У Києві відкрили меморіальну дошку військовому Єгору Лубашеву

Єгор Лубашев прикрив відхід своїх побратимів і врятував чотирьох військових, але сам зазнав смертельних поранень.

У Шевченківському районі Києва відкрили меморіальну дошку військовому Єгору Лубашеву з позивним «Іззі», який добровільно пішов на фронт з початку повномасштабного вторгнення.

На відкриття меморіальної дошки прийшли рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади та адміністрація школи, в якій навчався Єгор Лубашев. Вони говорили про нього як про людину, яка в критичний момент зробила вибір на користь інших.

Єгор Лубашев народився 18 серпня 1988 року в Києві. Навчався у спеціалізованій школі №91 з поглибленим вивченням інформатики. Його згадували як активного, цілеспрямованого і лідерського за характером. Здобув вищу освіту, працював і розвивав власну справу.

З початком повномасштабної війни у 2022 році він добровільно вступив до лав Збройних сил України. Служив у 5-й окремій штурмовій бригаді, був стрільцем, санітаром і штурмовиком.

Єгор Лубашев брав участь у боях на Донеччині, зокрема на Бахмутському напрямку. У листопаді 2022 року воював під Нью-Йорком, де утримував позиції під щільним вогнем. У лютому 2023-го брав участь у боях за Бахмут, де українські підрозділи стримували атаки російських сил і найманців ПВК «Вагнер».

10 червня 2023 року під час бою поблизу Іванівського група, в якій був Лубашев, потрапила у засідку. Отримавши поранення, він швидко оцінив ситуацію і залишився прикривати відхід побратимів. Четверо військових змогли відійти й вижити. Сам він загинув.

Єгора Лубашева посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня, а також відзнаками «За звитягу» та «Честь. Слава. Держава». Родині вручили «Меморіальний хрест» від командування бригади.

На відкритті виступила директорка спеціалізованої школи №91 Тамара Крик.

«Коли минулого року меморіальна дошка з’явилася на фасаді нашої школи, я Ользі Костянтинівні сказала: він нікуди не дівся. Як посміхався, як закликав всіх! Тепер він кожного ранку зустрічає наших дітей своєю посмішкою в школі», — сказала Тамара Крик.

«Тепер всі люди, які проходять повз цей будинок, будуть зупинятися і казати: „Дякуємо, воїне!“. Він умів збирати всіх навколо», — наголосила вона.

Ірина Левицька згадує його як відкриту й життєрадісну людину, яка з часом розкрилася і стала душею колективу.

«Єгор це весь час усміхнена, життєрадісна людина, яка у всьому бачила позитив. Він негативу не хотів помічати. І вже коли він пішов зі школи, випустився. Вступив до університету, він весь час приходив до мене», — сказала вона.

Під час церемонії виступила сестра військового Оксана Тетерук.

«З ним було легко і тепер важко. Але всі відео, які я дивилася останнім часом з ним, це завжди посмішка. Це завжди у нього все добре і буде все добре. І коли сьогодні розповідають про нього, ми знаємо, що це був звичайний хлопець, з нашої вулиці, з нашої школи, з нашого двору», — сказала сестра військового.

«Нічого про героїчність ніколи не говорила, але героїчними нас роблять вчинки, і люди нами нас роблять вчинки. І те, що зробив Єгор, це завжди буде в нашому серці пам’яті тих хлопців, які живі завдяки йому», — додала вона.

Мати Єгора Лубашева Ольга Костянтинівна подякувала всім, хто долучився до організації відкриття меморіальної дошки та підтримав родину.

«Бережіть себе, бережіть своїх рідних, телефонуйте мамам, бабусям, татам і бажаю всім нам чистого неба. І всім нам перемоги, бо вона необхідна. Щоб наші сини повернулися додому і сказали: «Доброго дня, мамо, тату, сестричко, дружина, дитино. Я вам щиро всім дякую!», — сказала Ольга Костянтинівна Лубашева.

«Коли командири давали нам завдання, я розумів, що там, швидше за все, загину. Але якщо йшов Єгор, я йшов разом із ним. Бо я знав, який у нього дух, і з ним був готовий на багато що», — сказав побратим Єгора Роман Руба (позивний «Карапуз»).