Польща і «літо ненависті»: чому напади на українців стають дедалі помітнішою проблемою

Жорстокі побиття, погрози та напади на дітей змушують польське суспільство говорити про межу між політичною риторикою, ксенофобією та кримінальним насильством

Серія нападів на українців у Польщі показала, наскільки небезпечною може бути радикалізація суспільної дискусії. Особливу увагу привернув Вроцлав, де були зафіксовані кілька резонансних випадків насильства. На тлі зростання кількості заяв про злочини з ненависті польські правоохоронці та державні інституції шукають способи протидії ксенофобії.

Коли українська мова на вулицях Польщі стає приводом для побиття

Від образ і ненависті в соцмережах — до ударів на вулицях. Серія нападів на українців змушує Польщу говорити вже не про поодинокі інциденти, а про небезпечну атмосферу ксенофобії. Є моменти, коли суспільна напруга перестає бути просто словами. Вона виходить із соцмереж на вулицю, із політичних заяв — у громадський транспорт, із анонімних коментарів — у кулаки. Для українців у Польщі таким тривожним сигналом стало літо 2026 року.

Українка Настя після нападу у Вроцлаві, 26 липня 2026 року

У Вроцлаві троє нападників жорстоко побили українську пару. На відео, яке поширилося в мережі, видно, як чоловік падає після ударів, а один із нападників продовжує бити його ногами. Жінка, яка намагається захистити чоловіка, також стає жертвою насильства. Польська поліція підтвердила сам факт жорстокого побиття 26 липня на вулиці Okulickiego. Двох підозрюваних — 27-річного та 45-річного чоловіків — затримали й за рішенням суду взяли під тимчасовий арешт на три місяці. Третього учасника поліція на той момент продовжувала розшукувати. Їм висунули, зокрема, підозри у застосуванні насильства на ґрунті національної приналежності, побитті та заподіянні тілесних ушкоджень. Тобто в цьому випадку йдеться вже не про сварку, образу чи неприємний коментар. Йдеться про насильство, яке польські правоохоронці розглядають і крізь призму національної ненависті.

Вроцлав: українська мова як «провина»

Найбільш тривожним є те, що напад на пару не виник у порожньому просторі. У червні та липні у Вроцлаві було зафіксовано щонайменше кілька резонансних випадків насильства щодо громадян України. Про три такі епізоди окремо йшлося в депутатському зверненні до польського уряду: напад із пневматичної зброї на українського продавця, побиття українця на Wyspie Słodowej після розмови українською мовою та напад на українську пару. У випадку на Wyspie Słodowej потерпілий, 19-річний українець, розповів, що незадовго до побиття розмовляв телефоном українською. За його словами, нападник після цього вимагав віддати електронну сигарету, а потім почав його бити. Поліція розслідувала обставини інциденту. Інший випадок виглядає ще абсурдніше. 21 червня у магазині на вулиці Grabiszyńskiej український продавець зробив зауваження чоловікові, який пив алкоголь перед магазином і чіплявся до перехожих. У відповідь той почав погрожувати продавцеві, дістав пневматичний пістолет і кілька разів вистрілив у його бік. Поліція затримала 30-річного чоловіка, а суд відправив його під тримісячний арешт. Такі історії небезпечні не лише самими злочинами. Вони змінюють відчуття безпеки. Людина починає думати не про те, чи порушила вона закон, а про те, якою мовою їй безпечно говорити на вулиці.

180 заяв — і це лише офіційна поверхня

Загальнопольська статистика додає до вроцлавських історій масштаб. За даними польської поліції, які в липні оприлюднила газета Rzeczpospolita, у першому півріччі 2026 року було зареєстровано 180 повідомлень про злочини з ненависті, потерпілими в яких були громадяни України. Це більш ніж на 30% більше, ніж за аналогічний період 2025 року. Для порівняння: за весь 2024 рік таких заяв було 267, а за 2025-й — 275. Водночас додаткові дані, отримані польськими журналістами від Головної комендатури поліції, показують, що проблема ширша. У першому півріччі поліція вела 126 проваджень щодо нападів, мотивованих ксенофобією, потерпілими в яких були українці, та 54 провадження за дискримінацію за національною ознакою. Окремо повідомлялося про сотні проваджень щодо кримінальних погроз та жорстокого поводження. Ці категорії не можна механічно складати в одну цифру жертв або нападів, оскільки йдеться про різні склади правопорушень і провадження. Але сама картина показує: проблема не обмежується кількома відео, що стали вірусними.

Коли жертвами стають діти

Ще один випадок стався в Бєльсько-Бялій. У міському автобусі чоловік агресивно ображав двох 11-річних дівчат з України. Відео інциденту поширилося мережею, після чого поліція встановила та затримала підозрюваного. Справу розслідували, зокрема, з урахуванням можливого мотиву національної ненависті.

Прем’єр-міністр Дональд Туск публічно засудив напад на українських підлітків, назвавши його небезпечним наслідком розпалювання ненависті. Цей епізод принципово важливий. Бо коли ненависть доходить до дітей, суспільство вже не може списувати її на «емоційний конфлікт між дорослими».

