Мігрант не позбавляє роботи
http://inruza.ru/upload/resizeproxy/720_/5d5a2543888057277881502590871732.jpeg?1508426863

Мігрант не позбавляє роботи

Чи польський євромігрант, який виїхав до Лондона після 2004 року, забрав роботу британцеві? А чи українець погіршує становище польського працівника? Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Польське радіо.

«Dziennik Gazeta Prawna» звертає увагу, що політики та публіцисти мають чимало проблем з відповіддю на ці запитання. Як пише автор статті Рафал Вось, у загальному сприйнятті мігранти забирають роботу місцевим. Ситуація виглядає так: роботодавець готовий заплатити півтори тисячі (будь-якою валютою), а працівник вважає, що повинен отримати дві тисячі. Тоді з’являється хтось, хто працює за 1300 і ще є вдячним. Принаймні протягом якогось часу, поки не побачить, що роботодавець економить на ньому. Тоді починає вимагати 1600. Але приходить черговий мігрант, готовий працювати за 1200. Проте, дослідження оксфордського економіста Джонтатана Портеса про вплив міграції на ринок праці підтверджують, що не варто піддаватися занальному переконанню. Ані у Великій Британії, ані в США, по суті, не помічено негативного впливу міграції на становище місцевих працівників. Навпаки – значний наплив працівників відбувається, як правило, в умовах низького безробіття і тоді, коли воно зменшується. Зростання трудової міграції до Великої Британії після 2004 року довело до зменшення зарплати серед найменш кваліфікованих працівників, але не драматично. Як вважає Джонтатан Портес – на один відсоток.

Газета «Rzeczpospolita» пише, що змінюється характер злочину торгівлі людьми. У статті «Сучасні невільники» читаємо, що колись переважало сексуальне насильство, а зараз на першому плані примушування до рабської праці. Голова фонду La Strada Ірена Давід-Ольчик пояснює, що це стосується передусім іноземців, яких використовують до примусової праці в Польщі, – особливо українців та білорусів, але й поляків, зокрема тих, що виїжджають за кордон. У статті наведено приклад громадян України, які у відомих варшавських ресторанах працювали по 400 годин на тиждень за принизливо низьку платню. «Якби знали про це клієнти, обминали б такі ресторани десятою дорогою», – заявив один зі слідчих. Справу розглядає суд.