Андрій Дещиця, Посол України в Польщі

Україна стає конкурентом Польщі на європейському ринку. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Укрінформ.

Рік, що минає, у польсько-українських відносинах, попри пандемію коронавірусу, був насиченим подіями. Його можна назвати доволі вдалим для розвитку партнерства між сусідніми країнами. Він відрізнявся від попередніх тим, що проблеми, які у минулі роки вважалися ледь не головним питанням взаємин Києва і Варшави, відійшли на другий план. Тим не менше, цей рік вивів у публічну площину інші проблеми – які раніше залишалися десь за лаштунками владних кабінетів.

Про те, яким був 2021 рік в українсько-польських відносинах у політичній, економічній, безпековій та інших сферах, чого вдалося досягти, а де проблеми з’явилися чи ще залишаються на порядку денному, – в інтерв’ю власному кореспондентові Укрінформу розповів Надзвичайний і Повноважний Посол України в Польщі Андрій Дещиця.

ЛЮБЛІНСЬКИЙ ТРИКУТНИК – ФОРМАТ, ДЕ УКРАЇНА МАЄ ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗОВУВАТИ СВОЇ ІНТЕРЕСИ

– Пане Посол, нещодавно відбулася нарада послів у президентській резиденції в Гуті. Вона мала свій польський акцент: за день до цього в Гуті відбувся саміт Люблінського трикутника, а вже безпосередньо під час наради з послами зустрівся глава МЗС Польщі Збігнєв Рау. Власне, що там говорилося про польський напрямок зовнішньої політики України?

– Під час наради обговорювалися завдання зовнішньої політики для всього дипломатичного корпусу. Як зазначив президент України Володимир Зеленський, дипломатична служба має бути динамічною, креативною, амбітною і результативною.

Польський акцент був досить потужним як напередодні, так і під час наради. Президент Республіки Польща Анджей Дуда взяв участь у Саміті глав держав Люблінського трикутника. Міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау в якості почесного гостя взяв участь у роботі наради керівників закордонних дипломатичних установ України. Цей акцент закономірний, оскільки Польща є надійним партнером, який активно підтримує Україну на міжнародній арені у протидії багатоступеневій російській агресії. Особливо зараз важливим є залучення Польщею інструментарію впливів, коли ситуація поблизу кордонів нашої держави є достатньо напруженою і складною. Варто підкреслити незмінну позицію Польщі щодо підтримки територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах, а також курсу нашої держави в ЄС та НАТО.

– Політичний діалог на найвищому рівні між Україною й Польщею був цьогоріч дуже активним. Зокрема, тричі зустрічалися президенти, відбувалися численні зустрічі міністрів, вперше за п’ять років зустрілися прем’єр-міністри…

– Так, погоджуюся, діалог між Україною й Польщею був надзвичайно динамічним у 2021 році. Результати візитів та зустрічей на різних рівнях, а також засідань інституційних механізмів підтвердили, що наші країни єднає збіжність позицій з ключових питань міжнародного порядку денного, ми активно працюємо над наповненням практичним змістом двостороннього порядку денного. Україна та Польща вболівають за майбутнє регіону та європейського континенту загалом. Безпосередні контакти між керівництвом держав і відомств дозволяють оперативно реагувати на різні події. Нам вдалося максимально, наскільки це можливо, протистояти реалізації “Північного потоку-2”, Варшава активно долучилася до підтримки Кримської платформи, а кілька заходів у рамках цієї ініціативи було проведено в Польщі.

Активною була взаємодія в рамках Люблінського трикутника:
● започатковано діалог на рівні глав держав, а також керівників відомств з питань національної безпеки;
● сталим був діалог на рівні міністрів закордонних справ та нацкоординаторів;
● відбулося засідання Міжпарламентської Асамблеї Верховної Ради України, Сейму і Сенату Республіки Польща, Сеймасу Литовської Республіки;
● прикладом співпраці країн у рамках цього регіонального формату є діяльність ЛИТПОЛУКРБРИГу;
● започатковано діяльність молодіжного Люблінського трикутника.

