Еуґеніуш Бодо: обличчя й голос польського кіно-Інтербелуму
Рівно 122 роки тому у родині женевського інженера Теодора Жюно та спадкової шляхтички Ядвіґи Дилевської народився син. На знак “змішаного” швейцарського походження хлопчикові дали цікаве подвійне ймення – Богдан-Ежен.
Втім, міжвоєнній Польській Республіці (та й добрій частині всієї земної кулі, не побоюся цих слів!) він став більш відомий під псевдонімом Еуґеніуш Бодо – як геніальний актор кіно й театру, чудовий співак та підприємливий продюсер, що відкрив польский кінематограф Світові.
Богдан-Ежен почав виступати на “великій сцені” ще маленьким – у відкритому батьком лодзькому театрі “Уранія”. Згодом також підкорював сцени варшавських кабаре, де за ним міцно закріпилося скомпоноване з реальних імен псевдо.
Справжня слава прийшла до Бодо з розвитком у Польщі кінематографу, особливо звукового: поєднання неабиякої харизми, чудових вокальних даних та акторської майстерності робили кожен фільм, де він знімався, справжнім хітом. Пісні з таких стрічок – переважно музичних комедій – ставали шлягерами, записи їх розліталися в крамницях ледь не зі швидкістю світла. У 1932 р. видання Film проголосило Бодо “королем польських кіноакторів”.
1931 р. актор із колегами Адамом Бродзішем та Міхалом Важинським відкриває кіностудію “B.W.B” (назву утворено з початкових літер прізвищ партнерів) та починає знімати власні фільми. 1933 р. створив ще одну, названу “Уранією” на честь батькового театру. Стрічки цих студій користуються у східноєвропейських глядачів популярністю.
Справи Бодо йдуть так добре, що він береться за промоцію польських фільмів у Німеччині та навіть самих США – Мецці світового кіно. Актор активно гастролює, відвідує багато європейських держав та навіть підмандатну Палестину, відвідує знімальні майданчики в Африці.
1938 р. Бодо здійснює низку виступів для польскої армії, за що нагороджений Хрестом Заслуги.
З початком війни актор бере участь у спротиві нацистській окупації, однак після окупації Варшави виїжджає до зайнятого Радами Львова. Там він доєднується до джаз-бенду Генрика Варса (родину якого допомагає звільнити з варшавського гето) й нетривалий час гастролює містами радянських Росії та України.
Однак у червні 1941 р. його арештовує НКВС як підозрюваного у шпигунстві на користь Польщі та Райху. Два роки його тримають у тюрмах: спершу в Уфі, згодом – у московській Бутирці.
Популярність Бодо, його численні ділові контакти, а також збережене за народженням громадянство Швейцарії – все це викликає у параноїдальної радянської “охранки” підозру: чи не шпигун, бува, цей улюбленець публіки? І навіть попри те, що останній висловив бажання служити у війську, 1943 р. Особлива нарада НКВС засуджує його до 5 років заслання.
До кінця цього заслання Бодо не дожив: 7 жовтня 1943 р. він помер у шпиталі Котласького табору системи ГУЛАГ.
У подальшому офіційні джерела ПНР та СРСР переконували, що геній польського кіно був убитий нацистами. Однак 1994 р. Російський Червоний Хрест надав точні дані (включно з довідкою про посмертну реабілітацію) родичці Бодо Вірі Рудзь.
Доля відміряла Еуґеніушеві Бодо лише 43 роки. Втім, за цей до болю короткий час він зробив надзвичайно багато для того, аби показати світові справжню Польщу – не “буферну зону” між “цивілізованою Європою” та Союзом, не “дивний плід територіального компромісу”, а чудову державу з життєрадісними, креативними людьми, хист яких у новітньому на той час мистецтві кіно був незгірш американського, британського чи французького. Зіграти жінку краще за “реальну” акторку, підкорити серце таїтянки й спародіювати самого німецького фюрера – всім цим та багато чим іншим відзначився великий Еуґеніуш Бодо – обличчя й голос польського міжвоєнного кіно.
На фоновому фотоколажі – сценічний образ Еуґеніуша Бодо (ліворуч) / остання прижиттєва світлина, зроблена НКВС (праворуч)