Експерт: Путін і агресія Росії пришвидшили формування української ідентичності

Нещодавно Україна відсвяткувала 30 років Незалежності. Польща однією з перших держав у світі визнала її суверенітет та незалежність. «Випробування державністю пройдено», – вважають одні польські експерти. Інші ж нагадують про ряд викликів та загроз, перед якими стоїть вже зріла, досвідчена, але й водночас досить молода українська держава. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Польське радіо.

Під час першого саміту так званої Кримської платформи та на Параді Незалежності у Києві Польщу представляв президент Анджей Дуда, а також польські військові та пілоти. Польський лідер, серед іншого, заявив: «Ми підтримуємо Україну, яка буде сильною державою, що живе в мирі з Польщею, аби обидві наші економіки процвітали». Лідер Польщі нагадав, що найважливіше – нагадувати на міжнародній арені про справу України та окупований Крим. «Адже цього хоче окупант, цього хоче Росія, аби про цю справу забули, аби перейшли до порядку денного, аби про це не дискутували», – сказав Анджей Дуда в ефірі одного із польських телеканалів.

За словами експерта із міжнародних справ та журналіста Польського пресового агентства Ярослава Ґузи, перебіг війни з Росією показав, що Україна є сильною державою, а імперська політика Путіна і стратегія проти України, за його словами, не спрацювала:

«Росіяни в Україні погано прорахували і оцінили ситуацію. Путін і його еліта в Кремлі не уявляє, що українці є насправді народом і мають якісь фундаменти. Цей прорахунок призвів до агресії Росії, яка зупинилася на початковому етапі, не вдалася. Під час війни та завдяки цій агресії також була зроблена одна річ, що протягом тривалого часу існування України не була зрозумілою, чіткою. Фактично, визначений курс української політики з погляду устремлінь. Раніше доводилося боротися з розбіжностями, хаосом – залишатися з Росією чи із Заходом, чи десь поміж. Тепер, після нападу й агресії Росії, справа стала зрозумілою. Україна нині має дуже чітко визначені цілі. Вони нагадують ті, що свого часу у 1990 роках для поляків були очевидними – орієнтація на Європейський Союз, інтеграція із Заходом та НАТО».

Хоча, як застерігає Ярослав Ґузи, Росія, попри те, що спричинилася своєю агресією та війною в Україні до остаточного визначення прозахідних устремлінь українців, ще може досягти свого на двох полях – паралізувати волю Заходу прийняти та підтримувати Україну. А по-друге, Москва може впливати ззовні на Україну, яка, як нагадує експерт, має дуже багато проблем, з якими вона сама не може впоратися. Так Кремль може послабити українську державу, і навіть не військовими, а всіма іншими методами, що стало частиною нової стратегії російської зовнішньої політики.

Ще один польський експерт Войцєх Кононьчук із Центру східних досліджень у Варшаві також вказує на хід війни як елемент, який визначає силу незалежної України:

«Війна в Україні, хоча й досі є найсерйознішим викликом, що стоїть перед державою, має парадоксально все менше значення. Найбільше від 1991 року екзистенціальне випробування для державності, тобто російську збройну агресію та анексію частини території, українська держава пройшла. Не забуваймо, що росіяни від самого початку мали план-максимум, не йшлося тільки про частину Донбасу, яку вони нині окупують. Загальною метою Росії було дестабілізувати весь південний схід України. Це їй не вдалося, і це свідчить про в цілому успіх проекту української державності та ідентичності. Навіть у тих регіонах, де російською розмовляють більше, ніж українською».

Войцєх Кононьчук, попри те, що Росії вдалося таки дестабілізувати частину Донбасу, вважає цю ситуацію успіхом України. З іншого боку, як нагадує він, із вибухом війни у 2014 році у деяких частинах країни пришвидшився процес зміцнення і побудови української національної та державної ідентичності:

«Безсумнівно, що війна стала переломним моментом для української державності. І це була чергова помилка росіян. Бо ніхто настільки за ці сім років не пришвидшив процес конструювання сучасної української ідентичності, як це зробив Путін. Обірвалися ті пуповини, що з’єднували українську державу – від економічного, політичного рівнів, контактів між елітами, великим російським і українським бізнесами та до суспільних контактів – з Росією. Я вважаю це ключовим чинником змін в Україні. Попри те, що війна вже не дестабілізує ситуацію в країні як ще декілька років тому, Україна навчилася жити в умовах конфлікту, який не є замороженим, хоча це вже і не повномасштабний конфлікт».