Вулиця повторює те, що довго говорили в інтернеті

Польська дискусія дедалі частіше повертається до питання: звідки береться ця агресія? Одне з пояснень — радикалізація інформаційного середовища. Польські медіа повідомляли про масштабне поширення антиукраїнських повідомлень у соцмережах. Дослідження аналітичного центру Res Futura, яке цитувала PAP, стосувалося майже 520 тисяч дописів, опублікованих у травні 2026 року. Автори дослідження заявляли про різке переважання антиукраїнських настроїв у цьому масиві повідомлень. Окремий ризик становить дезінформація. Наприклад, польська PAP повідомляла про поширення відео, яке видавали за запис із польського автобуса з нібито п’яними українцями. Насправді відео було знято в Росії. Механізм тут простий і небезпечний: спочатку створюється образ «чужого», якому приписують колективну провину, потім цей образ повторюють тисячі разів, а згодом окремий агресивний громадянин уже сприймає людину перед собою не як сусіда чи колегу, а як уособлення вигаданого ворога. Але важливо не спрощувати картину. Не кожен антиукраїнський допис породжений російською пропагандою. У Польщі існують власні політичні, історичні та соціальні причини суперечок навколо України. І саме тому проблема значно серйозніша за формулу «це все російські боти».

«Коричнева хвиля» — термін, який потребує обережності

Ґжеґож Браун, один із лідерів польської антиукраїнської партії «Конфедерація», зірвав і підпалив прапор ЄС у Катовіце. Польща, 6 травня 2025 року

Польський письменник Пшемек Войчешек назвав нинішню атмосферу «коричневою хвилею» та говорив про «літо ненависті». Він пов’язує радикалізацію частини польського суспільства з антиукраїнською пропагандою в соцмережах і діяльністю крайніх правих. Це оцінка конкретного польського публічного діяча, а не офіційний діагноз польського суспільства. І це розмежування принципове. Те, що у Польщі зростає кількість повідомлень про злочини з ненависті щодо українців, підтверджується статистикою поліції. Те, що окремі політичні сили та радикальні середовища використовують антиукраїнську риторику, також є предметом публічної дискусії. Але переносити відповідальність за дії радикалів на всіх поляків було б так само неправильно, як переносити злочини окремих українців на всіх українців. Показово, що польські державні інституції самі визнали проблему. 15 липня 2026 року Комісія Сейму з питань національних та етнічних меншин ухвалила заяву про зростання ворожості, дискримінації та агресії щодо українців і українок. У документі окремо наголошено на випадках насильства щодо жінок і дітей. А 26 серпня це питання обговорювали омбудсмен Польщі та керівництво поліції. Серед тем зустрічі були способи виявлення та переслідування злочинів, мотивованих упередженнями, а також проблеми, з якими потерпілі можуть стикатися під час повідомлення про такі правопорушення. Тобто польська держава не заперечує існування проблеми. Питання тепер у тому, наскільки ефективною буде її реакція.

Польща між солідарністю і радикалізацією

Ситуація особливо парадоксальна тому, що Польща залишається однією з ключових країн прихистку для українців після початку повномасштабної російської агресії. Мільйони українців пройшли через польське суспільство: працювали, навчалися, відкривали підприємства, орендували житло, сплачували податки, створювали родини. Тому сьогоднішні напади — це не конфлікт між двома абстрактними народами. Це конфлікт між двома моделями суспільства. В одній людина оцінюється за своїми вчинками. В іншій — за паспортом, мовою, прізвищем або прапором. Саме тому удар у Вроцлаві набагато більший за кілька ударів руками. Якщо людину можна бити тільки за те, що вона говорить українською, завтра приводом може стати прапор, післязавтра — прізвище, а потім уже достатньо буде просто бути «не тим».

Радикалізм не можна видавати за Польщу

Є ще одна небезпечна помилка — сприймати радикальні угруповання як голос усієї країни. Польща не є однорідним суспільством. У ній одночасно існують сильні антиукраїнські настрої, політичні конфлікти навколо історії, Волині, міграції та соціальних витрат — і величезна кількість повсякденної співпраці між поляками та українцями.

Алла Кондратенко після нападу. За її словами, коли прибула швидка допомога, навіть медики були шоковані побаченим

Польська поліція затримує нападників. Прокуратура висуває їм обвинувачення. Сейм обговорює проблему. Міська влада Вроцлава публічно реагує на напади. Омбудсмен зустрічається з керівництвом поліції. Це не означає, що проблему вирішено. Але це означає, що не можна ототожнювати нападників із усією Польщею. Так само, як не можна дозволяти нападникам перетворювати Україну на збірний образ злочинця.

Найгірший сценарій починається не з першого удару

Небезпека ксенофобії полягає не тільки в самих злочинах. Вона починається раніше — у момент, коли суспільство звикає до приниження. Коли образа в коментарях уже нікого не дивує. Коли фраза «вони всі такі» проходить без заперечень. Коли відео з побиттям стає просто черговим роликом у стрічці. Коли дитина в автобусі повинна думати, якою мовою говорити з подругою. І коли людина на вулиці починає озиратися, почувши за спиною польську лайку. Саме тоді слова перестають бути словами. Вони стають підготовкою до насильства. