Між вівтарем та сумлінням: ПЦУ, як прихисток для ухилянтів?

Минулого вечора, 30 квітня, Тихон Петранюк «і молився, хрестився і чолом бився» перед вівтарем. Можливо, він сподівався, що черговий акторський етюд та згадки про «старі послуги» знову спрацюють. Але реакція глави Церкви, за свідченнями очевидців, була блискавичною і холодною.

Сьогодні перед Митрополитом Епіфанієм стоїть виклик історичного масштабу. Чи дозволить він перетворити ПЦУ на корпорацію з продажу «індульгенцій від мобілізації» та «квитків у нове канонічне життя» для родичів архієреїв?

Попереджаємо: якщо Тихон Петранюк вважає, що зможе вкотре ввести Предстоятеля в оману, — він помиляється, владика Епіфаній на вимогу може отримати будь-яку інформацію від Петра Ладвинтовича, людини об’єктивної та досконало знаючої обставини кількох кримінальних проваджень обох братів Петранюків. Наступні етапи нашого розслідування містять факти, від яких у багатьох справді «похолоне спина». Жоден коштовний автомобіль подарований Предстоятелю — не стане щитом проти правди.

У стінах Володимирського патріаршого кафедрального собору, де спочивають мощі священномученика Макарія, вчора, 30 квітня, панувала атмосфера особливого молитовного піднесення. Всенічне бдіння, очолюване Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм, мало б стати виключно символом незламності духу. Проте присутність у вівтарі архієпископа Тернопільського і Бучацького Тихона Петранюка додала події зовсім іншого, тривожного підтексту.

За нашими даними, поява архієрея в столиці — це не просто паломництво, а виклик «на килим» до Предстоятеля після гучного розслідування щодо сімейної афери з фіктивним призначенням керівника «цілого кафедрального собору» у Тернополі.

Журналістські розслідування останніх тижнів викрили схему, що межує з кримінальним злочином: призначення архієпископом Тихоном Петранюком свого рідного брата Назарія Петранюка (екс-клірика УПЦ МП) «настоятелем» Кафедрального собору Святих Кирила і Мефодія.

Мета цієї комбінації цинічно проста — фіктивне бронювання від мобілізації. Назар Петранюк, за свідченнями очевидців та відеофіксацією, не провів жодної літургії в Тернополі, продовжуючи безтурботне життя в Києві під «дахом» священного сану з липня 2025 вже в ПЦУ, отриманого авансом за родинні зв’язки.

Факт присутності Тихона на Всенічному бдінні поруч із Предстоятелем багато хто може трактувати як знак примирення. Однак джерела в Київській Митрополії повідомляють про інше: реакція Митрополита Епіфанія була «холодною та блискавичною». Виклик до Києва став наслідком публічного розголосу, який Фонд пам’яті Блаженнішого митрополита Мефодія надав цій справі.

Поки в соборі лунали піснеспіви, за зачиненими дверима розгорталася інша драма. Чи вдалося Тихону вкотре «заговорити» керівництво Церкви, маніпулюючи фактами про перехід брата з МП? Чи знову ми побачимо спробу сховати за архієрейським омофором кримінальну схему та ухилення від громадянського обов’язку в час війни?

Ця ситуація — це не просто локальний скандал на Тернопільщині. Це тест на ціннісну зрілість усієї автокефальної Церкви.

Коли одні священики віддають життя на фронті як капелани, коли віряни щодня ховають своїх героїв, ієрарх ПЦУ ховає рідного брата Назарія під броню священного сану.

Архієпископ Тихон, схоже, вважає, що церковна структура — це приватне підприємство для порятунку родичів від ЗСУ.

«Молився, хрестився і чолом бився ніби намагався втиснути свої гріхи у холодний мармур підлоги Володимирського собору…» — так описують свідки поведінку архієпископа під час служби. Але чи достатньо цього, щоб змити пляму з репутації, коли йдеться про використання Церкви як інструменту для махінацій у воєнний час?

Митрополит Епіфаній неодноразово доводив свою здатність приймати своєчасно рішення. Сьогодні очікування суспільства та пастви є однозначними: ПЦУ має очиститися від «тіней минулого» та тих, хто плутає віру з бізнесом, а вівтар — з офісом для оформлення «броні».

Ми продовжуємо стежити за тим, чи стануть пояснення Тихона Петранюка фінальною крапкою в його кар’єрі, чи Церква знову обере шлях «тихого врегулювання», який так дорого коштує її рейтингу в очах українського народу та світового православ’я.

