Там, де дітей вчать не боятися майбутнього: як центр «Віри, Надії, Любові» став місцем сили, турботи та людяності

Під час війни дитинство в Україні звучить інакше. Воно пахне валізами, тривогами, переїздами та дорослими розмовами, яких діти не повинні чути. Але навіть у цій реальності залишаються місця, де дитині повертають найважливіше – відчуття безпеки. Одне з них – Коростенський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей «Віри, Надії, Любові», який уже понад двадцять років допомагає дітям і родинам, що опинилися у складних життєвих обставинах.

Сьогодні цей центр – значно більше, ніж соціальна установа. Це простір, де дітей вчать не лише жити далі, а й знову довіряти світу. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на блог Голови правління ГО “Центр українсько-польської міжрегіональної співпраці”, авторки, журналістки, блогерки Людмили Педоченко.

Центр, який тримається не лише на системі, а й на людях

Коростенський центр «Віри, Надії, Любові» створили у 2003 році рішенням міської ради як заклад підтримки дітей і родин у кризових ситуаціях. За роки роботи він став одним із важливих соціальних осередків Житомирщини. Тут працюють із дитячими травмами, сімейними кризами, психологічним виснаженням та наслідками війни.

Після 2022 року подібні центри фактично перетворилися на території гуманітарної стабільності. Сюди потрапляють діти, які пережили евакуацію, втрату дому, тривалий стрес або складні сімейні обставини. І якщо раніше соціальна підтримка часто зводилася до забезпечення базових потреб, то сьогодні головним завданням стало емоційне відновлення.

Бо війна змінила навіть саме дитинство. Саме тому тут так важлива атмосфера – людяна та тепла.

Велику роль у створенні цієї атмосфери відіграла директорка центру Олена Барсук.

Олена Барсук: людина, яка перетворила установу на простір довіри

У Коростені ім’я Олени Барсук давно асоціюється із самим центром. У громаді її часто називають берегинею

 закладу – і це не просто комплімент, а визнання багаторічної праці.

Вона не лише керує установою, а й живе цією справою.

За роки роботи Олена Барсук сформувала навколо центру середовище, у якому діти не почуваються частиною безликої системи. Тут є увага, тепло та відчуття дому – настільки, наскільки це можливо у соціальному закладі.

Її діяльність давно вийшла за межі адміністративної роботи. Згідно з відкритими реєстрами, Олена Барсук також очолює Благодійний дитячий фонд «Святого Миколая», який працює з 1999 року. Це ще раз підтверджує: допомога дітям для неї – це справа життя.

Особливого значення набуває і той факт, що Олена Барсук має польське коріння. Саме тому співпраця центру з польськими гуманітарними та громадськими ініціативами виглядає не випадковою, а дуже особистою. Для неї українсько-польська взаємодія – це не лише міжнародне партнерство, а й глибше відчуття спільності, взаємної підтримки та культурної пам’яті.

Сьогодні, коли Польща стала одним із ключових партнерів України у гуманітарній сфері, такі людські історії мають особливий символізм.

Благодійність, у центрі якої – люди

Останнім часом навколо центру сформувалося потужне коло підтримки з боку благодійних фондів, волонтерів та громадських організацій. Серед партнерів – ГО «Центр українсько-польської міжрегіональної співпраці» та Благодійний фонд «Сила Милосердя».

Їхній спільний візит до центру став не просто гуманітарною поїздкою, а прикладом того, якою сьогодні має бути справжня благодійність.

До центру завітали голова правління ГО «Центр українсько-польської міжрегіональної співпраці» Людмила Педоченко, голова правління БФ «Сила Милосердя» Юлія Корнійчук, волонтерка ГО «Центр українсько-польської міжрегіональної співпраці» Діана Реферда та ліцензована інструкторка Zumba Лариса Терпило.

Атмосфера зустрічі була далекою від офіційності. Діти підготували теплий прийом для гостей, а команда організувала майстер-класи, активності, спілкування та спортивно-розважальну програму.

У таких поїздках найважливішою часто стає не сама допомога, а увага.

Для дітей, які пережили кризу, присутність небайдужих дорослих має особливе значення.

Zumba як терапія через рух

Однією з найемоційніших частин зустрічі стала програма, яку провела Лариса Терпило.

На перший погляд Zumba може здатися просто танцювальним фітнесом. Але для дітей, які пережили стрес, страх і психологічне виснаження, рух і музика стають справжньою емоційною терапією.

Лариса Терпило працює як ліцензована інструкторка Zumba та популяризує програму як спосіб психологічного відновлення через рух, енергію та позитивні емоції.

Після перших хвилин музики атмосфера в центрі змінилася миттєво. Діти, які спочатку соромилися й тримали дистанцію, почали усміхатися, повторювати рухи, сміятися та відкриватися.

І саме в такі моменти стає зрозуміло: допомога дітям – це не лише продукти чи гуманітарні пакунки. Іноді це можливість знову відчути радість.

У воєнній Україні такі речі мають величезне значення. Бо дитина, яка хоча б на годину забуває про страх, — це вже маленька перемога над війною.

«Абетка Емпатії»: книги, що вчать людяності

Під час візиту вихованцям центру передали особливий подарунок – книги «Абетка Емпатії».

Видання надали за сприянням директорки представництва Польсько-української господарчої палати в Україні (PUIG) Вікторії Яловенко. Їх створив Фонд родини Чепчинських (CFF), який із 2019 року співпрацює зі школами та педагогами, допомагаючи дітям розвивати емоційний інтелект і культуру взаєморозуміння.

«Абетка Емпатії» — це соціально-освітній проєкт, який допомагає дітям навчитися розуміти почуття інших, бути уважними до емоцій та будувати здорові людські стосунки.

Сьогодні це набуває особливої ваги, бо війна дуже легко вчить людей жорсткості. А такі ініціативи навпаки нагадують: навіть після болю важливо залишатися людьми.

Передача цих книг стала символічним продовженням філософії самого центру – виховувати не лише знання, а й людяність.

Партнерство, побудоване на довірі та підтримці

Після 2022 року українсько-польська співпраця стала значно глибшою за політичні чи дипломатичні відносини. Сьогодні це насамперед підтримка між людьми – волонтерами, благодійними фондами, громадськими організаціями та всіма, хто допомагає дітям і родинам у складних життєвих обставинах.

Саме так працює співпраця ГО «Центр українсько-польської міжрегіональної співпраці» з центром «Віри, Надії, Любові». Її цінність в увазі та щирому бажанні підтримати дітей через спілкування, творчі заняття, книги та спільні активності.

Сьогодні Україна тримається не лише на фронті, а й на людях, які попри втому продовжують допомагати іншим. Саме такі ініціативи показують, що навіть у найважчі часи суспільство здатне залишатися людяним, а підтримка й небайдужість стають важливою частиною сили країни.