Бахчисарайський ханський палац не місце для імперської пропаганди!
Захист культурної спадщини кримськотатарського народу потребує міжнародної реакції.
З 31 жовтня до 1 листопада в саду Бахчисарайського ханського палацу російська окупаційна влада планує відтворити військовий табір армії російської імперії та провести історичну реконструкцію під назвою «Героїчна оборона Севастополя». Також анонсовано музейну виставку, присвячену Кримській війні 1853–1856 років.
На перший погляд, це може виглядати як звичайний історико-культурний захід. Проте в умовах російської окупації Криму такі події мають значно ширший контекст. Йдеться про нав’язування імперського наративу на історичній батьківщині кримськотатарського народу та витіснення його власної історичної пам’яті з культурного простору.
Бахчисарайський ханський палац – це не декорація для прославляння російської імперської історії. Це унікальна пам’ятка кримськотатарської державності, культури та архітектури, матеріальне свідчення історії Кримського ханату. Його значення неможливо відокремити від історії народу, який створив цю спадщину.
Особливе занепокоєння викликає те, що захід, який змінює змістовне та символічне представлення цієї пам’ятки, не був погоджений із Україною, корінним кримськотатарським народом та його представницьким органом – Меджлісом. Це ставить питання про дотримання права корінного народу брати участь у прийнятті рішень, які безпосередньо стосуються його культурної спадщини, і про повагу до його права самостійно визначати пріоритети збереження власної ідентичності.
Декларація ООН про права корінних народів закріплює відповідні принципи. Зокрема, стаття 18 гарантує корінним народам право брати участь у прийнятті рішень через представників, обраних ними відповідно до власних процедур. Стаття 19 передбачає обов’язок держав консультуватися та співпрацювати з корінними народами через їхні представницькі інституції з метою отримання їхньої вільної, попередньої та усвідомленої згоди перед ухваленням і реалізацією законодавчих або адміністративних заходів, які можуть їх стосуватися. Стаття 31 захищає право корінних народів зберігати, контролювати, захищати та розвивати свою культурну спадщину, традиційні знання й культурні прояви.
Отже, принцип вільної, попередньої та усвідомленої згоди (FPIC) має бути одним із ключових орієнтирів у рішеннях, що стосуються культурної спадщини кримськотатарського народу. У конкретній ситуації необхідно оцінити характер заходу, його можливі наслідки та застосовні міжнародно-правові зобов’язання. Проте ігнорування позиції корінного народу щодо символічного використання його головних історичних пам’яток є серйозною проблемою з погляду міжнародних стандартів участі корінних народів у прийнятті рішень.
Особливе занепокоєння викликає використання таких заходів для однобічного висвітлення Кримської війни 1853–1856 років. Героїзація окремих військових епізодів без належного історичного контексту відсуває на другий план причини війни, імперську експансію та її наслідки для народів Криму. У нинішніх умовах це сприяє поширенню наративів, які виправдовують російські претензії на Крим і намагаються представити російське панування як нібито природну частину історії півострова.
Культурна спадщина в умовах окупації стає одним з інструментів боротьби за історичну пам’ять і політичну легітимність. Тому захист Бахчисарайського ханського палацу – це питання не тільки збереження архітектурного ансамблю, а й захисту права кримськотатарського народу на власну історію, ідентичність та культурну спадщину.
Закликаю Україну, Туреччину, Велику Британію та Францію, а також міжнародні організації, зокрема ЮНЕСКО, звернути увагу на цю ситуацію.
Звертаюся до Міністерство закордонних справ України/MFA of Ukraine, Republic of Türkiye Ministry of Foreign Affairs, Міністерства закордонних справ Великої Британії та Міністерства закордонних справ Франції, а також до відповідних органів у сфері культури й національних комісій у справах ЮНЕСКО із закликом:
надати належну увагу використанню Бахчисарайського ханського палацу для заходів, які можуть спотворювати історичний контекст кримськотатарської спадщини; порушити питання про дотримання прав корінного кримськотатарського народу та необхідність консультацій із його представницькими інституціями; закликати до припинення практик, які перетворюють культурні пам’ятки корінного народу на інструмент імперської пропаганди; сприяти міжнародному моніторингу стану Бахчисарайського ханського палацу та збереженню його автентичності й історичної ідентичності.Наше завдання зробити так, щоб голос кримськотатарського народу був почутий, а його історична спадщина не перетворювалася на інструмент імперської пропаганди.
Боротьба за Крим це також боротьба за історичну пам’ять, культурну спадщину та право корінного народу брати участь у визначенні її майбутнього.