Війна і милосердя: як Олег Володарський та канадська благодійниця Сілья підтримують українців

Допомога, що долає океани: історія співчуття і дії, а також справжньої солідарності.

Попри війну, українці не залишаються сам на сам із бідою. Олег Володарський та доктор Сілья створили ефективну модель допомоги через фонд «Спадщина-Єдність». Їхня діяльність — це приклад сучасного гуманізму, який об’єднує людей з різних континентів заради спільної мети.

Правозахисник, журналіст і публіцист Олег Едуардович Володарський — постать, котра стала відомою завдяки своїй принциповій позиції, активній громадській діяльності та боротьбі за справедливість у найрезонансніших справах останніх десятиліть. Його ім’я асоціюється з неупередженістю, правдою та глибоким патріотизмом.

Олег Володарський — засновник і генеральний директор юридичної компанії ТОВ «Спадщина-Капітал», яка займається захистом прав громадян у складних цивільних і кримінальних справах. Під його керівництвом ця компанія неодноразово доводила свою ефективність у відстоюванні справедливості, зокрема у справах про корупцію, свавілля правоохоронних органів і тяжкі злочини.

Його сторінки у соціальних мережах стали платформами для громадського діалогу та інформування суспільства. Володарський також є співзасновником охоронної компанії «Спадщина-Захист Плюс» – соціальної платформи, створеної з метою об’єднання військовослужбовців, добровольців, волонтерів. За цю діяльність Олег Володарський нагороджений орденом Ярослава Мудрого та орденом Іоана Павла ІІ, що є визнанням його внеску в розвиток громадянського суспільства та правозахисту в Україні.

Окрім правозахисної діяльності, Олег Володарський є автором та ведучим публіцистичного ютуб-проєкту «Сповідь», героями якого стали священики, волонтери, військові, митці, науковці — люди, які формують національну ідентичність України. Проєкт здобув благословення митрополита Нестора та митрополита Іоасафа і став унікальним майданчиком для глибоких, щирих розмов.

З усіх чеснот Олега Володарського, напевне, все ж є його активна журналістська діяльність, де він і його команда досягла вражаючих успіхів. Він є автором та ведучим проекту «Авторська програма Олега Володарського «Сповідь» – https://www.facebook.com/Олег-Володарський-580231115692353/?epa=SEARCH_BOX. Героями «Сповіді» є священики, волонтери, добровольці, громадські і суспільні діячі, а також інші визначні особи України – https://www.youtube.com/channel/UCRBh3No0HGpW0dhelciWyAQ/featured. Митрополит Тернопільський та Кременецький Нестор, а також митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф благословили проведення зйомок програм проекту «Сповідь».

На сьогодні, проєкт «Сповідь» є соціальною платформою, яка об’єднує патріотично налаштоване населення з різних регіонів України.

Новою віхою діяльності групи компаній «Спадщина» стало створення благодійного фонду «Спадщина-Єдність». Цей фонд перейняв естафету від багаторічної волонтерської діяльності Олега Володарського. Все це не могло бути непоміченим далеко за межами України.

На іншому кінці земної кулі, на острові Тихоокеанського північного заходу Канади мешкає доктор Сілья, котра звернула увагу на багатогранну діяльність «Спадщини» Олега Володарського і через соцмережі вийшла на контакт.

«Мені так боляче, що люди все ще потребують допомоги на 5-му році повномасштабного російського вторгнення. Що, незважаючи на мільярди допомоги (куди вона поділася?), переміщені українці не мають ні домівок, ні предметів першої необхідності, ні їжі. Дякую! З усією моєю вдячністю та любов’ю», — написала доктор Сілья.

Так, на повній взаємодовірі і розпочалося співробітництво двох небайдужих до людських страждань в розтерзаній російськими агресорами країні канадійки Сільї та українця Олега Володарського.

«Ця добра та велична Душа, допомагає українцям пережити та перемогти страшні часи. Велика їй вдячність!» — написав Олег Володарський у соціальних мережах

Пропонуємо ближче познайомитись з нашою Доброю Феєю, а Феї як відомо здатні творити чудеса.

Доктор Сілья: «Чому я допомагаю українцям…»

«Допомога іншим була частиною мене з дитинства. Зростаючи на історіях про виживання моєї родини під час Зимової війни в 1940 році у Фінляндії та Війни-продовження, спостерігаючи за бідністю на Близькому Сході та в Азії, а також спостерігаючи за тихою благодійністю мого батька до людей усіх віросповідань, я зрозуміла одну просту істину: усі люди рівні, і ми повинні піклуватися про тих, хто цього потребує.

