AfD перемогла в Саксонії-Ангальт: чому цей результат важливий для Німеччини та України
Німеччина прокинулася після виборів у Саксонії-Ангальт із результатом, який ще кілька років тому здавався політично майже немислимим: ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (AfD) отримала 43,8% голосів і стала найсильнішою політичною силою землі. Християнські демократи канцлера Фрідріха Мерца зазнали обвалу — 17,2%. Але головна інтрига полягає не лише в цифрах. Перемога AfD демонструє, наскільки глибоко змінилася політична карта східної Німеччини, а її позиція щодо Росії та України робить результат важливим далеко за межами Магдебурга.
Рекорд AfD і крах традиційного балансу
6 вересня жителі Саксонії-Ангальт обирали новий земельний парламент. За попереднім офіційним результатом, явка становила 77,8%, а AfD отримала 43,8% голосів. Для порівняння: на попередніх виборах 2021 року партія мала 20,8%. Отже, за п’ять років її результат більш ніж подвоївся.
CDU, яка протягом десятиліть залишалася однією з головних політичних сил землі, отримала лише 17,2% — падіння майже на 20 відсоткових пунктів. SPD набрала 9,3%, «Зелені» — 8,9%, «Ліві» — 8,6%, а BSW Сари Вагенкнехт подолав п’ятивідсотковий бар’єр із результатом 5,3%.
Це не просто чергова перемога правопопулістської партії на регіональних виборах. AfD вперше стала беззаперечно першою силою саме в Саксонії-Ангальт, причому з таким відривом, який перетворив результат на загальнонаціональну політичну подію. Reuters назвав його історичним проривом для німецької ультраправої партії та наголосив, що AfD наблизилася до можливості очолити земельний уряд уперше в післявоєнній історії Німеччини.
Втім, тут важливо не перебільшувати: AfD перемогла на виборах, але не отримала абсолютної більшості. За попереднім розподілом партія має 39 мандатів, тоді як для більшості необхідні 42. Саме тому питання, хто сформує уряд, залишається відкритим.
І це принциповий момент. Перемога AfD не означає автоматично, що її кандидат стане прем’єр-міністром землі. Німецькі партії традиційно дотримуються так званої «Brandmauer» — політичного бар’єра щодо співпраці з AfD. Основні партії відмовляються створювати з нею коаліції. Reuters також повідомляє, що традиційні партії не погоджуються працювати з AfD, що істотно ускладнює для неї формування уряду.
Чому саме AfD: протест проти Берліна, міграції та економічної політики
Щоб зрозуміти результат, недостатньо сказати, що майже 44% виборців Саксонії-Ангальт раптом стали прихильниками ультраправої ідеології. Вибори були значною мірою і голосуванням проти федеральної влади.
Reuters наводить показовий факт: згідно з опитуванням ARD, 87% виборців землі були незадоволені федеральним урядом. Президент Німецького інституту економічних досліджень Марсель Фрацшер назвав результат передусім вотумом недовіри федеральному уряду.
Саксонія-Ангальт — одна з колишніх східнонімецьких земель, де наслідки об’єднання Німеччини досі відчуваються особливо гостро. Економічні та демографічні проблеми, відчуття периферійності щодо Берліна, недовіра до традиційних партій і сильніша, ніж на заході країни, симпатія до жорсткої міграційної політики створили середовище, у якому AfD змогла перетворити невдоволення на електоральну перевагу.
Партія побудувала кампанію навколо міграції, безпеки, вартості життя, критики уряду Мерца та вимоги радикального перегляду зовнішньої політики Німеччини.
Саме тут починається український вимір цієї історії.
AfD і Україна: партія справді виступає проти продовження військової допомоги
Твердження про те, що AfD виступає проти військової допомоги Україні, має підстави у власних офіційних документах партії.
У програмі AfD до федеральних виборів 2025 року партія вимагала іншого підходу до війни Росії проти України, виступала за нейтральний статус України поза НАТО та ЄС і за відновлення нормальних торговельних відносин із Росією.
Ще чіткіше позицію сформулювали федеральні співголови AfD Аліса Вайдель і Тіно Хрупалла у квітні 2025 року. Вони виступили проти можливого постачання Україні німецьких ракет Taurus, заявивши, що Німеччина не повинна ставати стороною війни. AfD при цьому прямо закликала негайно припинити всі поставки зброї сторонам війни та зробити ставку на дипломатичну ініціативу.
Ця позиція не є новою. Ще у 2022 році керівництво AfD заявляло, що зброя для України нібито затягує війну, і вимагало припинити військові поставки, водночас підтримуючи гуманітарну допомогу.
Водночас для точності важливо додати: AfD не заперечує сам факт російського вторгнення. У власних програмних документах партія формально засуджує російську агресію. Її принципова відмінність полягає в іншому — AfD виступає проти нинішньої політики військової підтримки України та за переговорний курс і відновлення відносин із Москвою.
Тому формулювання «AfD — проти допомоги Україні» потребує нюансу: партія не виступає за припинення будь-якої гуманітарної допомоги, але виступає проти військової підтримки України в нинішньому форматі.
Що означає перемога AfD для України — і чого вона не означає
Найлегше після такого результату зробити висновок: «AfD перемогла — Німеччина припинить допомагати Україні». Це було б фактично неправильно.