Крім того, є бажання розвивати співпрацю у різних сферах на рівні міністерств наших держав. На мою думку, практичному наповненню співпраці наших країн сприятиме реалізація Дорожньої карти, а також Плану протидії дезінформації. Це дуже хороший формат, де Україна є повноцінним членом і має перспективи реалізовувати свої інтереси.

– Які практичні результати цього інтенсивного діалогу?

– Серед практичних результатів цього року насамперед хотів би виокремити збереження позитивних тенденцій щодо рівня товарообігу між нашими країнами. Польща є другим торговельним партнером України у світі. Очікуємо, що за результатами 2021 року показник рівня товарообігу складе понад 10 млрд доларів США.

Надзвичайно цінуємо допомогу Польщі у протидії COVID-19. Ця підтримка була як у вигляді гуманітарної допомоги на суму понад 4 млн євро, так і передачі вакцин фірми AstraZeneca (950,4 тис. доз).

Ми спрямовували зусилля на реалізацію польського кредиту в рамках виділеної допомоги на суму 100 млн євро. На сьогодні ми використали 36,9 млн євро. Зокрема, основну частину цих коштів (36,7 млн євро) було спрямовано на розбудову інфраструктури та будівництво доріг, які ведуть до пунктів пропуску. Крім цього, здійснюються заходи для розмежування пасажирського та вантажного руху в пункті пропуску “Краківець–Корчова”.

У контексті підвищення ефективності функціонування пунктів пропуску на українсько-польській ділянці державного кордону, українська сторона акцентувала увагу на важливості запровадження спільного прикордонно-митного контролю у пунктах пропуску. У напрямку збільшення пунктів пропуску 3 вересня відбулося закладення «наріжного каменю» для будівництва пункту пропуску «Мальховичі–Нижанковичі».

На виконання рішення президента України, у цьому році нам вдалося відкрити Генеральне консульство України у Вроцлаві.

В нас є низка практичних результатів і в інших сферах українсько-польського співробітництва.

ВІД ГОЛОВУВАННЯ ПОЛЬЩІ В ОБСЄ КИЇВ ОЧІКУЄ НА ДЕЕСКАЛАЦІЮ СИТУАЦІЇ НАВКОЛО КОРДОНІВ УКРАЇНИ 

– Безпекова ситуація в регіоні значно погіршується, Росія шантажує Захід початком великої війни, на першій лінії якої є Україна. На яку допомогу очікує Київ від Варшави? Чи може це бути не лише політична підтримка, а, скажімо, надання військової допомоги?

– Насамперед, ми намагаємося зменшити напруження, яке виникає в результаті дій Росії на східних кордонах України, політично-дипломатичних шляхом. Тут потрібна підтримка Польщі, як члена ЄС та НАТО, для донесення до міжнародних партнерів об’єктивної інформації щодо безпекової ситуації в регіоні. Надзвичайно важливо, щоб дії міжнародного співтовариства були чіткими та скоординованими. Це те, що ми в першу чергу очікуємо від Польщі. Крім того, наші польські партнери надають консультативну допомогу в Україні, зокрема й шляхом присутності військових експертів, які перебувають у нашій державі. Водночас, відбуваються постійні контакти та обмін інформацією між міністерствами та відомствами обох країн щодо ситуації на кордоні та актуальних потреб української армії. 

– Лідер правлячої у Польщі партії “Право і Справедливість” Ярослав Качинський нещодавно заявив, що Варшава не виключає спорудження високого загородження не тільки на польсько-білоруському кордоні, а й також і на кордоні з Україною. Як Україна ставиться до цього?

– Надзвичайно активною є співпраця на рівні прикордонних відомств обох країн, і питання про масову нелегальну міграцію з України до Польщі не перебуває на порядку денному. В Україні достатньо можливостей, щоб запобігти нелегальній міграції. Тому, на даний момент, потреби в будівництві такого загородження немає. 

– У наступному році Польща головуватиме в ОБСЄ. Варшава вже заявила, що ситуація на сході України буде на порядку денному. Які практичні очікування Києва від Польського головування у цій організації?

