Відповідь українських істориків на російську історичну пропаганду

Відповідь українських істориків на російську історичну пропаганду

22 жовтня відбулася презентація книги “Ре-візія історії: російська історична пропаганда та Україна”, у котрій представлено міфи, що розповсюджуються російською мережею та аргументовані відповіді на це українських істориків.

Ініціатива та реалізація проекту належить ГО Internews Ukraine за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження». До участі у створенні книги було запрошено відомого українського історика Ярослава Грицака та провідних фахівців-експертів проекту “LikБез: Історичний фронт”.

Книгу написано для широкого загалу з метою протидії маніпуляціям над українською історією та розвінчанню штучно створених історичних фейків, що ширяться російськими пропагандистами у соціальних мережах. Задля створення даного дослідження було проаналізовано більше 850 тисяч постів у мережах російських ВК та Facebook у період з 1 січня 2016 по 1 квітня 2019 р. Із цієї маси інформації виділено найпопулярніші теми та сформовані історичні фейки. У виданні їх об’єднано у 6 тематичних блоків.

За словами авторів книги, планується безкоштовне поширення незручної для російської пропаганди книги в українському суспільстві. Наразі вийшло друком 500 примірників. PDF-версію книги українською та англійською мовами можна у вільному доступі завантажити на сайті Internews Ukraine.

У даній публікації пропонуємо розглянути одну з найпопулярніших тез пропаганди – «Крим – це споконвічно російська територія».

Після анексії Криму 2014 р. у російських ЗМІ популярними стали гасла про «возвращение в родную гавань», навіть змонтовано фільм під назвою «Крым. Возвращение домой. Специальный репортаж». У промові Путіна лунало «…в сердце, в сознании людей Крым всегда был и остаётся неотъемлемой частью России». Однак історично Крим знаходився у складі Росії 171 рік – від знищення Кримського ханства 1783 р. до офіційного входження півострова до складу Української РСР 1954 р., а фактично ще менше – 168 р. , враховуючи, що в революційні 1917-1920 рр. влада в Криму змінювалася декілька разів. Статистично, «російським» він був лише 5,6 % від всієї писемної історії Криму. Натомість, існування Кримського ханства (1441-1783) становить 342 р., або 11,4 % історії Криму. Щодо етнічного складу Криму – до 60-х рр. ХІХ ст. переважну більшість становили кримські татари, і лише масові переселення та геноцид зі сторони Російської імперії та Радянського Союзу призвели до зменшення кількості татар та збільшення російських переселенців.

Якщо говорити про історію входження півострова до складу України, то 1954 р. не було «подарунку Хрущова» Україні одним указом. Це був поступовий процес ряду постанов про офіційне оформлення Криму у складі УРСР. А під час референдуму 1 грудня 1991 р. 54,2% кримчан проголосували на підтримку незалежності України, легітимізуючи цим приналежність Криму до України. Нічого подібного схемі «зранку прокинулися в іншій державі» не було, це був процес із дотриманням правових норм міжнародного законодавства. Заяви ж про «неукраїнський Крим», що лунали в російському парламенті в 90-х роках жодного відгомону в Криму не мали і залишалися односторонніми. Після договору 1997 р. Про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією та Україною подібні заяви взагалі припинилися…до втечі Януковича…

Тому складно відповісти, чим керуються російські ЗМІ, активісти та політики у своїх заявах, але однозначно не історією, котру, схоже, не знають ані автори подібних гасел, ані послідовники.