Ви думали про пЕкло, коли вас не пеклО?

Ви думали про пЕкло, коли вас не пеклО?

Неділя про Страшний Суд, це ще про Рай і про пекло. З Раєм все зрозуміло, що би і як там не було, нам пообіцяли, що там буде добре і ми хотіли би туди потрапити. З пеклом складно. Пекло, це проблема. Ми знаємо, що щось таке є, але що це і як це, ми не знаємо. Це дуже некомфортний момент у релігії добра і любові. Не зрозуміло, як пекло співвіднести із одкровенням Бога любові. Так у догматичному богослів‘ї з‘явилась глава про Справедливість Божу, яка теж тяжко вписується в євангельське несправедливе Христове хресне милосердя. Разом з тим, пекло, це ознака того, що християнство – не пропаганда.

Проповідникам приходиться робити смислові акробатичні трюки, щоб згладити казус із пеклом і хрестом Господа. В сучасному богослів‘ї все більше набирає популярності ідея у якій Бога зовсім відсторонили від пекла. Людина сама обирає свою пекельну участь своїм свідомим пекельним життям, а опаляти її буде – любов Бога! Ні, Він не навмисно, Він просто любить, але людині це так не звично і так з тим не комфортно, що любов Творця стане для неї покаранням і пекельним вогнем.

Це важко зрозуміти. Це неможливо зрозуміти. Якщо тебе в житті хоч трохи любили, не себе, а тебе, то ти знаєш, що любов не може бути покаранням. Ніколи.

Ми погано розуміємо про пекло. Ми чесно не знаємо як воно буде, але ми знаємо, що воно є. Це те пекуче і страшне, що є в кожному з нас. З чим ми боїмось зустрітись сам на сам у собі, бо нам страшно зовсім провалитись туди. Люди втікають від цього відчуття пекла в усі сторони – в релігію, в стосунки, в роботу, в сенси, в самообман, в забуття, в абсурд… А воно наздоганяє. Воно пече. І це не любов.
Всім Раю.