотих на особу і виплачується протягом 60 днів.
Допомога призначається на підставі заяви, яка має бути розглянута протягом місяця з дня її подання до управління гміни.
Серед даних, які необхідно зазначити в заяві, крім даних заявника, зокрема: (i) необхідність зазначення даних осіб, яким надається житло та харчування, (ii) декларація про достовірність наданих даних під страхом кримінальної відповідальності та (iii) декларація про те, що не було іншої вигоди зокрема, орендної плати за оренду майна.
Крім того, відповідно до Закону (ст. 74 для фізичних осіб, ст. 76 для юридичних осіб), передбачені в положеннях витрати на виробництво або вартість придбання
предметів чи прав, що є предметом пожертвування, визначені в нормативних актах, у період з 24 лютого 2022 р. до 31 грудня 2022 р. на цілі, пов’язані з протидією наслідкам бойових дій на території України, становлять вартість отримання доходу.
Зокрема, це стосується пожертвувань організаціям, зазначеним у ст. 3 ч. 2 і 3 Закону від 25 квітня 2004 року «Про суспільно корисну та волонтерську роботу» (тобто громадські та інші суспільно корисні організації) або прирівняні до
них організації, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють суспільно корисну діяльність на території України.
17. ЧИ ІСНУЮТЬ ОСОБЛИВІ УМОВИ ОРЕНДИ ЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯ ОСОБАМ ОХОПЛЕНИХ ЗАКОНОМ?
Відповідно до польських норм, договір випадкової оренди приміщень – це договір оренди житла, власник якого, фізична особа, не здійснює підприємницьку діяльність у сфері оренди приміщень, укладений на певний строк часу, не більше 10 років. У практиці договори оренди квартир часто відносять до таких.
Відповідно до ст. 69 Закону, для укладення договору тимчасових приміщень особою, на яку поширюються його положення, ряд положень не поширюється на наймача із зазначенням іншого приміщення, в якому він зможе проживати у разі
виконання зобов’язання звільнити та здати приміщення, зайняте за договором випадкової оренди, та подати декларацію власника приміщення або особи, яка має право власності на приміщення, про згоду на проживання наймача та осіб, які проживають разом із ним у зазначених у декларації приміщеннях.
Крім того, відповідно до ст. 68 Закону на випадки надання нерухомого майна в позику особам, на які поширюється дія Закону не поширюється так
звані «Правила Covid», які перешкоджали простому виселенню орендаря. Тому людей, які втікають з України, можна буде виселити, що для них становить реальний ризик, але, з іншого боку, це рішення має на меті спонукати власників надавати нерухомість.
Таким чином, на практиці, відповідно до нових правил, спрощено порядок оренди нерухомого майна особам, на які поширюється дія Закону, на які, відповідно до запропонованих нормативних актів, не поширюється повний захист, гарантований положеннями про захист орендарів, зокрема щодо вказівки тимчасової квартири.
* * *
Принаймні це теорія. Як легко зрозуміти із вищезгаданих нормативних актів, багато практичних питань будуть прояснені лише тоді, коли рішення, описані в Законі, будуть фактично реалізовані державними органами, переважно органами місцевого самоврядування, та програмами, які можуть (але не обов’язково) бути здійснені.
Наведена вище інформація носить допоміжний характер і не є юридичною консультацією.
Опрацювання:
Aldona Pietrzak – партнер, Юрисконсульт
Erazm Dutkiewicz – юрист
Piotr Tracz – старший юрист, адвокат
Переклад:
Балицький Назар