– Високо цінуємо, що серед пріоритетів головування Польщі в ОБСЄ у 2022 році є питання врегулювання російсько-українського конфлікту. Зі свого боку українська сторона неодноразово наголошувала про свою готовність до активної взаємодії з Польщею у питаннях, що є надзвичайно важливими у контексті безпеки Європи. Серед основних очікувань української сторони є, насамперед, посилення мандату СММ ОБСЄ в Україні. Ми розуміємо, що має бути консенсус країн ОБСЄ з цього питання, а Росія на це не погодиться. Проте, йдеться про важливість вироблення чітких механізмів для врегулювання безпекової ситуації в регіоні. І важливу роль у цьому відіграє взаємодія щодо протидії дезінформації. Ми також порушуватимемо питання щодо захисту прав людини на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України, ситуації українських політв’язнів, зокрема і кримських татар. Це ті питання, якими займається ОБСЄ, і ми очікуємо, що Польща триматиме їх у полі зору і порушуватиме їх на достатньо високому рівні.

Ми очікуємо, що міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау, як представник головуючої в ОБСЄ держави, вже на початку наступного року здійснить візит в Україну.

Дуже важливим завданням ОБСЄ є деескалація ситуації навколо кордонів України і недопущення до перетворення конфлікту на ТОТ України на «заморожений» на кшталт тих, які є на просторах ОБСЄ у Південній Осетії, Абхазії чи Придністров’ї. Нашим спільним завданням є збереження безпекової ситуації в Україні на порядку денному ЄС і НАТО. Ще раз хотів би наголосити, що від наших міжнародних партнерів ми очікуємо на скоординовані дії та підтримку України у протидії агресії РФ. Це спільний інтерес.

СУДОВА ПРОЦЕДУРА МІЖ УКРАЇНОЮ І ПОЛЬЩЕЮ НЕ Є КАТАСТРОФОЮ

– Цей рік був дуже успішним для українсько-польських відносин в економічній сфері. За результатами року товарообіг між країнами має перевищити $10 млрд, Польща стала другим після Китаю торговельним партнером України у світі. Але за іронією долі, ми стоїмо на порозі можливої торговельної війни між Києвом та Варшавою: Польща не хоче збільшувати кількість дозволів на автомобільні вантажоперевезення для України, чим гальмується український експорт до ЄС. У свою чергу Варшава звинувачує Київ у призупиненні вантажного залізничного сполучення через Україну до Польщі. В якому місці ми зараз перебуваємо і як вийти з цієї патової ситуації?

– Зараз усі повинні зрозуміти, що Україна стає конкурентом на європейському ринку. Йдеться також і про питання вантажних автоперевезень. Очевидно, коли Україна й українські перевізники стають конкурентами, то включається механізм захисту власного бізнесу. Проте, ми хочемо дотримуватися можливостей, які нам надає Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. Ця Угода не передбачає погіршення умов ведення бізнесу. На сьогодні надзвичайно актуальним є питання достатньої кількості дозволів для українських автоперевізників. Слід зазначити, що у 2016 році Україна отримувала 200 тисяч дозволів, а з 2018 року Польща різко зменшила їх кількість до 160 тисяч, пояснюючи це тим, що польські перевізники не використовують таку ж кількість дозволів, як українські. Проте, ми налаштовані відстоювати інтереси наших перевізників і хочемо відновлення кількості дозволів до рівня, який Україна мала перед введенням в дію ЗВТ між Україною та ЄС. Для цього маємо намір залучити всі існуючі механізми, але звісно, що розпочнемо з переговорів та консультацій із польськими партнерами.

– Наскільки реальним є сценарій доведення суперечки щодо автодозволів до суду?

– У нас немає іншого виходу, крім дотримання умов тих угод, які Україна підписала з ЄС. Це стосується, зокрема, недопущення погіршення умов ведення бізнесу, яких Польща також має дотримуватися. З іншого боку, ми розуміємо, що конкуренція зростатиме, оскільки Україна перетворюється на серйозного гравця, її товари та послуги є конкурентоспроможними на європейському ринку. Відтак, у цьому контексті нам потрібно очікувати на певні тертя з ЄС і в інших питаннях, що стосуються торгівлі.

