Чи українських ідентифікацій стало більше?

Чи українських ідентифікацій стало більше?

Головне статистичне управління (ГСУ) оприлюднило попередні результати перепису населення з 2021 р. Як показують дані про свою українську ідентичність заявило 79.4 тис. осіб. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Наше Слово.

Нагадаємо, що подібно як в 2011 р. існувала можливість вибору подвійної ідентичності. Отже можна було заявити про приналежність наприклад виключно до української нації, або додатково до польської чи іншої. За цьогорічними даними 62.9 тис. осіб українську ідентифікацію вибрали як першу і 16.5 як другу. Крім питання про національно-етнічну приналежність респондентів запитали також про мову домашнього спілкування. Українську, в цьому випадку обрало 53,2 тисячі осіб, у тому числі як єдину мову домашнього спілкування – 7,8 тисячі. Варто пригадати, що в 2011 р. українську ідентифікацію вибрало 51 тис. осіб, в тому числі як першу 38 тис., а як другу 13 тис. У 2002 р. коли перепис давав можливість вибору лише однієї ідентифікації, українську вибрало близько 31 тис. осіб. Серед них 3749 не мали польського громадянства. 

Обережність у інтерпретації цьогорічних результатів рекомендує співголова Спільної комісії уряду та нацменшин Григорій Купріянович. Він підкреслює, що представлені дані вказують усі національні ідентифікації без поділу на громадянство: “Це не показує української національної меншини, а всіх охоплених переписом, які в інтерпретації статистичного управління мають українську ідентичність” – говорить Григорій Купріянович. З

а його словами реальний аналіз буде можливий, щойно після оприлюднення повної зібраної у переписі інформації. ГСУ заявляє, що таке має відбутися у вересні ц. р. Так довгий час обробки даних дещо дивує, тому що вони, як зауважує Григорій Купріянович, збиралися онлайн при використанні електронних технологій: “Навіть якщо інколи це відбувалося за участі рахівників, то вони також записували інформації у електронну систему, а не у паперові формулярі” – відзначає Григорій Купріянович. Він підкреслює також, що зібрана під час перепису інформація важлива тому, що від кількості меншин виникають їх певні права і те, як буде формульована державна політика відносно них. Йдеться наприклад по розмір фінансової підтримки, в тому числі культурної діяльності даної громади. 

А якщо, без “твердих доказів” прийняти, що кількість українських нацменшинних декларації могла усе-то збільшитися? Журналіст і представник української громади Підляшшя Юрій Місіюк добачає таку можливість у зв’язку з певними суспільними процесами: “В Польщі зараз живе молоде покоління, яке у зв’язку зі своєю українською ідентичністю не мало ніяких проблем, ніхто їм не дорікав, може крім маригінальних націоналістичних середовищ які завжди пробують розігрувати питання трагічного польсько-українського минулого. У тих людей просто могла розвиватися національна самосвідомість, навіть в умовах браку мовних компетенцій чи тісніших зв’язків з Україною” – відзначає Юрій Місіюк.

Такі ситуації на його думку добре ілюструє хоча б те, що на уроки української мови на Підляшші зараз ходять також діти, яких не те що батьки, але навіть й діди не володіли українською, бо це обірвалося на поколінні прадідів. Іншу можливість він бачить й у тому, що щораз більше громадян України отримує польське громадянство. 

Попередні дані свідчать, що найчастіше крім виключно польської ідентифікації люди вибирали сілезьку (585,7 тис) та кашубську (176,9 тис.). Третю за чисельністю групу становлять люди, які декларують німецьку приналежність – 132,5 тисячі. Четверте місце належить до українців, а чергові є громади: білоруська (54,3 тис.), англійська (48,7 тис.) та американська (25,1 тис.). У ще шести випадках сума декларацій перевищувала 10 тис.: італійців (17,7 тис.), єврейських (15,7 тис.), росіян (14,8 тис.), французів (13,0 тис.), лемків (12,7 тис.) і ромів (11,8 тис.). Відсоток відсутніх даних щодо національності становить 1,24%. Попередні дані показують також, що польську національну ідентифікацію вибрало загалом 37 149,5 тис. осіб. осіб, що становить 97,7% від загальної кількості населення Польщі. Ідентифікацією відмінну від польської вибрало – 1339,6 тис. осіб, тобто 3,5%. 

Перепис проводився в період з 1 квітня по 30 вересня 2021 р. і участь у ньому була обов’язкова. Охоплював фізичні особи, які постійно та тимчасово проживають у квартирах, будинках та інших житлових приміщеннях та особи без місця проживання. Інформацій не збирали від керівників та іноземних співробітників дипломатичних представництв і консульських установ та членів їх сімей. 

Обережність у інтерпретації результатів рекомендує співголова Спільної комісії уряду та нацменшин Григорій Купріянович. Він підкреслює, що представлені ГСУ дані вказують, здається, усі національні ідентифікації без поділу на громадянство.

«Відтак це не показує української національної меншини, а всіх охоплених переписом, які в інтерперетації Статистичного управління мають українську ідентичність», – говорить Григорій Купріянович.

За його словами, реальний аналіз буде можливий щойно після оприлюднення повної зібраної у переписі інформації. ГСУ заявляє, що це має відбутися у вересні цього року. Такий довгий час обробки даних дещо дивує, тому що вони, як зауважує Григорій Купріянович, збиралися онлайн з використанням електронних технологій.

«Навіть якщо інколи це відбувалося за участі рахівників, то вони також записували інформацію в електронну систему, а не у паперові формуляри», – відзначає Григорій Купріянович.

Запитання викликає також методологія отримання остаточних даних перепису: чи це реальні декларації, складені під час перепису, чи їхня інтерпретація ГСУ? Він підкреслює також, що зібрана під час перепису інформація важлива тому, що з кількості членів даної меншини виникають певні права і те, як буде формуватися державна політика відносно меншин. Має це вплив, наприклад, на розмір фінансової підтримки культурної діяльності даної меншинної громади.