8 березня по-українськи: Квіти чи боротьба за права?

«Жіноче свято відмінили, тепер їх можна не вітать. Але маман чекає блендер, вона же мать», – таким гаслом одна компанія закликає чоловіків скуповувати техніку, бо настає «останнє 8 березня».Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Наше Слово.

Щороку березень в Україні починається з привітань жінок зі святом «весни, жіночності й краси», різкого подорожчання квітів, а також дискусій та акцій протесту проти становища, в якому лишається українська жінка та її права.

(Не) Вихідний святковий день

Міжнародний жіночий день в Україні є офіційним вихідним, державним святом. Правда, Український інститут національної пам’яті вирішив змінити це, запропонувавши власний календар святкових та неробочих днів. Серед пропозицій зазвучало позбавлення 8 березня статусу вихідного дня. «8 березня як масове свято та
вихідний день встановлено в Україні за перших років більшовицької влади, впроваджувалося на підтримку соціально-політичного руху за права жінок», – говорять в інституті. Тим більше, вихідним днем це свято лишається тільки в країнах колишнього Радянського Союзу, Китаї, африканських країнах тощо, коли цивілізований світ відзначає цей день протестами, маршами за права жінок, дискусіями щодо прав і свобод жінок у всьому світі, – обґрунтовують в інституті.

Втім, така пропозиція так і не була підтримана в українському парламенті. Кількість офіційних неробочих днів залишилася такою, як і була (12 днів). Проте поява такої ініціативи, підхоплення теми журналістами призвело до того, що частина українців повірила: 8 березня взагалі скасують. А це багатьох не влаштовувало.

(Не) рівність за ознакою статі

Тюльпани, парфуми й черги чоловіків у квіткових кіосках – усе це тільки нівелює сенс 8 березня як відправної точки руху за жіночі права, – вважають правозахисники. І сьогодні по всьому світі жінки виходять на вулиці, заявляючи про те, що найбільше їх турбує. ООН щороку визначає основну тему Міжнародного жіночого дня. Так, минулого року акцент був зроблений на жінці й ринку праці, дискримінації та проблемах, пов’язаних із роботою і оплатою праці жінки. Цього року такою темою є трансформація життя жінок за сприяння сільських та міських активісток. В ООН визнають, що глобальний рух за жіночі права, рівність та справедливість неймовірно виріс, чому посприяли кампанії #MeToo, #TimesUp, які привертали увагу до тем від сексуальних домагань до рівної оплати праці (в Україні подібною кампанією став флешмоб «Я не боюсь сказати»). А, отже, варто звернути увагу на проблеми жінок, які живуть у сільських місцевостях та складають чверть населення Землі.

В Україні ж ще зарано говорити про боротьбу окремо за права сільських жінок, адже проблема нерівності жінок та чоловіків лишається в різних сферах, незалежно від території. Сайт update.com.ua зібрав найбільш красномовні дані на цю тему, які підтверджують, що українкам ще є за що боротися та виходити на вулиці. Зокрема, вражаючими фактами є порівняння: за 2017 рік 600 українок загинуло від домашнього насильства, в той час як в АТО за рік загинув 191 український військовий. Разом з тим, за даними Женевського центру демократичного контролю над збройними силами (DCAF) та організації «Ла Страда-Україна», 60% опитаних суддів, прокурорів та поліцейських вважають, що в домашньому насильстві винна сама жінка. Також 40% опитаних сказали, що домашнє насильство – «приватна справа» родини. Часто самі жінки підтримують такі стереотипи, іноді просто не усвідомлюючи чи не знаючи, що те, що з ними роблять, є проявом насильства.
Так, за даними Українського центру соціальних досліджень, 44% респонденток не вважають зґвалтування насиллям, 73% українок не вважають образи проявом насилля і т.д.

Рівності досі немає ні в оплаті праці, ні в присутності на керівних посадах, ні в присутності у владі. І тим не менш, на 8 березня українки все одно очікують в першу чергу квітів, а не розмову про порушені права (25% опитаних за даними Київського міжнародного інституту соціології). На другому місці – бажання в турботі та увазі в цей день (10%).

«Годі терпіти»

І все ж, поряд із зростаннями прибутків квіткарів, зростає і кількість жіночих протестних маршів в Україні. Наприклад, у Києві 8 березня відбулися 2 акції протесту – «Марш жінок. Годі терпіти!» та «Oh my March», які зібрали понад тисячу учасників та учасниць із різними гаслами. Крім щорічних закликів «Права жінок = права людини», «Розвиток жінок = розвиток нації», цього року додалися й плакати з надписом «Я тобі не дорогенька», як знак протесту проти звернення президента Петра Порошенка до журналістки, яку той назвав «дорогенька», відповідаючи на запитання. Іншою вимогою стало звернення уваги на проблему домашнього насилля та його толерування в Україні. Учасниць щороку стає все більше. Так, Анна, яка цього року вирішила долучитися, пояснює своє рішення: «Я хочу підтримати жінок. Іноді саме однієї людини не вистачає для того, щоб хтось став сміливішим та почав боротися. Крім того, я виступаю за рівність і хочу, щоб мене поважали як спеціаліста». Інша учасниця маршу Юлія говорить, що вийшла тому, що їй не подобається те, чим сьогодні є 8 березня в Україні. «Коли жінки на вулиці вихваляються, кому з них найкращий подарунок подарували за те, що вони народилися жінками – для мене це принизливо. Тим більше, вся ця мішура поховала за собою справжню суть цього дня. Тому я вийшла, щоб показати, що мені не все одно, і квітів мені замало».

Права чи традиції

Подібні марші чи акції протесту відбулися і в Харкові, у Львові, Маріуполі, Херсоні та Ужгороді. Майже всюди учасниці наштовхнулися на аґресію та насильство з боку праворадикальних сил. Зокрема, в Києві постраждало п’ятеро осіб: вирвали та порвали плакат, облили зеленкою, приснули в обличчя перцевим балончиком. Проти маршу виступила організація «Правий сектор», закидаючи організаторам, що «під виглядом „рівності” та „захисту прав людей” іде тотальне насадження антиприродних ідей та тенденцій», та називаючи подібні акції діями «іноземної аґентури». На думку представників організації, всі приклади насилля стаються не через нерівність, а через те, що «є не дуже хороші люди». «Жінка може робити все, що вона забажає, проте вона має пам’ятати, що вона жінка. І вона не повинна мавпувати чоловічу модель поведінки, адже саме це її й принижує», – заявили у «Правому секторі».

Із гаслами «Геть фемінізм» та «Жінка має повернутись до традиції» виступили також традиціоналістки. Одна з учасниць такого руху «Катехон» Анна Сорочинська так пояснює свою участь у контр-акції: «Ми проти фемінізму, бо він руйнує гармонію стосунків між статями і сіє сварки та ненависть». Анна зазначила, що дискримінації не відчуває, навіть постійно перебуваючи в чоловічому колі активістів. Пізніше всі прояви
насилля щодо учасниць та учасників Маршу жінок в русі «Катехон» назвали «хорошим політичним уроком».

Вихідний чи ні, з квітами чи без – проблеми, які обговорюються 8-го березня. Вони актуальні як в Україні, так і по всьому світі. Щороку учасниць протестів за права жінок стає більше, як і кількість заходів та дискусій, реальних дій, які змінюють теперішній стан речей. Українки таки змінюються, і тюльпанів уже їм дійсно недостатньо.

За матеріалами: Олена ЧУРАНОВА