Маніпуляція: українці не погоджуються з «війною Зеленського»

Попри очевидно безпрецедентну консолідацію українського суспільства навколо цілі боротьби за свободу та демократію, ворожі сили у Росії та їхня «група підтримки» на Заході прагнуть зобразити для позаукраїнської аудиторії образ розбрату та незгод. Таким чином російський споживач інформації тішився би, що так звана спецоперація йде за планом, а західний – засумнівався би в доцільності підтримки України у її боротьбі.

Вже відомий розповсюдженням дезінформації вебсайт Compact поширив нещодавно матеріал під гучним заголовком «Опитування в Україні: Катастрофа для Зеленського».

У матеріалі описуються висновки реального соцопитування групи «Рейтинг» – хоча опис цей достатньо довільний і мало відповідає правилам та етиці інтерпретації даних.

Насамперед автори матеріалу намагаються якнайшвидше оминути неприємні для них – або, ймовірно, замовників матеріалу – дані. Особливо ніяких висновків не зроблено із того, що 84% респондентів висловили оптимістичний погляд на майбутнє країни, 91% висловили бажання, щоб їхні діти росли в Україні, і, врешті, цілих 97% заявили про намір пов’язати  своє особисте майбутнє з Україною. Автори лише pro forma згадують ці цифри на самому початку статті, але сором’язливо відкидають їх, втішаючи читачів, що, мовляв, опитування було проведене не серед громадян за кордоном – от вони б точно відповіли інакше!

Звідси вже автори переходять до більш приємних для себе цифр – або, правильніше сказати, до більш вигідної інтерпретації. З того, що 30% опитаних заявили, що війну можна було би попередити, робиться «вражаючий» висновок: «Якби Україна була абсолютно невинною і якби їй нав’язали війну, результат міг би бути іншим». Звичайно, автори чомусь не припускають, що респонденти могли мати на увазі далеко не угодовське ставлення до Москви, а, приміром, більші витрати на сектор оборони, боротьбу з корупцією або ж зменшення бюрократизації. Вочевидь, такі висновки були б не надто вигідними як авторам, так і вигодонабувачам матеріалу.

Надалі автори милуються з того, що нібито 23% респондентів «лякає думка», що після війни в росіян і українців не залишиться «жодних шансів на мирне співіснування». В інтерпретації дописувачів це начебто «яскраве свідчення бажання миру» (ein deutlicher Hinweis auf den Wunsch nach Frieden). Втім, автори якось лишають поза увагою те, що далеко не всі респонденти вкладають у поняття мирного співжиття хрестоматійну «дружбу народів» радянського штибу. З «якоїсь» причини автори не припускають, що «мирне співіснування» може передбачати просто відсутність ризиків нападу з боку Росії, зокрема не-зараженість тамтешнього населення вірусом імперіалізму.

В наступному абзаці автори відверто зловтішаються з побоювань українського народу, що знаходиться у безумовно ризикованій обстановці. Той факт, що 50% опитаних найбільше бояться «втратити свою батьківщину та можливості бути висланими в ході конфлікту», 29% – пожертвувати «вільним розвитком країни» в умовах демократичних цінностей і свобод, а 27% – «бути приниженими з боку Росії» у разі перемоги агресора, автори називають «захопливим» (spannend). Тут, звичайно, якісь коментарі зайві.

Окрему увагу автори звернули на той факт, що 84% респондентів вважають неможливим обрати президента за нинішньої ситуації. 38% висловили переконання, що зміна політичного керівництва нічого б не змінила, а 36% – що погіршила би ситуацію. 

Однак «зоряний час» для Compact настає наприкінці статті. З погано прихованою радістю автори сповіщають, що 61% респондентів стверджує, що НАТО та ЄС підтримують Україну, поки їм це вигідно, а 71% – що ці блоки «переслідують насамперед власні інтереси». Супротивних думок дотримуються відповідно 32% і 24% опитаних. Звичайно, жодних деталей цих роздумів, які могли би підштовхнути респондентів до тієї чи іншої відповіді, у Compact не навели, зате «звідкись» з’явилося «уточнення», що згаданий вище 61% нібито припускає навіть «прямі переговори НАТО з Путіним».

На питання «Як ви думаєте, коли в Україні знову настане мир?» відповіді дещо розділилися: 22% вважають, що у 2023 р., 32% – у 2024 р., 30% -, що війна триватиме ще 2 роки чи довше. Водночас автори вживають у коментарі до цих даних вираз «Збройний конфлікт може завершитися» – очевидно, що, хоча більшість респондентів можуть ототожнювати «настання миру» з «завершенням бойових дій», повністю урівнювати ці поняття не надто коректно. Особливо «розчулює» вживання улюбленого російської пропаганди терміну «Збройний конфлікт» (der bewaffnete Konflikt), що як мінімум частково маскує відповідальність Росії за її дії в Україні. Вжити хоча б «Збройний конфлікт міжнародного характеру» автори не спромоглися.

Наведена історія яскраво свідчить, як маніпуляція фактично вірними даними може змалювати у свідомості західного читача кардинально відмінну від реальності картину. Благородні цілі статистики як науки можуть бути дотриманими лише в умовах її деполітизації та схоронності від впливів недобросовісних медійників.

Богдан Мироненко

Матеріал підготовлений у рамках проєкту “Stop Lie” БО “Благодійний фонд польсько-українського партнерства» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

#ПрямуємоРазом #TeamEurope #MovingForwardTogether #ISAREdnannia #StopLie

Isar Ednannia European Union in Ukraine Благодійний фонд польсько-українського партнерства