Як же люблять українські політики і оглядачі списувати чергову кризу в польсько-українських стосунках на вибори в Польщі
Як же люблять українські політики і оглядачі списувати чергову кризу в польсько-українських стосунках на вибори в Польщі.
Мовляв, вибори пройдуть і все минеться.
Це поверхневе і шкідливе бачення ситуації.
Проблема значно серйозніша. Можливо, на рівні глибокої різниці в політичній культурі та стилі дипломатії (ні того, ні іншого в Україні немає. Лише є спадок УРСР).
Стільки ідіотських рішень з точки зору символізму, як зробила Україна протягом останніх років щодо Польщі – просто не вкладається в голові.
Визнання УПА борцями за незалежність в день виступу президента Коморовського в Верховній Раді, візит Порошенка в Сагринь 11 липня – в день злочину в Кисилині, виклик посла Польщі в МЗС 1 серпня – в день памʼяті Варшавського повстання, ганебний вислів Тараса Качки про «wasze i nasze rolnictwo».
Скажу так, якби я був ворожим шпигуном і мені б залежало на тому, щоб знищити польсько-українську дружбу – я би робив все, щоб українська сторона діяла саме так.
Я зараз працюю над оповіданням-антиутопією про Україну. Там є такий епізод – українська націоналістична влада визначає місцем проведення футбольного матчу між Україною та Польщею стадіон ім. Шухевича в Тернополі. Поляки, звісно, відмовляються там грати і розгорається черговий скандал.
Дивлячись на весь цей абсурд, я боюсь, як би цей епізод не став пророчим. Вони можуть й до такого додуматися колись…