«Українська депутатка: Путін не хотів зрозуміти Україну»
«Українська депутатка: Путін не хотів зрозуміти Україну». Коментар польському виданню Rzeczpospolita.
Не буде змін до Конституції щодо особливого статусу для окремих районів Донбасу. Це та червона лінія, яку Україна не перетне за жодних обставин, – говорить польському виданню “Rzeczpospolita” Ірина Верещук, депутатка від правлячої партії “Слуга народу” у Верховній Раді, раніше Представниця уряду в парламенті.
?Ірина Верещук: У мене не було завищених очікувань і я зрозуміла, що є питання, які ми не можемо вирішити під час цієї зустрічі. Українське суспільство теж не мало ілюзій, але встановило «червоні лінії», які президент Зеленський не переступав. Основним питанням було те, чи відбудуться місцеві вибори на Донбасі до того, як Україна відновить контроль над кордоном чи все ж таки після. Ми вважаємо, що нам слід повернути контроль над кордоном до виборів, а Путін вважає, що після. Для нас найважливішим є питання безпеки, без якого неможливо провести вибори. Путін не хоче цього розуміти. Навіть Меркель припустила, що «Мінські домовленості» є гнучкими і потрібно шукати механізми їх виконання.
?Rzeczpospolita: Меркель також говорила про формулу Штайнмаєра, яка була в заключній заяві після паризької зустрічі. Раніше це викликало багато суперечок в Україні, оскільки передбачає проведення місцевих виборів на Донбасі, однак там не йдеться про те, щоб Україна повернула контроль над власним кордон.
?Ірина Верещук: Формула Штайнмаєра може бути імплементована в українське законодавство за умови, якщо будуть визначені питання безпеки, які слід вирішити до впровадження «формули». Тоді такий законопроект буде підтриманий парламентською більшістю. Одразу можу сказати, що, безумовно, не буде підтримки конституційних змін щодо особливого статусу для окремих районів Донбасу. Це червона лінія, яку Україна не перетне за жодних обставин. Так, децентралізація, але процес все ще триває. Найголовніше, щоб влада в Києві визначилася з механізмами та принципами, згідно з якими будуть функціонувати інші регіони України. Я думаю, ми могли б говорити про якийсь особливий статус з точки зору економіки чи інвестицій, але, безумовно, не в політичному сенсі.
?Rzeczpospolita: Путін не змінював риторики роками і досі стверджує, що підписані у 2015 році «Мінські угоди» повинні здійснюватися крок за кроком.
?Ірина Верещук: Так, він наполягає на цьому і його не цікавить, що ці угоди були підписані під великим тиском. Вчора я зауважила, що Макрон, Меркель і Зеленський по одну сторону, а Путін – по іншу. Мені здається, що російський лідер розуміє, що потрібно сісти і шукати компроміси. Він говорив про «потепління» відносин і оголосив, що є можливість обміну в’язнів «всіх на всіх». Якщо наші хлопці повернуться додому до кінця року, тоді ми будемо говорити про «потепління» ситуації.
?Rzeczpospolita: Наступна зустріч Нормандської четвірки має відбутися у квітні. За понад п’ять років не було знайдено компромісу щодо політичного врегулювання ситуації на Донбасі, чому це повинно статися протягом чотирьох місяців?
?Ірина Верещук: До цього часу ми хочемо запропонувати кілька варіантів. Раніше колишній президент України Петро Порошенко запропонував «мирний план», який складався з 15 пунктів. Ідея полягала в тому, що на українсько-російському кордоні буде створена так звана 10-кілометрова буферна зона. Із залученням Міжнародної миротворчої місії ООН або поліцейської місії ОБСЄ з розширеним мандатом. Однак ми не можемо чекати, ми повинні пропонувати та діяти. Меркель і Макрон бачать, що Україна не тільки говорить і не має наміру нічого не робити, як це було п’ять років тому, а дуже хоче вирішити проблему по суті.
?Rzeczpospolita: З чого влада в Києві планує почати?
?Ірина Верещук: Ми відвели війська на декількох ділянках лінії фронту, незважаючи на тиск опозиції та добровольців на Донбасі. Тепер ми домовились про наступні ділянки, за якими ми маємо намір розвести сили. Все це призводить до зменшення напруження конфлікту. Ми не погодилися з пасткою Путіна щодо великого відводу сил по всій лінії фронту, ми очікуємо взаємності. Якщо ми робимо крок вперед, то Росія повинна зробити відповідний крок вперед.