Я лікар-нейрофармаколог з глибоким досвідом у людських та екологічних наслідках війни, від неврологічної травми до токсичної спадщини та екологічного руйнування. Я відстоюю права людини та міжнародне гуманітарне право, завжди досліджуючи ширшу геополітичну картину, зосереджуючись на людських стражданнях.

Визнана як екологічна ікона в канадському суспільстві, особливо серед молодого покоління, я отримала престижну екологічну нагороду в Канаді: пам’ятну стелу та дерево, посаджене в парку з видом на гори – мою живу спадщину для майбутніх поколінь. Я надаю перевагу тихому прикладу. Однак, я ніколи не боюся кидати виклик владі, коли вона топче вразливих, довкілля або порушує міжнародне та міжнародне гуманітарне право.

Оскільки я так добре знаю, що означають війна, голод і втрати, мені глибоко боляче, що навіть на п’ятому році повномасштабного російського вторгнення переміщені українці все ще не мають житла, їжі та предметів першої необхідності. Саме тому я активно підтримую їх. Я особисто профінансувала гуманітарні поставки продуктів харчування та предметів першої необхідності, які вже допомогли 100 українцям, працюючи в тісному партнерстві з Олегом Володарським у Києві. Допомога надходить до особливо вразливих сімей: внутрішньо переміщених осіб, багатодітних сімей, сімей, очолюваних жінками, та людей похилого віку.

Оскільки мої власні кошти обмежені, і я точно не багата, я шукаю добросердечних людей, які хотіли б взяти участь та приєднатися до моєї з Олегом гуманітарної ініціативи, щоб допомогти більшій кількості українців, які цього потребують.

«Три групи людей постійно виявляються найбільш вразливими: внутрішньо переміщені особи (ВПО), домогосподарства поблизу лінії фронту та ті, котрі очолюються жінками. Ці групи стикаються зі складним комплексом проблем, постійно демонструючи ВИЩИЙ РІВЕНЬ ПРОДОВОЛЬЧОГО СТРАХУВАННЯ, переживаючи більше потрясінь та більше покладаючись на шкідливі стратегії подолання труднощів, водночас виживаючи за рахунок нестабільних доходів. ВПО значно частіше покладаються на ці надзвичайні заходи, ніж постійні мешканці».

Ось як описав Олег Володарський перші місяці допомоги українцям від Сільї: «Група компаній «Спадщина», БФ «Спадщина-Єдність» та доктор Сілья, наш дорогий друг з Канади, сьогодні допомогли ще 20 родинам.

Є дві родини де 4 та 5 дітей. Велика вдячність людині, яка за десятки тисяч кілометрів памʼятає про нашу біль від війни і таку від щирого серця допомогу. Люди здивовані, вдячні, усміхнені, радісні першим промінчикам сонця, і в першу чергу, на душі, від тепла людських почуттів. Війна потребує від нас чогось більшого ніж ми уже вміємо. Для мене особисто це дійсно дивовижно, тому моя душа переповнена такими хвилюваннями. І за це подяка цьому далекому, але настільки величезному канадійському Другові доктору Сільї @SiljaLynx

Потрібно було бачити ці сумні, але мужні очі. Очі людей які пройшли страх війни. Котрі живуть в рідному Києві, але все ж таки не в рідному домі.

За поглядом кожної жінки — діти, батьки і ще не зрозумілий завтрашній день. І все ж таки віра, вона іскрить у цих щасливих очах. Долучайтеся. Кажіть, можливо і біля вас десь є багатодітна родина або самотні старі люди, яким сьогодні потрібна людська та Божа допомога.

Ми поки що працюємо тільки у Києві, але нам ніщо не заважає допомагати людям де завгодно, тільки б дотягнутися до українських сердець».

Не можна без хвилювань читати відгуки за подібну чуйність і людяність особистостей, розділених Тихим океаном, але поєднаним прагненням допомогти знедоленим війною українцям – Сільї та Олегу!

І подібних відгуків безмежної вдячності можна побачити за посиланням: https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0hU7rimYZNQZEpb25nGhhBTbxRkvajnGk4LpYv4p7xXsQMHKoNykvBkmN5y8kfab7l&id=100057158993313&_rdr (@SiljaLynx).

Історія співпраці Сільї та Олега Володарського — це не просто ще один приклад благодійності. Це нагадування про те, що справжня солідарність не знає ані кордонів, ані відстаней, ані політичних контекстів. Вона народжується там, де чужий біль сприймається як власний.

