Хрест Христів і наші хрести

Хрест Христів і наші хрести.

Християнство увійшло в цей світ як обновляюча благодатна сила. Воно увірвалось в нього своїм одкровенням про Бога, якому не байдужі люди, своєю проповіддю свободи, яка була даровану людям у Христі. Християнство було новизною, свіжим диханням і стало справжнім життям. Нам, вихованим уже на засадах християнської культури, нехай вона сьогодні й мислить себе самостійною від Бога, важко відчути цей Божий дар новизни у Христі. Євангеліє було таким новим і таким незрозумілим у своїй новизні, що поплатилось за це кров‘ю тисяч мучеників. За свідченням апостола Павла, воно було «безумством для еллінів і спокусою юдеям». Згодом віра Христова, як живий паросток, проросла у тодішню язичницьку культуру, преобразила її і весь світ. Світ став зовсім іншим. Стосунки, мистецтво, культура, поняття, світогляд, все преобразилось світлом Христовим і змінилось. І символом цього преображення світу є Хрест Христів, який сьогодні Церква поставляє у нас перед очами.

Так дивно, що ті євангельські події, які мали скоро змінити світ, відбувались десь на периферії тодішньої могутньої Римської імперії, в якійсь маловідомій скучній юдеї, на задвірках тодішніх людських інтересів. Ніхто б не повірив, а ті, що бачили, відмовлялись вірити, що воно все всерйоз, але то була справа не від людей, а від Бога.

Що могло бути доброго з Назарету? Якийсь черговий самозванець, син теслі, «Цар юдейський», розіп‘ятий, як і багато інших самозванців, бандитів та всіх, хто порушував священний римський порядок.

Цікаво, якби тодішній якийсь римлянин глянув на сьогоднішній світ, він би дуже здивувався і не розумів би, як так сталося, що повсюди хрест, що знамення хреста торжествує. Як так сталося, що знаряддя страти і смерті стало символом надії?

Сьогодні хрест, це не про страждання і смерть. Сьогодні хрест, це про воскресіння Христа і життя вічне. Сьогодні хрест, це про незбагненну Божу любов, це про те, що останнє слово за Богом. Сьогодні прозріваючи хрест через воскресіння Господнє ми сповіщаємо, що «хрестом прийшла радість всьому світу». Хрест, це символ того, як у Христі преображається світ. Як темінь людських страждань і смерті просвічуються Божественною любов‘ю і змінюються. «Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і святе воскресіння Твоє оспівуємо і славимо»!

Сьогодні євангельське читання нагадало нам слова Христа про те, що хто хоче йти за Ним, має зректись себе, взяти свій хрест і йти за Ним. Це важливі і хвилюючі слова для віруючого серця. Ми міркуємо про те, який хрест мій? Як не сплутати своє із Божим? Як не прогадати і нести свій хрест? Чи несу я свій хрест і взагалі, а що таке мій хрест? Чи знаємо ми, що таке наш хрест? Щоб відповісти собі на ці запитання, нам треба зрозуміти, чим був хрест для Господа. Перед тим, як прийняти хрест на Голгофі, Господь молився в Гефсиманії – «Отче, якщо можна, то нехай промине Мене ця чаша. Проте нехай не моя, а Твоя буде воля»! Воля Отця, ось що був хрест для Христа. Апостол Павло каже, що Христос був послушним Отцю і послушним аж до смерті. Виконання волі Божої, це наш хрест. Але що є воля Божа про мене? Яка вона? Яким я маю бути, як мені себе повести і що я маю сказати ось в цій ситуації, щоб виконати волю Творця? Все це не пусті питання, це речі, які хвилюють душі віруючих людей. Та мені здається, що ми тут часто ускладнюємо. Ми думаємо, що у Бога має бути такий покроковий сценарій для нас – що робити, що говорити, в який вуз вступати, йти в монастир чи будувати сім‘ю, з ким і як спілкуватись, які книжки читати і так аж до самих дрібниць. Але правда в тому, що у Бога немає такого сценарію, а воля Його про нас нам відома. Митрополит Антоній Сурожський якось казав, що Господь помер за нас, а от життя Він за нас не проживає, нам треба прожити його самим. Творець дарував нам життя, дарував нам розум, якісь здібності і таланти, а далі ми самі повинні проявити себе. Життя – процес творчий. І Сам Господь призиває нас до цієї творчості. Ми хвилюємось, як же нам угодити Богу, ким мені стати – священиком, лікарем, політиком чи може продавцем? Яка Божа воля? Воля Божа в тому, щоб ти був нормальною людиною, щоб ти став славою Творця і явив образ Божий в собі, а ким ти будеш, то ти сам вибирай. Нас не спасають тут ні статус, ні звання, ні регалії. Перед Богом ми всі однакові і рівні. І немає нічого такого, що би ми не могли зіпсувати. Можна бути нерадивим священиком чи монахом, злим лікарем, хитрим продавцем чи лукавим політиком. Воля Божа – щоб ми живими людьми були, які за образом Його і за подобою, кожен на своєму місці.

Христос відкрив нам волю Божу про нас, і Євангеліє говорить про те, якими ми повинні бути, а не ким і де. Не треба накручувати себе, треба жити життя.

Здійснити волю Божу у нашому житті, це означає – серед обману, підлості, страждання, самотності, байдужості, пустоти, якими насправді переповнене наше життя, нам треба явити правду Божу у вірі і надії, у терпінні і пробаченні, у любові. Ми маємо бути сіллю і світлом для світу. Це гарно звучить і виглядає, але в житті це часто хрест, це часто дорога на Голгофу.

Поставляючи сьогодні хрест посеред Храму, Церква, з одного боку, нагадує нам про ту велику й незбагненну Божу любов, утверджує нашу надію, надихає нас слідувати за Христом. З іншого боку, Церква у ці дні Великого Посту нагадує нам про наш хрест, про волю Божу, про сіль і світло для світу.

Хрестом бо прийшла радість усьому світу!