Досвід Німеччини
Україну часто порівнюють із державами, що розвиваються – Польщею, Грузією, Литвою, Південною Кореєю, тощо. Про це повідомляє Upmp.news.
Ці порівняння, зазвичай базуються на схожих історичних долях (перебування під окупацією або конкретно у більшовицькому блоці). При цьому, часто наголошується, що із так званими грандами або «великими державами» як от Німеччина, Франція, США, Великобританія в нас немає нічого спільного.
Таким чином, актуалізується концепція про кастовість держав. От вони – велика та могутні, а є інші, які розвиваються. В них теж люди живуть добре, але не так. Справді Великі держави об’єднує або досвід бездержавного періоду у новій історії або взагалі зовсім інша історія формування суспільства (США – держава іммігрантів).
Насправді в історії Німеччини у ХХ столітті був період дуже схожий на українську історію Так, це відбулося після її завоювання. Німеччина у ХХ ст. кілька разів переживала окупацію своєї території, нав’язування їй неефективної системи управління аж до практично під диктування написаної конституції, накладення непомірних репарацій, розчленування її земель та інші неприємні речі. Але, як ми бачимо на власні очі, це не завадило німцям, врешті, збудувати міцну та заможну державу.
Тепер про все це детальніше і по черзі. Після поразки Німецької імперії (той самий другий рейх) у Першій світовій війні, країна фактично опинилася під управлінням переможців. Їй було нав’язано республіканський лад у формі парламентської республіки (Веймарська конституція).
Перехід від жорсткої централізованої монархії до федеративної республіки був занадто різким і спричинив до кризи у державному управлінні та відцентрових тенденцій у регіонах. Держава ,яка існувала лише кілька десятиліть (до того була розділена на численні незалежні «князівства») ледве утримала свою територіальну цілісність.
Окрім цього на Німеччину були накладені величезні репарації, а також вже навіть у порушення і так капітулянтського мирного договору Франція (одна із держав переможниць) разом із Бельгією вирішила окупувати багатий на корисні копалини Рурський басейн. Варто відзначити, що окупаційні війська чинили відверту сваволю проти місцевого населення.
Таке несправедливе ставлення збоку переможців (які порушували власні угоди) та постійні урядові кризи зрештою призвели до радикалізації німецького суспільства, зневіри у демократії та привели до влади націонал-соціалістів, що зумовило Другу світову війну та другу поразку німців за тридцять років.
Після цієї невдалої спроби реваншу серйозно ставилося питання про доцільність збереження німецької державності. Лише практично вольовим рішенням демократичних країн-переможців було утворено Федеративну республіку Німеччина (Західну Німеччину). З притаманною звичкою все копіювати у Заходу СРСР утворив підконтрольну маріонеткову державу Східну Німеччину (Німецьку демократичну республіку). Її довго не визнавали західні держави. Це була країна у прямому сенсі обгороджена колючим дротом від цивілізованого світу (3 1961 року ще й стіною). Визволити її було нереально, адже за нею стояла потуга ядерного арсеналу СРСР.
Що ж у такому скрутному становищі зробила вільна частина Німеччини? Вона зосередилася на власному розвитку. Вже до початку 60-х ФРН повністю вийшла із руїн. Ще через десятиліття вона вже була світовим лідером у багатьох аспектах, зокрема, і по рівню життя.
Що в цей час відбувалося у її східній частині? Диктатура, репресії, біологічні експерименти зі спортсменами. Маріонетка Кремля Хонекер мріяв про лідерство на олімпіадах і прагнув за будь-яку ціну здобути максимальну кількість медалей. Тому спортсменів просто начиняли допінгом, що призводило до гормональних збоїв і пов’язаних із цим хвороб. Це відбувалося в центрі Європи, коли західні німці насолоджувалися заможнім та вільним життям. Ціна свободи, за яку заплатили попередні покоління німців врешті дала віддачу. Західні німці – це не просто вільні люди. Вони ще створюють та поширюють зразки добробуту. У свій час Німеччина була першою країною Європи в якій ввели пенсійне забезпечення. Вона ж стала чи не першою країною, в якій після пенсії життя «лише розпочинається». Але це не стосувалося окупованої східної території, яка канула в лету у 1990 році.
Тепер Німеччина єдина. Які уроки ми можемо з цього взяти? Напевне, що жодні перешкоди та політично несприятлива кон’юнктура не можуть стати на заваді народу у його прагненні до свободи та добробуту. Прагнення до єдності таки дасться в знаки, хто б не стояв цьому на заваді.
Можна сказати, що в Німеччині до цього часу є поділ на схід на захід. Що не усі вихідці із НДР адаптувалися до «західного стилю життя». Що ж, нам би їх проблеми.