Про необхідність змін до підходів обчислення тарифів за газопостачання говориться і пишеться вже давно
Більшість з нас ще з дитинства пам’ятає цей рядок з вірша відомого українського поета Павла Тичини… але у вірші все було зрозумілим і однозначним.
На майдані коло церкви
революція іде.
— Хай чабан! — усі гукнули,—
за отамана буде.
Прощавайте, ждіте волі,—
гей, на коні, всі у путь!
Закипіло, зашуміло —
тільки прапори цвітуть…
На майдані коло церкви
постмутились матері:
та світи ж ти їм дорогу,
ясен місяць угорі!
На майдані пил спадає.
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч.
Або, як кажуть, кілька слів про черговий майдан підвищення ціни за газ.
Нажаль так вже повелось на нашій землі, що в нас як не один майдан, так інший. Не встигла Україна оговтатись від штучно створеного майдану підприємців під гаслом ««saveФОП», так знову деяким «псевдоборцям» за справедливість хочеться розхитати наше суспільство новим т.зв. «тарифним» майданом! Тільки-но встигли доспівати «Щедрика» на Cвятвечір, як Україною прокотились чергові мітинги під гаслами «Ні зубожінню нації через збільшення тарифів!», тепер вже проти підвищення комунальних тарифів, особливо ціни на газ для населення. Меседжі про непосильність громадян України платити такі «непомірні» тарифи активно поширюються опозиційними ЗМІ та підконтрольними окремим олігархам інформаційними ресурсами, у соціальних мережах створюються окремі групи, у яких ширяться заклики до проведення акцій непокори… І всі один поперед одного звинувачують у підвищенні ціни на газ виключно чинну владу, яка нібито таким чином намагається латати діри у бюджеті держави.
На перший погляд пересічному громадянину так може і здаватись, бо нас давно вже привчено бездумно вірити всьому, що транслюється з «блакитних» екранів. Але чи все так однозначно в цій ситуації з підвищенням ціни за блакитне паливо, як активно подається в інформаційному просторі, і чи дійсно у цьому є інтерес Президента та його оточення… давайте спробуємо розібратись.
Про необхідність змін до підходів обчислення тарифів за газопостачання говориться і пишеться вже давно. Майже за всі роки української незалежності ціна на газ була розмінною монетою та вагомим політичним важелем впливу, оскільки визначалась і формувалась виключно тими, хто при владі. Щоб отримати електоральні переваги на чергових виборах, тариф за спожитий населенням газ встановлювався керівництвом держави нижче його ринкової вартості, а мільярдна різниця компенсувалась газопостачальникам з державного бюджету… А це не отримане підвищення зарплат, стипендій, соціальних виплат, це не збудовані дитячі садки, лікарні та школи, не відремонтовані дороги…
І от з початку 2020 року, до речі, саме за президентства Зеленського було вирішено відпустити формування ціни на газ у т.зв. «вільне» плавання, тобто коли її формує виключно конкурента боротьба ринкових відносин, коли ніхто з можновладців, ані президент, прем’єр чи будь-який міністр жодним чином не має вплив на формування його вартості. До цього ж, кожному споживачеві надано право вільно обирати собі постачальника блакитного палива.
За статистикою, в середньому одне домогосподарство за місяць у зимовий період використовує 350 м³ газу для опалення свого помешкання.
В опалювальний сезон 2018 — 2019 років за часів президенства Порошенка, коли саме його команда формувала вартість ціни блакитного палива, при мінімальній зарплаті близько 4 тисяч гривень, а середній у 9 – 10 тисяч, вартість газу була фіксована і становила 8,5 грн/м³. Тобто кожна сім’я щомісячно витрачала приблизно 3 тисячі гривень на оплату використаного газу, а це 75% від розміру мінімальної зарплати, або 30% від розміру середньої.
В опалювальний сезон 2020-2021 років, коли ціну на газ формує виключно ринок та його вартість у світі, а тому і ані президент, ані прем’єр на цей процес вплинути аж ніяк не може, його ціна коливається від 5,7 до 10,0 грн/м³ в залежності від постачальника, а тому кожна сім’я щомісячно витратить від 2 до 3,5 тисяч гривень на оплату спожитого газу. У той же час, мінімальна заробітна плата у 4 кварталі 2020 року зросла до 5 тисяч гривень та збільшиться у 1 кварталі 2021 року до 6 тисяч, а середня до 10 тисяч. Тому кожне домогосподарства на оплату за газ з власного гаманця витратить вже приблизно 50% від розміру мінімальної зарплати, або 25% від розміру середньої. Цікава арифметика виходить… а цифри – річ безкомпромісна. От і виникає питання, де ж тут «зубожіння населення»? Тобто коли влада прикладає максимум зусиль щоб у такий скрутний для нашої країни час населенню стало жити фінансово хоч трошки легше, знаходяться ті, кому потрібно каламутити народ, кому потрібні нові майдани, щоб отримати реванш і довести «що при мені все одно було краще»… голодніше, зубожіліше, але краще… собі єдиному, а не всім і кожному!
Тому іноді, перед тим, як брати участь у якомусь черговому майдані, підхоплювати чиїсь лозунги, треба просто подумати, а чи так все насправді, як мені здається на перший погляд!
Сергій Середюк