Інформаційна оборона – завада для противника

Сьогодні до редакції Україно-Польскої медіаплатформи завітав кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент Національної академії державного управління при Президентові України Сергій Соловйов.

Сергію, на сьогоднішній час постає питання у багатьох наших читачів, що ж таке все таки поняття “Інформаційна оборона” і як ВИ це можете пояснити?

Як фахівець в цій сфері, я можу пояснити наступне, якщо при нападі однієї країни на іншу відбувається цілком помітне порушення кордону, то інформаційні війни у цьому розумінні відзначаються невидимістю. Суспільство, не спостерігаючи перед собою ворожих військ, вибухів та інших атрибутів завоювання, а натомість споживаючи чужоземні серіали, пісні, книги може поплатитися за таке мирне трактування інвазії.

Зараз це зрозуміло всім. Але в Законі України «Про оборону України» передбачаються заходи лише щодо підготовки до збройного захисту та захист нашої території у разі збройної агресії. Фільм із ворожими смислами, який виховував серед наших глядачів лояльність до агресора, таким чином – не напад на нас. І реакції держави не потребував.

Звісно, зараз ситуація змінилась. Війна триває так довго, що потрібні зсуви у свідомості і чиновників, і громадян сталися. Фільми та інший інформаційний продукт виробництва РФ, включаючи соцмережі, вже не такі проникні, як до 1 березня 2014 р., коли у Кремлі схвалили введення військ на українські землі.

Проте інформаційна оборона ще не усвідомлюється як необхідність. Інформаційна оборона – це сприйняття нападу в інформаційному чи віртуальному просторі як нападу у фізичному просторі. Російські концерти, газети, кіна в Україні – це те ж саме, що постріли і диверсії.

Основні завдання інформаційної оборони звучали б так: підготовка суспільства до критичного сприйняття інформації супротивника; використання слабких місць діяльності супротивника в інформаційній та віртуальній сферах; створення інформаційного впливу на населення країни-агресора для можливого тиску громадських інституцій на керівництво держави; створення якісних інформаційних та віртуальних продуктів, які б були носіями українських ідей; виховання патріотизму серед молоді.

Поставити інформаційний, віртуальний та фізичний простори в один ряд – непроста справа. Хоча б тому, що зараз-то ми знаємо свого ворога, але він не може бути одним. Хтось завойовує наш віртуальний світ постійно. І протидіяти цьому важко, бо заборонити всі іноземні інформаційні продукти і не вийде, і не треба. Слід шукати той шлях, який дозволить ідентифікувати потенційного лиходія і поставити його в умови припинення таких дій.

Потреба в цьому така нагальна, що нещодавно, в листопаді 2017 р. в натовським керівництвом було визнано, що в Альянсі розглядають можливість застосувувати статтю 5 Вашингтонського договору при порушенні кібербезпеки. Тобто в разі кібернетичного нападу на певну державу, всі члени НАТО сприймають це як напад у фізичному просторі. У відповідь на інформаційну атаку вони зможуть контратакувати, наприклад, танками.

Ще раніше про це задумались в Естонії – там у 2013 р. вийшло «Таллінське керівництво щодо застосування міжнародного права до кібероперацій», де також передбачаються подібні реакції.

Цікаво, що досі все це можна було розглядати у такому собі філософському смислі. Конструювати умовиводи. Теоретизувати. Але Росія пришвидшила ці процеси. Вона поспішає зробити свою справу, поки чиновники всіх країн не отямилися.

Відома публікація у «The Washington Post» від 25 грудня про дезінформаційні кампанії ще вище піднімає завісу таємниці про методи інформаційних операцій ГРУ Росії, коли створені росіянами фальшиві акаунти у соцмережах переконували багатьох кримчан голосувати за сумнозвісному референдумі.

Тому сприймати оборону держави як захист лише території, шляхів сполучення, ресурсів – це програвати. Адже інформаційний і віртуальний простори не менш важливі. Без них супротивник не може просто прийти й загарбати чужі землі. Інформаційна оборона може стати дієвою завадою для його планів. Принаймні, ми повинні бути готовими до інформаційних нападів і усвідомлювати їхні наслідки.