Фейк: удар по Кримському мосту – «терористичний акт»

Здійснений 17 липня цього року удар по Кримському мосту став доволі великою несподіванкою для Росії як держави, що позиціонувала окупований нею Кримський півострів як «неприступну фортецю».

Здавалося б, так звана «друга найсильніша армія світу» точно мала би зробити висновки з атаки у жовтні 2022 р. – однак скидається на те, що погрози Москви про «масовану відплату» укупі з запевненнями у міцності оборони – не більш, як бравада. Втім, тепер росіяни та їхні союзники пропонують організувати інший сценарій «інформаційного спротиву».

Популістський портал Philosophia Perennis (PP), що спеціалізується на різного ґатунку фейках і маніпуляціях стосовно «ісламізації Європи» та «лівого тоталітаризму», опублікував матеріал журналіста Давіда Бергера з промовистим заголовком «Український терористичний удар по Кримському мосту – загинули цивільні».

Звичайно, гіпотетичний неупереджений читач, котрий вирішить розпочати знайомство з темою – теж гіпотетично – саме з цього матеріалу, після прочитання заголовка вже сформує у свідомості певне уявлення стосовно проблеми загалом. Втім, було б, певно, й добре, коли б увага обмежилася лишень заголовком – оскільки «найцікавіше» починається у тексті.

Разом із запрошеним експертом Максом Отте автор робить висновок, що удар по мосту – «ще один терористичний акт з боку Києва, як і раніше атака по газогонах “Північний потік”» (окремий фейк, котрому ми вже присвячували увагу у наших матеріалах). На «терористичність» вказує те, що, мовляв, відносно цілою лишилася залізнична частина мосту (дійсно, головним чином саме вона використовується для перевезення озброєнь), а також те, що в результаті цих подій загинуло двоє цивільних осіб (що також не оспорюється).

При цьому відданість миру та безпеці Бергер і Отте приховують за бідканнями про те, що, мовляв, ця атака тепер «розв’язує руки» Москві стосовно дій в Україні (при цьому вони серйозно цитують страшилки російських пропагандистів про «захоплення Одеси та Миколаєва» й «відрізання України від моря»), припинення «зернової угоди» та…атак на цивільну інфраструктуру.

На цьому місці так і хочеться вигукнути: «Серйозно?!»

Пройдімося по пунктах, аби не відволікатися від основної теми допису:

• Росія вже скоїла сотні й тисячі атак на українські об’єкти цивільної інфраструктури без жодних до цього «приводів» або «провокацій» – причому ще навіть до жовтневого удару по Кримському мосту (приміром, низку обстрілів було здійснено ще 24 лютого 2022 р.) – цілком очевидно, що у той час цими планами командування РФ рухало аніщо інше, як прагнення завдати максимальних страждань цивільному населенню, створити для нього нестерпні умови проживання;

• «Захоплення Одеси та Миколаєва» було однією із найбільш поширених тез (своєрідним «шлягером») російської пропаганди від найпершого дня повномасштабної війни, реалізувати які не вдалося навіть на самому її початку, коли ресурсів було найбільше – годі й говорити про нинішній стан російських сил після суттєвих втрат особового складу на Донбасі і втрати домінування у чорноморському регіоні;

• Росія відмовилася від продовження «зернової угоди» 14-15 липня – тобто за кілька днів до удару по Кримському мосту; причиною цього у Кремлі називали те, що більша частина зерна нібито йшла на продаж країнам Заходу, а не «Глобального Півдня» – при цьому умовою пролонгації угоди Москва називала «чомусь» не моніторинг продажів, а зняття санкцій з підконтрольного урядові Россєльхозбанка.

Цікаво, яким чином ці факти вписуються у світогляд Бергера й Отте?

Втім, основною темою цього матеріалу є не зовсім ці глибокі питання, але радше кваліфікація удару по мосту як терористичного акту. На користь своєї тези автор наводить аргументи «неточного удару» та загибелі цивільних внаслідок цієї події: мовляв, це достатні підстави кваліфікувати її саме так. На перший погляд, доволі раціональна й гуманна точка зору – а якщо придивитися?

Очевидно, що законними цілями супротивника є військові. Для їхнього вирізнення варто звернутися до визначення, наведеного у ст. 52 І Протоколу 1970 р. до Женевських конвенцій 1949 р.:

«Військові цілі обмежуються тими об’єктами, які за своїм характером, розташуванням, призначенням або використанням роблять ефективний внесок у військові дії, а повне або часткове знищення, захоплення чи нейтралізація яких за тогочасних обставин дає певну військову перевагу».

Термін «військова ціль» включає комбатантів зі складу збройних сил противника та їх військову зброю, транспортні засоби, обладнання та установки і може включати інші об’єкти, які мають військове значення, такі як мости, вежі зв’язку, об’єкти виробництва електроенергії та нафти, за умови, що ці об’єкти підпадають під наведені вище критерії. Критерії вимагають, щоб командири та інші особи, які планують здійснення операції, ухвалювали необхідні рішення поінформовано, на основі своєї оцінки інформації з усіх джерел, яка практично доступна їм у відповідний час. Очевидно, що обставини можуть змінюватися: так, якщо ворог використовуватиме з певною метою цивільний за характером об’єкт (наприклад, розмістить у покинутій школі склад боєприпасів), цей об’єкт стає законною ціллю для збройних сил, але щойно обставини зміняться й цивільне використання відновиться (наприклад, до школи повернуться діти) – атаки неприпустимі.

Незаконно збудований Кримський міст Росія від самого запуску по ньому залізничного руху використовує для перевезення вантажів воєнного призначення – від снарядів до пального для танків і літаків. Це робить його законною ціллю.

Що стосується паралельного пересування по мосту цивільного населення, то загалом у міжнародному гуманітарному праві прийнято підхід, згідно з яким загибель цивільних під час збройного конфлікту, «якою б масштабною та прикрою вона не була, сама по собі не є воєнним злочином. Міжнародне гуманітарне право та Римський статут дозволяють воюючим сторонам здійснювати пропорційні напади на військові цілі, навіть якщо відомо, що будуть загиблі чи поранені окремі цивільні. Злочин має місце, якщо відбувся навмисний напад, спрямований конкретно проти цивільних осіб (ст. 8(2)(b)(І) Статуту) або напад на військовий об’єкт із усвідомленням того, що випадкова шкода цивільному населенню буде явно надмірна по відношенню до очікуваного результату (ст. 8(2)(b)(ІV)).

Навіть якщо винести за дужки доведені проросійські симпатії загиблого внаслідок атаки подружжя і оцінити ситуацію із суто правової, стає очевидно, що ці люди усвідомлювали всі ризики, відправившись у небезпечну подорож на окуповану територію по шляху, близькому до зони бойових дій.

Зваживши всі зазначені вище фактори, видається, що удар по Кримському мосту був обґрунтованим воєнною необхідністю кроком – але таврувати її як теракт є виключно пропагандистським штампом.

Богдан Мироненко

Матеріал підготовлений у рамках проєкту “Stop Lie” БО “Благодійний фонд польсько-українського партнерства» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

#ПрямуємоРазом #TeamEurope #MovingForwardTogether #ISAREdnannia #StopLie

Isar Ednannia European Union in Ukraine Благодійний фонд польсько-українського партнерства