Чому Tуреччина важлива для «Люблінського трикутника» і інших регіональних ініціатив?

Чому Tуреччина важлива для «Люблінського трикутника» і інших регіональних ініціатив?

На фоні новин про візит Президента України до Стамбулу 16.10.2020 р. і підписаних там важливих угод зокрема про військову співпрацю, хочу поділитись своєю недавньою статтею, яка 23 вересня  була опублікована польським Економічним Форумом і має назвву ” Чому Туреччина є важливою для Люблінського Трикутника і інших регіональних ініціатив?”. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на офіційний блог Першого віце-президента Польсько-Української господарчої палати, учасника Українсько-польського Форуму партнерства під патронатом Міністрів закордонних справ Польщі та України Олега Дубіша.

Виклики сьогодення   і актуальні глобальні процеси  створюють умови для нових регіональних об’єднань та переформатування звязків в т.ч. економічних. В цьому контексті хотів би привернути увагу на потенціал і можливості активізації  безпекової, економічної та іншої співпраці в Центральній і Східній Європі через залучення  до відповідних ініціатив країн з поза меж ЄС зокрема України та Туреччини.

Відомо, що з ініціативи Президентів Польщі і Хорватії в 2015 році повстав проект «Тримор’я». Нажаль з самого початку ця ініціатива не передбачала участі України, а її учасниками актуально є 12 країн між Балтійським, Чорним і Андріатичними морями. Безсумнівно, що проект «Тримор’я» став однією з найважливіших суспільно-економічних ініціатив в Цетрально-Східній Європі метою якої зокрема є промоція економічної співпраці і діалогу для розвитку інфраструктури, різноманітних проектів в сфері енергетики, транспорту і цифрових послуг. Стратегічними партнерами ініціативи стали США і Німеччина, а Польщу можна вважати  лідером проекту.

5 років після створення ініціативи «Тримор’я»  28 липня 2020 року в Любліні була підписана Спільна Декларація міністрів закордонних справ Литви, Польщі та України про створення  формату «Люблінський трикутник». Дана трьохстороння  ініціатива створена на традиціях та історичних зв’язках трьох країн для поглибленого політичного, економічного, культурного й соціального співробітництва між Литвою, Польщею та Україною. І тут можна повністю погодитись з думкою відомого українського політолога Євгена Магди, який, аналізуючи в одній з своїх недавніх публікацій важливі процеси в нашому регіоні і згадуючи  Збігнєва Бжезинського, відзначив  що:  «відновлення імперської потуги Росії неможливе без відновлення контролю над Україною. Тому успіхи Польщі як європейського лідера повинні спиратися на дружбу з Україною». Також, як на мене, дуже слушною є його думка про те, що  «Люблінський трикутник – амбітний проект, який спирається на ПолЛитУкрБриг та спільні інтереси безпеки.

Головні напрями функціонування Люблінського трикутника: енергетична безпека, військова та військово-технічна співпраця, протидія гібридним загрозам, залучення до “Тримор’я» .

І саме в цьому місці матеріалу я хочу відзначити, що, з моєї точки зору, до вищезгаданих ініціатив було б дуже корисно залучення в любій прийнятній для їх учасників  формі на системних засадах   ще одного  близького і дуже поважного партнера – Туреччини.

Як на мене це надто важливо особливо коли говорити про питання  економічної співпраці та  безпеки в регіоні. Сьогодні Україна дуже активно розвиває співпрацю з Туреччиною в  військовій і оборонно-промисловій сфері. На мою думку ця співпраця не менш активна чим  з  Польщею. Зокрема 22 серпня 2020р. Президент України Володимир Зеленський після чергової  розмови з турецьким колегою Реджепом Тайїпом  Ердоганом заявив: «Сподіваюся, що наші уряди зможуть до кінця цього року укласти двосторонню угоду про співробітництво в оборонній сфері. Важлива участь Туреччини в командно-штабних навчаннях Об’єднані зусилля-2020 року, запланованих в Україні на останню декаду вересня».

Туреччина є одним із найважливіших торговельних партнерів України, у торгівлі з яким Україна традиційно має позитивне сальдо. За 2019 рік обіг товарами між Україною та Туреччиною зріс порівняно з минулим періодом на 22,3% і становив 4,973 млрд. USD. Експорт товарів з України до Туреччини збільшився на 11,3% і склав 2,619 млрд. USD, а імпорт товарів з Туреччини в Україну збільшився на 37,4% і склав 2,354 млрд. USD.

Сальдо у торгівлі товарами за цей період для України залишилося позитивним – 265 млн.USD. Станом на 1 січня 2020 року Туреччина інвестувала в економіку України 324,2 млн. USD (частка 0,9%). Водночас, за експертними оцінками, загальний обсяг турецьких інвестицій в Україну з урахуванням фінансових ресурсів, залучених через банківські структури та спільні підприємства, розташовані у третіх країнах, складає близько 3 млрд. USD. Це, до речі, в кілька разів більше чим в Україну загалом інвестували польські підприємці. Турецькі будівельні компанії виконали в Україні понад 200 різноманітних інфраструктурних і інших будівельних проектів на суму що перевищує 6 млрд. USD.

Туреччина також важливий економічний партнер і для Польщі. До недавнього часу  вона була на 16 місці у списку постачальників імпорту до Польщі та на 20 місці у списку для експорту польських товарів. Це четвертий партнер для експорту польських товарів, що не входить до ЄС, і водночас перший серед країн Близького Сходу та Азії. До пандемії торгівля з Туреччиною щороку зростала у кілька відсотків, а вартість польського експорту до цієї країни ще у 2018 році становила понад 7 млрд.USD. Турецький бізнес інвестував в Польщу понад 112 млн.USD, а польські інвестиції в Туреччині перевищують 280 млн.USD.

Як на мене, в т.ч. враховуючи вищевказане, очевидним є великий потенціал для розвитку багатосторонньої співпраці країн нашого регіону з Туреччиною і потреба залучення її до відповідних регіональних ініціатив.

Відносини наших народів з Туреччиною  мають давню і не просту  історію. Регулярно згадую про це в т.ч. коли відвідую  чисельні об’єкти спільної культурно-історичної спадщини і  особливо  коли по дорозі з Івано-Франківська на Львів проїжджаю  через галицьке місто Рогатин, в якому за даними історика Станіслава Жевуського в далекому 1505 році в родині священика Лісовського народилась дочка Настя, яка в подальшому стала знаменитою Роксоланою, або Гюррем Султан, коханою дружиною Сулеймана І Пишного, Султана Османської імперії.

Особисто я  переконаний що сучасні виклики і геополітичні реалія  створюють нові умови для поглиблення нашої багатосторонньої співпраці і реалізацію нових форм партнерства з Туреччиною. Думаю, що в більшості українців,  особливо в умовах анексії Криму і триваючої російської агресії,на фоні складних процесів в Білорусі такий  підхід викликає повну підтримку. А для поляків хотів би пригадати  слова видатного сина польського народу Адама Міцкєвіча: «В часи коли ні одна з держав не противилася утиску Польщі зі сторони ворожих сусідів, єдиними нашими друзями були турки. Обдаровуємо турків приязню, як той народ, який не прогнувся перед нашими ворогами і не прийняв поділів Польщі».

Польською мовою матеріал доступний тут:

Dlaczego Turcja jest ważna dla „Trójkąta lubelskiego” i  innych inicjatyw regionalnych?

Олег Дубіш, Перший Віце-презедент, Польсько-Українська Господарча Палата