Звісно, судова процедура не є якоюсь катастрофою, адже такі справи є непоодинокими між європейськими країнами. Це нормальний процес, але намагатимемося вирішити це питання шляхом консультацій та переговорів. Ми намагатимемося знайти компроміс в умовах, коли вже існує серйозна конкуренція між українськими та польськими перевізниками. 

КОНСУЛЬСТВО У ВРОЦЛАВІ ПОВНОЦІННО ЗАПРАЦЮЄ ДО КІНЦЯ СІЧНЯ 2022 РОКУ 

– Фактор української трудової міграції до Польщі з кожним роком все більше впливає на відносини між обома країнами. Скільки, за вашими даними, громадян України зараз перебуває в Польщі?

– Складно знайти однозначне підтвердження того, скільки точно українців перебувають у Польщі. Є дані щодо кількості дозволів, виданих українцям польськими органами на роботу, проживання, кількість виданих національних віз, є також дані з реєстру застрахованих осіб у Польщі. Утім, все це в сукупності не дає повної картини. Я думаю, що можемо говорити про близько 2 млн громадян України, які легально перебувають і працюють у Польщі в різних сферах. Розуміючи значення українських працівників для економіки Польщі, влада країни намагається створити умови для спрощення працевлаштування іноземців, зокрема приймаючи зміни до закону про іноземців.

– Коли повноцінно запрацює Генконсульство України у Вроцлаві, й чи Київ розглядає можливість відкриття чергових консульських установ у Польщі?

– У результаті двох років наполегливої роботи вдалося відкрити Генеральне консульство України у Вроцлаві. 28 жовтня 2021 року підписано Угоду про оренду приміщення для розміщення ГКУ у Вроцлаві. З 8 грудня цього року здійснюється робота із забезпечення консульського супроводу резонансних справ із захисту прав громадян у межах визначеного консульського округу.

Водночас, є ще низка технічних питань, які потребують вирішення, зокрема, забезпечення комп’ютерним обладнанням, відповідним програмуванням для видачі документів. Крім того, потрібно ще передати необхідну документацію з консульського відділу у Варшаві і генконсульства у Кракові. Декілька наших консулів буде переведено до Вроцлава з Варшави і Кракова. Повноцінно з укомплектованим штатом консульство у Вроцлаві має запрацювати до кінця січня 2022 року.

Крім того, ми ведемо роботу по відновленню в наступному році почесних консульських установ у Любуському та Великопольському воєводствах. Ми хочемо, щоб попри відкриття Генконсульства у Вроцлаві, в цьому консульському окрузі також функціонували й почесні консульства. На базі почесних консульств ми часто ведемо виїзні консульські обслуговування громадян України, що підтвердило свою ефективність.

– У цьому році гучною була справа вбивства польськими правоохоронцями українця Дмитра Никифоренка. Не виключається, що таких справ у майбутньому може бути більше. Як Україна захищає права українців у Польщі?

– Наші консули постійно перебувають у контакті з родинами людей, які постраждали, з адвокатами та правоохоронними органами РП, які ведуть слідство. Що стосується справи Дмитра Никифоренка, то слідство передано до прокуратури у Щеціні. Ця справа перебуває на контролі у Консульстві України в Гданську. Зрозуміло, що всю наявну інформацію по справі вони не можуть надати, але постійний контакт і увага до цього з боку наших консулів є. Слідчі органи інформують наших консулів та адвокатів, з якими ми також перебуваємо у контакті, про хід слідства. Крім цього, це питання порушувалося під час зустрічей глав держав, урядів, парламентів, зовнішньополітичних відомств. Польська сторона на офіційному рівні заявила, що Варшава зацікавлена у тому, аби слідство проходило об’єктивно, прозоро і винні були покарані. 

– З появою великої кількості українців постає питання щодо навчання української мови дітей громадян України в Польщі. Як українська держава планує допомогти з навчанням маленьких українців у Польщі?