Світ уже знав подібні приклади найвищої людяності. Коли Мати Тереза присвятила своє життя допомозі найбіднішим у нетрях Калькутти, вона діяла не з огляду на масштаб проблеми, а з вірою в цінність кожного окремого життя. Так само і Оскар Шиндлер, ризикуючи всім, що мав, врятував понад тисячу людей не тому, що міг змінити хід історії, а тому, що не міг залишитися осторонь.

Сьогодні, у XXI столітті, коли війна знову приносить біль і втрати, ці ж самі принципи оживають у вчинках людей, які, можливо, ніколи не потраплять до підручників історії, але вже стали частиною морального фундаменту сучасного світу. Доктор Сілья, яка за тисячі кілометрів від України відчула чужий біль як свій, і Олег Володарський, який щодня перетворює співчуття на конкретну допомогу, — це приклад того, як велика історія складається з тихих, але рішучих людських вчинків.

Бо зрештою саме такі історії — не про війну, а про людину. Про здатність залишатися людьми навіть тоді, коли навколо руйнується світ. І поки існують такі зв’язки — між Києвом і канадським островом, між серцями, які ніколи не зустрічалися особисто, але вже стали близькими, — у світу є шанс не лише вистояти, а й стати кращим.

В авторській програмі «Сповідь» Олег Володарський виклав своє життєве кредо, він показав, у що вірить. На прикладі життя і діяльності героїв «Сповіді», їх переконань та світогляду Олег Едуардович створив власну публіцистичну панораму українства. Варто лише процитувати його ремарки у письмовій частині програми…

«Україна – це не просто територія, це частинка душі кожного з нас. Україна. Біль. Війна. І бажання відкрити цю зболілу душу, прагнення бути почутим не лише Богом, але й Нацією. Оголений нерв. Крапельки національного миро. Дотик теплих долоньок до зболілого серця своєї Матері-України.

Народжуватися та вмирати. Народжуватися на самому краю смерті… І вмирати на краю одвічної духовної війни між Господом та нечистим, залишаючись вірним принципам своєї генетики, котра так хвилюється і кипить не одну сотню років… починаючи з підніжжя Києво-Печерської Лаври і до самісінького входу в Почаївську… Святині, котрі по-ординськи криваво викрали у стародавньої і неповторної в своїй любові до Бога Україні.

А тим часом країною везуть Героїв. Тих, чиї душі поповнили Боже Воїнство. Любов та туга. Щастя та горе. Життя та смерть. Неможливо бути щасливим, в скрутні для країни часи. Наші долі пов’язані з Україною. І це лише здається, що випробування Нації особисто нас омине. Ні. Цього не станеться. Це урок, котрий, бажає він того чи ні, вивчить кожен. А потім буде екзамен. Тест на українство.

Господь дарує випробування не як кару, а як можливість отримати винагороду. Ми будемо вимушені тримати в руках зброю доти, доки не зуміємо взявшись за руки одне з одним, створити ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО. Без довіри та любові ми не здолаємо сатану ані в собі, ані на фронті.

Дуже важливо усвідомити спадщину тих, хто йшов попереду нас. Поклик предків. Голос генетики. Повага до героїв минулого та сьогодення. Наші предки — не комуністи, партійні службовці чи інші «шарікови» та павліки морозови. Всі вони – ті, хто винищували наших предків. А наші, українські пращури — це Володимир Великий, котрий охрестив Русь, це Анна Ярославівна, чий син став найосвіченішим монархом свого часу, це вільні та сильні козаки, незламні воїни ОУН та УПА, котрих вбивали та зсисали в Сибір за українські книжки та Біблію, котрі вони ховали від московитських окупантів. Як найбільший скарб. Коли нарешті ми згадаємо, що всі вони, українці, заповідали нам: «Бог і Україна!», «Воля або смерть!». Коли ми нарешті усвідомимо, що «Мір, труд, май!» — це нав’язані наративи загарбників та вбивць?!

Ворожа пропаганда створила Східну та Західну Україну, замість єдиної, сильної, соборної держави, розділила Націю на україномовне і російськомовне населення, перетворивши мову на яблуко розбрату і назвала старшим братом того, хто віками нас вбивав. Та ріки крові, пролиті на Майдані та на війні пролили світло на те хто ми є. Так, ми впораємося! Здолаємо зовнішнього та внутрішнього ворога. Ми згадали про те, наскільки ми сильні та вільні. Пробудили пам’ять крові. Та за роки забуття сьогодні ми платимо страшну ціну. Платимо хрестами на могилах найкращих, сльозами матерів, вдів та сиріт. Платимо долями, котрі скалічила війна. Саме тому я так прагну прокричатися, докричатися до Нації».