Саксонія-Ангальт є федеральною землею, а ключові рішення щодо зовнішньої політики, міжнародної допомоги, санкцій та військової підтримки України ухвалюються на федеральному рівні. Тобто новий земельний парламент не має повноважень самостійно припинити постачання німецької зброї Україні.
Більше того, станом на 24 серпня 2026 року федеральний уряд Німеччини офіційно заявляв про продовження масштабної підтримки України. За даними уряду, від початку повномасштабного російського вторгнення Німеччина надала понад 43,3 млрд євро цивільної допомоги, а військова допомога, вже надана або запланована на наступні роки, становить близько 57,6 млрд євро. Німецький уряд також наголошує на стратегічному партнерстві з Україною.
Отже, безпосереднього механізму «AfD перемогла в землі — допомога Україні припинилася» не існує.
Але політичний ефект набагато серйозніший.
Перемога в Саксонії-Ангальт дає AfD легітимність, політичну платформу, представництво в земельній владі та новий аргумент у федеральній політиці. І якщо тенденція продовжиться в інших східних землях, тиск на Берлін щодо перегляду політики стосовно Росії та України може посилитися.
Reuters саме так трактує результат: AfD прагне перетворити регіональні перемоги на плацдарм для боротьби за федеральну владу на виборах 2029 року.
Чому називати AfD ультраправою — не просто журналістський ярлик
Ще один важливий нюанс стосується визначення самої AfD.
У міжнародних медіа партію регулярно називають far-right — ультраправою або крайньоправою. Reuters використовує саме це визначення.
У випадку Саксонії-Ангальт є ще вагоміше джерело — місцеве Управління із захисту конституції (Verfassungsschutz). Воно офіційно класифікує земельний осередок AfD як «gesichert rechtsextremistische Bestrebung» — тобто підтверджену праворадикальну/правоекстремістську структуру. Таку класифікацію було встановлено ще у 2023 році, а в актуальному звіті вона зберігається.
Німецька спецслужба пояснює це, зокрема, тим, що програмні та публічні позиції земельної AfD містять етнічний підхід до поняття народу, спрямованість проти мігрантів і твердження, які, на думку органу, суперечать принципу людської гідності та демократії, закріпленим у Конституції Німеччини.
При цьому є важлива юридична деталь: федеральна AfD та земельна AfD — не тотожні об’єкти класифікації. Федеральне Управління із захисту конституції у своєму звіті за 2024 рік описувало загальнонаціональну AfD як «Verdachtsfall» — об’єкт підозри, щодо якого існують достатні фактичні підстави для перевірки на антиконституційні спрямування.
Тому журналістично коректніше писати: «AfD — ультраправа партія; її земельний осередок у Саксонії-Ангальт німецька влада класифікує як підтверджену правоекстремістську структуру», а не механічно переносити статус земельного осередку на всю партію без уточнення.
Найважливіший сигнал: AfD уже не є протестною партією на периферії
Справжнє значення виборів у Саксонії-Ангальт виходить далеко за межі однієї землі.
AfD показала, що здатна не просто проходити до парламентів, а отримувати понад 40% голосів і перемагати з величезним відривом від традиційної консервативної сили. У 2021 році CDU мала в Саксонії-Ангальт 37,1%, а AfD — 20,8%. Через п’ять років ситуація майже дзеркально перевернулася: AfD — 43,8%, CDU — 17,2%.
Це означає, що проблема для німецького політичного мейнстриму вже не зводиться до того, як «ізолювати AfD». Питання тепер інше: чому мільйони виборців готові голосувати за партію, яку традиційні політичні сили вважають неприйнятною для коаліцій?
У цьому сенсі Саксонія-Ангальт є не лише історією про правий радикалізм. Це історія про кризу довіри до традиційних партій, про східнонімецьке відчуття політичної відчуженості, про міграцію, економічні очікування, ставлення до Росії та втому від політичного курсу Берліна.
І саме тому українцям варто уважно стежити за цією історією.
Перемога AfD — це ще не поразка української дипломатії, але це серйозний попереджувальний сигнал
Вибори в Саксонії-Ангальт не припинили німецьку допомогу Україні і не дали AfD можливості самостійно змінити зовнішню політику Німеччини. Партія не отримала абсолютної більшості, а її шлях до земельного уряду залишається невизначеним.
Але було б помилкою применшувати значення результату.
Майже 44% голосів — це не маргінальний протест. Це масштабна політична підтримка партії, яка виступає за докорінний перегляд міграційної політики, за зближення з Росією та проти продовження військової підтримки України. І це відбувається на тлі війни, яка триває вже п’ятий рік, та в момент, коли сама Німеччина визначає, наскільки далеко вона готова зайти у підтримці України.
Саксонія-Ангальт показала головне: питання допомоги Україні в Німеччині дедалі більше стає частиною внутрішньої політичної боротьби.
Для Києва це означає необхідність дивитися не лише на заяви федерального уряду в Берліні, а й на те, як змінюється електоральна база найбільшої економіки Європи. Сьогодні AfD може не мати можливості самостійно визначати зовнішню політику Німеччини. Але після такого результату вже важко говорити про неї як про тимчасову протестну силу.
Справжнє питання тепер полягає не в тому, чи перемогла AfD у Саксонії-Ангальт. Вона перемогла.