Росія хотіла забрати Запорізьку АЕС у свою систему — Україна зірвала небезпечний план, заявляє Greenpeace

Росія хотіла забрати Запорізьку АЕС у свою систему — Україна зірвала небезпечний план, заявляє Greenpeace

Москва готувала технічний сценарій для підключення найбільшої атомної електростанції Європи до російської енергомережі. Україна змогла заблокувати цей крок, який міг стати одним із найбільших енергетичних захоплень за час війни.

Україна зірвала спробу Росії інтегрувати окуповану Запорізьку атомну електростанцію у власну енергосистему. Про це заявляє міжнародна екологічна організація Greenpeace, яка досліджувала дії Росії навколо найбільшого ядерного об’єкта Європи.

За даними Greenpeace, Росія протягом останнього часу створювала технічні умови для від’єднання Запорізької АЕС від української енергомережі та подальшого підключення до російської системи. Йшлося про будівництво та підготовку нових енергетичних маршрутів на окупованій території.

Однак реалізувати цей план Москві не вдалося.

Запорізька АЕС із шістьма енергоблоками до початку повномасштабного вторгнення була головним джерелом атомної генерації України. Після захоплення станції російськими військами у березні 2022 року об’єкт опинився під контролем окупаційних сил.

Відтоді Кремль намагається закріпити контроль над станцією не лише військово, а й юридично та технічно.

Підключення ЗАЕС до російської енергосистеми означало б фактичну спробу вивести український ядерний об’єкт із енергетичної системи України.

«Це була б не просто зміна джерела живлення. Це була б спроба змінити статус станції через створення нової реальності на землі», — зазначають експерти з енергетичної безпеки.

Greenpeace повідомляв, що супутникові знімки демонстрували активність Росії навколо енергетичної інфраструктури в районі Запорізької АЕС.

Йшлося про створення нових ліній електропередачі, які могли забезпечити передачу електроенергії у напрямку окупованих територій та Росії.

Для запуску такого сценарію Росії було необхідно:

  • створити незалежний канал енергопостачання;
  • від’єднати станцію від української мережі;
  • забезпечити технічну можливість роботи під контролем російських структур.

Однак через позицію України та технічні обмеження цей сценарій не був доведений до кінця.

Контроль над атомною станцією має для Росії не лише економічне значення.

По-перше, це один із найпотужніших енергетичних об’єктів регіону.

По-друге, це важливий політичний символ. Кремль намагається демонструвати, що окуповані території нібито інтегруються до російської системи управління.

По-третє, атомна станція дає можливість використовувати тему ядерної безпеки як інструмент міжнародного тиску.

Саме тому боротьба за ЗАЕС стала частиною ширшого протистояння між Україною та Росією.

Попри зрив спроби підключення станції до російської мережі, ситуація навколо ЗАЕС залишається напруженою.

Міжнародні експерти неодноразово наголошували: атомна електростанція в умовах окупації та військової присутності залишається об’єктом підвищеного ризику.

Головна проблема полягає не лише у виробництві електроенергії. АЕС потребує стабільного управління, кваліфікованого персоналу та надійних систем безпеки.

Будь-які спроби використати станцію як політичний або військовий інструмент створюють загрозу далеко за межами України.

Історія із Запорізькою АЕС показує: сучасна війна точиться не тільки за території, а й за контроль над критичною інфраструктурою.

Росія намагалася змінити енергетичну реальність навколо найбільшої атомної станції Європи. Україна змогла зупинити цей сценарій.

Але боротьба за майбутнє ЗАЕС триває. І питання залишається принциповим: чи буде атомна енергетика інструментом розвитку та безпеки — чи стане зброєю у руках держави-агресора.