Галюциногенний шабаш триває та розгортається, накриваючи хвилею божевілля колись цивілізовану країну

Галюциногенний шабаш триває та розгортається, накриваючи хвилею божевілля колись цивілізовану країну.

7 листопада 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Бортницька В.В заборонила доступ ще до 68 веб-сайтів, https://tinyurl.com/vzb54wh

«Арешт майнових прав інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі Інтернет при використанні веб-ресурсів» – це не страшний сон, не фрагмент виступу на «Розсміши коміка», не монолог божевільного, це реальні слова з реальних постанов судів, написаних наче під копірку суддями з Києва, Харкова, Миколаєва та інших міст.

Не треба бути великим експертом ані у ІТ-технологіях, ані у юриспруденції, щоб з другої секунди зрозуміти, що люта маячня, яку пишуть у постановах різні судді у різних містах, є ще більшою нісенітницею, ніж свого часу «В СССР секса нет».

Детально я розповідав що там до чого ось тут https://tinyurl.com/rhnrhgn і тут https://tinyurl.com/tu9uqvr

Але сьогодні про інше.

Сьогодні про те, що в країні нема кому зупинити безумців у мантіях та злочинців у погонах.

Ми беззахисні перед свавіллям ментовсько-прокурорсько-суддівської банди.

Немає у країні експертної організації, яка може авторитетно заявити, що у користувачів мережі Інтернет при використанні веб-ресурсів немає, не може, і навіть теоретично не може виникнути жодних прав інтелектуальної власності при перегляді веб-ресурсів. Це абсурд.

І що арешт прав інтелектуальної власності жодним чином не може завадити розповсюдженню контенту (арешт таких прав впливає лише на заморожування можливості продати/здати в оренду об’єкт права власності).

Що «вказані вище веб-сайти продовжують свою незаконну діяльність» – фраза, за яку треба давати «золоту малину у галузі права» та проводити психіатричні дослідження, оскільки суддя асоціює строчки коду та скрипти з живою людиною.

Що термін «закрити доступ до веб-ресурсів» багатозначний, потребує детальних технічних роз’яснень, а також порушує та незаконно обмежує ряд свобод мільйонів громадян України, гарантованих Конституцією.

І ще багато чого треба було б офіційно заявити, від імені найкваліфікованіших фахівців галузі безпеки інформації, захисту інформації, захисту персональних даних, кібербезпеки, тощо.

Але нема кому повідомити суддям та правоохоронцям, що у постановах пишеться добірний концентрований ідіотизм.

Нема кому захистити українців від свавілля озвірівшої системи. Україна рухається до Інтернет-концтабору гігантськими стрибками. Росіянський Чебурнет радісно посміхається та розіймає обійми.

Кожен суддя, кожен слідчий, кожен продажний мусор можуть знайти на смітнику якогось «ти ж програміста», офіційно оголосити його «експертом з ІТ-технологій» та посилатися на його «експертну думку» при зшиванні тяп-ляп справ про заборону Інтернет. Ніяких чітких критеріїв не існує, буквально кожна людина з дипломом, де фігурує слово «інформація» може запросто бути залученим до суду у якості експерта. Запитайте знайомого юриста, якщо не вірите.

Заснувати експертну раду з питань кібербезпеки ми з колегами пропонували ще з липня 2019 року. Але хто коли у цій країні дослухався до думок якоїсь там професійної спільноти? Ідіть собі, хлопці, не заважайте нам освоювати бюджетні мільярди.

Тому наступними кроками влади буде блокування порносайтів (це досі є злочином в Україні), опозиційних платформ (що вже і зараз відбувається з Енігмою), потім закриють доступ до Інформнапалму, потім заборона сокс, впн, проксі. Тотальний DPI, Великий Український Феєрвол. Заборона усіх ресурсів, які заперечуватимуть величність найвеличнішого лідера Світу. Незчуємося, як опинимося у чебурнеті, а більшість Інтернет-блогерів – у тюрмах.

І не кажіть потім, що я не попереджав.

Бережімося, поки є що берегти.