– Це питання розглядалося під час консультацій, що відбулися у Варшаві 27 жовтня 2021 року на рівні заступників міністрів освіти України й Польщі. Українська держава надає значно більше можливостей для навчання всіх бажаючих в Україні польської мови. В Україні польську мову вивчає близько 100 тисяч осіб у різних закладах освіти. З польського боку такої повноцінної підтримки у вивченні української мови немає. Однак, ми продовжуємо вести переговори з цього питання. Є кілька шляхів його вирішення. Зокрема, може йтися про створення приватних українських шкіл на зразок школи “Материнка” у Варшаві. Крім того, є також варіант з направленням українських вчителів на роботу до Польщі для навчання дітей української мови, історії, географії, як це робить польська держава. Якщо Польща не підтримуватиме українські навчальні пункти на державному, місцевому чи змішаному рівнях, то це повинна зробити Україна. 

МЕМОРІАЛЬНУ ТАБЛИЦЮ НА ГОРІ МОНАСТИР ТРЕБА ВІДНОВИТИ ДО ПЕРВИННОГО ВИГЛЯДУ

– Питання складної історії обох народів у цьому році дещо відійшло на другий план. Але, звісно, воно не зникло, про що свідчать провокації щодо польських пам’ятників у Кракові з нібито українським слідом чи спроби провокацій проти польських місць пам’яті на Личакові у Львові. Власне, де ми зараз перебуваємо у цій історичній суперечці й що, на вашу думку, треба зробити, щоб наблизити позиції сторін і позбавити проросійських провокаторів поля для такого роду дій?

– Геополітична ситуація вивела питання спільної загрози для України й Польщі на вищий рівень у порядку денному двосторонніх відносин. В цьому році відбулися спроби провокацій з історичним підтекстом, але миттєва реакція правоохоронних органів обох країн дозволила запобігти надмірній емоційності в суспільствах наших держав.

Попри зниження градусу емоцій, чутливі сторінки історичного минулого українського і польського народів все ще залишаються на порядку денному. Тому надзвичайно важливим є активний діалог на рівні інститутів національної пам’яті України й Польщі.

Я б хотів, щоб ми зосереджували свою увагу, насамперед, на тих моментах, які об’єднують наші народи. Сприятливий ґрунт створює відзначення спільних дат в історії українсько-польських відносин. Так, 2 грудня 2021 року ми відзначали 30-ту річницю визнання Польщею, як першою державою у світі, незалежності України. Минулого року ми відзначали 100-ту річницю Варшавської битви 1920 року, де поляки спільно з військами УНР боролися проти більшовиків.

Нам удалося відновити місця української пам’яті у Ланьцуті, пам’ятник на могилі прем’єр-міністра УНР в екзилі Пилипа Пилипчука у Холмі. Важливо, що перші особи України та Польщі вшанували пам’ять воїнів УНР на Вольському православному цвинтарі у Варшаві.

Невирішеним залишається питання відновлення первинного напису на меморіальній таблиці на горі Монастир біля села Верхрата Підкарпатського воєводства. Проте, українська сторона продовжує наполягати на її відновленні. 

– Як ви оцінюєте перспективи українсько-польських відносин у 2022 році?

– У наступному році нам і надалі потрібно буде значну увагу приділяти безпеці, адже ситуація залишається напруженою. Відтак, питання деескалації ситуації на східному кордоні України й можливої російської загрози залишається актуальним. У цьому контексті тісна співпраця і координація нашої роботи на всіх рівнях є абсолютно важливою й пріоритетною. Особливі сподівання покладаємо на польське головування в ОБСЄ. Важливо також зберегти динаміку співпраці в рамках Люблінського трикутника, оскільки його учасники чи не найбільш активні у питаннях розвитку регіональної співпраці у Східній Європі та забезпечення безпеки в регіоні.

Попри успішну співпрацю наших країн у році, що минає, перед Україною й Польщею є низка завдань, реалізація яких відповідає національним інтересам не лише наших держав. Переконаний, що українсько-польський тандем і надалі відіграватиме важливу роль у забезпеченні стабільності на європейському континенті.

Юрій Банахевич