Страсбург змусив Україну переглянути судове рішення
ЄСПЛ нагадав українській Феміді: ключові аргументи сторін не можна залишати без належної оцінки
Справа «Воробйова проти України» показала, якою ціною для держави обертається неналежне мотивування судових рішень. Після висновків ЄСПЛ Україна має забезпечити виконання рішення та усунути наслідки порушення права заявниці на справедливий суд.Принцип «і так зійде» більше не піде!
Страсбург знову змушений тикати українських суддів носом у базові стандарти правосуддя. Свіже рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Воробйова проти України» (заява № 31683/22) закриває черговий «косметичний» кабінет судової реформи та оголює стару хронічну хворобу нашої системи — процесуальну глухонімоту вищих ланок влади. Коли українські громадяни роками обивають пороги вітчизняних судів, вони розраховують на одне — що їх принаймні вислухають. Але Феміда в Україні часто поводиться як глухий і безтурботний чиновник, що штампує рішення за принципом «і так зійде». Саме таку свавільну практику вкотре розгромив ЄСПЛ, виставивши незадовільну оцінку безпосередньо представникам Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Вексельний детектив: за що боролася заявниця
Судовий спір, який зрештою переріс у міжнародний прецедент, стосувався стягнення багатомільйонного боргу за векселем (промісерною нотою). Лариса Петрівна Воробйова звернулася до суду з позовом проти фізичної особи (громадянина В.), вимагаючи повернути кошти за цим безумовним фінансовим зобов’язанням. Суд першої інстанції детально вивчив матеріали, став на бік жінки та повністю задовольнив її позов, зобов’язавши боржника повернути гроші. Проте, коли справа дісталася найвищої інстанції, відбувся звичний для нашої системи фокус. Колегія Верховного Суду під керівництвом судді Сергія Бурлакова просто «не помітила» ключових, залізобетонних доводів жінки щодо чинності векселя та природи цього боргу. Замість того, щоб детально проаналізувати аргументи сторони захисту, спростувати їх або обґрунтовано погодитися з ними, топ-судді видали класичну відписку — скопіювали загальні норми закону, скасували попереднє рішення і фактично «пробачили» боржникові мільйони. Не бажаючи миритися з процесуальним ігноруванням найвищого судового органу власної держави, заявниця у червні 2022 року звернулася до Страсбурга. Вона боролася не просто за гроші — вона боролася за право бути почутою.
Суть прецеденту: що констатував Страсбург
ЄСПЛ у своєму рішенні був максимально прямим і жорстким, констатувавши однозначне порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини (право на справедливий суд). Страсбурзькі судді чітко вказали: національні суди абсолютно провалили свій обов’язок надати вмотивоване рішення та відповісти на суттєві доводи заявниці. Європейські інституції вкотре нагадали Україні: суддя не має права поводитися як цензор, який просто викидає зі справи невигідні для фінального вердикту аргументи. Навіщо обтяжувати себе аналізом доказів, якщо можна скопіювати шматок законодавчого тексту й винести потрібний вердикт? На жаль, для Верховного Суду це питання виявилося риторичним.
Судове «німе кіно» як загроза державі
Чому ця справа, попри свою нібито кабінетну специфіку, є гарячою та показовою для всієї країни? Коли суддя відмовляється відображати у рішенні ключові аргументи сторони, це найчастіше свідчить або про заангажованість, або про банальну професійну лінь. Незручний довід простіше «замовчати», ніж аргументовано спростувати. Поки Вища рада правосуддя (ВРП) звітує про очищення системи, її власні члени (як-от суддя Бурлаков) опиняються в епіцентрі міжнародних скандалів через порушення фундаментальних прав людини. Розрахунок на те, що пересічний українець не дійде до Страсбурга, цього разу провалився.
Економічний збиток під час війни
Кожен такий «ляпас» від ЄСПЛ — це не просто ганьба на міжнародній арені. Це конкретні євро-компенсації за моральну шкоду та покриття витрат на адвокатів із Державного бюджету України (через Державну казначейську службу). Тобто за професійну імпотенцію чи умисне свавілля окремих служителів в мантіях буквально платять українські платники податків.
Ціна питання та примус до правосуддя
Математика суддівського «ігнору» виявилася жорстокою. Завдяки рішенню ЄСПЛ, справа «Воробйова проти України» запустила незворотний механізм юридичної відплати. Згідно із Цивільним процесуальним кодексом, вердикт Страсбурга є виключною підставою для повного перегляду справи. Тепер Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) змушена в авральному режимі скасовувати скандальну постанову колегії Бурлакова та повертати багатомільйонний фінансовий спір на чесні рейки, самостійно оцінюючи кожний довід заявниці. Запуск цього процесу в суддівських кулуарах уже супроводжується величезною напругою. Інсайдери повідомляли про спроби гальмування перегляду через тривалі лікарняні та відпустки окремих суддів (зокрема, після процесуальних дій НАБУ щодо судді Олега Ткачука), проте наразі найвищий колегіальний орган країни виходить на фінішну пряму для виправлення цього міжнародного сорому. Рішення офіційно перебуває на контролі Комітету міністрів Ради Європи. Але жодні виплати не виправлять систему, поки всередині країни ухвалення невмотивованого судового акта не прирівнюватиметься до посадового злочину з негайним звільненням. Українська Феміда має нарешті вийти з режиму «німого кіно». Якщо топ-судді закривають очі на закон, європейські інституції змусять державу відкривати гаманець. Питання лише в тому, скільки ще мільйонів має втратити Україна, аби право на справедливий суд стало реальністю, а не декларативним гаслом. Матеріал підготовлено на основі офіційного рішення ЄСПЛ та бази даних HUDOC-EXEC Ради Європи.