Аналітик Польського інституту міжнародних справ Мацєй Занєвич в ефірі Першого каналу Польського радіо сказав, що, на його думку, напевно вдалося досягти українській державі за роки незалежності:

«Протягом цих 30 років Україні вдалося збудувати свою державність та національну ідентичність, що насправді була створена з нуля і без пам’яті про незалежну державу, що функціонувала би у 19 або на початку 20 століття. Тому цей початковий пункт України був абсолютно іншим і набагато гіршим, ніж, наприклад, Польщі. Україна мусила будувати свою державність на руїнах Радянського Союзу і цей процес був завершений останнім часом. Він пришвидшився теж насправді у результаті російської агресії в Україні. Росія, безперечно, посприяла зміцненню національної ідентичності українців, які переконалися, що у них є спільний ворог, який загрожує їхньому дому та безпеці».   

Крім того, російська агресія, як зауважує Занєвич, посприяла теж значному зміцненню і модернізації української армії та реформуванню самої української держави: 

«Якщо на початку війни з Росією, було, якщо я не помиляюся, не більше 30 і кількох солдатів, дійсно готових взятися за зброю, що випливало із багатьох причин та занедбань, то сьогодні українська армія налічує приблизно 250 тисяч солдатів. Крім того, завдяки співпраці з НАТО, вона, зокрема, була серйозно переозброєна, це насамперед військо із зовсім іншим бойовим духом. Армію складають люди, які хочуть боротися і захищати свою Батьківщину».

Утім, за словами експерта, за ці 30 років Україні не вдалося побороти повністю корупцію та змінити систему, щоб та не опиралася значно на впливах олігархів, визнає Мацєй Занєвич:

«Можна узагальнити єдиним твердженням те, що не вдалося перетворити ту ідентичність, яка була сконструйована, в ефективну та процвітаючу державу. Тут цей вихідний пункт був набагато ліпшим, ніж навіть у Польщі, але скористатися ним не вдалося. Це також пов’язано з тим, що на самому початку функціонування української держави не було закарбованої ідентичності, і олігархи мали з цього вигоду, будуючи з нуля систему навколо своїх інтересів. Як наслідок, не вдалося побудувати ефективно функціонуючу державу, й вона досі страждає від величезної корупції, несприятливого інвестиційного клімату чи проблем із судовою системою. Але нині в Україні триває процес виправлення цих проблем. Боротьба із олігархічною системою не є простим завданням і напевно це не станеться за 1-2 роки».

Історик, політолог, експерт із питань Східної Європи доктор Лукаш Адамський сказав, що з перспективи 30 років Україна як держава не є ефемерою, це країна, яка не приєдналася до жодної конфедерації чи федерації, орієнтованої навколо Москви. На його думку, найбільшим успіхом є те, що Україна вистояла, що вона розвивається і що, і це те, що особливо розвинулося у 2014 році, українці відчули, що вони почуваються незалежним народом, який відбудував свою культуру, що знищували у совєтські часи:

«Нині це є народ, який, особливо молоде покоління, має дуже проєвропейські устремління, і який має теж багато амбіцій, хоче навчатися. Процес десовєтизації українців завжди йшов швидше, ніж росіян. У Росії на це наклалася імперська ментальність, що призвела до регресу і, звісно, незрівнянно швидше, ніж у Білорусі. Все це є успіхом. Також те, що Україна зупинила російську агресію. І хоча, з одного боку, країна втратила декілька відсотків своєї території, з іншого – загартувалася у боях і створила одні із найсильніших в Європі збройних сил. Агресія Росії у 2014 році теж, на жаль, показала слабкості держави, хоча вона теж призвела до шоку і протверезіння, генеруючи стимул до реформ».

Водночас, за словами доктора Лукаша Адамського, Україні за цей час не вдалося достатньо зміцнити економіку, крім того, у країні над Дніпром надалі зберігаються олігархічні впливи, сильна системна корупція та продажність судів. Серед іншого, як вважає експерт, передусім саме ці проблеми стоять на заваді зближення України із європейськими та західними структурами. Хоча, як додає він, для цього наразі також немає політичної волі у країнах Європейського Союзу, а в НАТО є група країн, котрі вважають, що прийняття України до Альянсу значно підвищує ризик конфронтації із Росією. А відтак, на його переконання, ключовим є збільшення проукраїнського лобі у Сполучених Штатах і в деяких країнах Західної Європи.

PR1, PR24/Т.А.