У кулуарах єпископату Тихон Петранюк ніколи не був смиренним пастирем. Він завжди був «ділком» ще з часів УПЦ КП. Його цинічні хвастощі про коштовний автомобіль, нібито подарований Предстоятелю, — це не просто порушення етики. Це прямий шантаж.

«Не важливо, хто носить митрополичий клобук, головне — хто є справжнім митрополитом Тернопільщини», — кидав він у розмовах, натякаючи, що авторитет ПЦУ можна купити в автосалоні.

Громадянин Тарас Петранюк щиро вірить, що його «щедрість» — це щит, який зробить його недоторканним. Але вчорашній «прийом» у Києві довів: є речі, які не розмитнюються навіть Предстоятелем Помісної Церкви.

НАГАДАЄМО ДЛЯ ТИХ, ХТО ПІДЗАБУВ І РОЗПОВІМО ТИМ, ХТО ЩЕ НЕ ЗНАЄ…

21 грудня 2021 року, правоохоронцями Київського Управління Служби безпеки України під час чергової спроби продажу вогнепальної зброї, набоїв та боєприпасів був затриманий Петранюк Назар Іванович, 25.08.1982 року ннародження, уродженець м. Коломия Івано-Франківської області, мешканець села Плюти Броварського р-ну Київської області, який є священнослужителем храму Святих Петра і Павла Української Православної Церкви Московського Патріархату.

Агент спецслужб ЛНР Ферзь з братом Назарієм Петранюком, його розписка про добровільну  згоду на зраду

Зі слів очевидців, релігійний діяч отець Назар Іванович Петранюк, наближений до керівництва «істінной і канонічєской» церкви УПЦ Московського Патріархату, частий гість владики АНТОНІЯ (Паканича), перевозив у власній автівці та зберігав у себе вдома цілий арсенал зброї.

Після затримання святого отця його дружина – Петранюк Лариса Іванівна 12.06.1986 року народження, уродженка с. Лукове Іршавського району Закарпатської області, негайно зателефонувала родичам чоловіка і повідомила про «біду», яка спіткала їхню сім’ю.

22 грудня 2021 року до Києва терміново прибув рідний брат Петранюка Назарія Івановича – Петранюк Тарас Іванович, який, за іронією долі, є архієреєм Православної Церкви України, владикою ТИХОНОМ, – з єдиною метою: «загасити» скандал довкола рідного брата Назарія, вірного служителя Москви у «братській» війні України та Росії.

Його Високопреосвященство, помолившись у Малій (теплій) Софії та заручившись підтримкою отця-настоятеля Дмитра Ландвитовича, вже об 11 годині ранку наступного дня отримує гарну звістку: кримінал за телефонним дзвінком однієї дуже шанованої та публічної людини перестав бути криміналом, оскільки відсутній склад злочину. Бінго! Справі раптом присвоюють гриф особливо важливої, починають активно «ховати» матеріали від потрапляння в ЗМІ. Та шило в мішку не сховаєш…

Керівник УПЦ МП Митрополит Онуфрій (Орест Березовський) і Назарій Петранюк та вогнепальна зброя, набої та боєприпаси, знайдені в багажнику його автівки

Інтернет-видання «Кореспондент» друкує статтю «Оружейний барон» московської церкви, де викладає фото та всю наявну інформацію, висловлюючи сподівання, що батюшка Назарій в скорому часі стане одним з нових духівників УПЦ Московського Патріархату у виправному закладі України.

Та не так сталося, як гадалося, виявилося, що владика Православної Церкви України ТИХОН (Петранюк), маючи вагомий власний кримінальний досвід, таки спрацював оперативно, а головне – результативно, хоч і «влетів в копієчку», адже, як казав свого часу Вадим Владиславович Новінський, кримінальні справи в Україні є не проблемою, а виключно видатками.

Так, із джерел, наближених до архієпископа Православної Церкви України ТИХОНА (Петранюка), стало відомо, що за справу брата він буцімто змушений був дати вагомий хабар аж у $80 тис., хоча трохи вдалось зекономити, бо «служба божа України» на початку перемовин вимагала $100 тис. Та хто встоїть перед неймовірним талантом і харизмою Його Високопреосвященства? І, о чудо, два брата-акробата Петранюки знову білі та пухнасті, а головне – обидва на волі.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митроаполита Мефодія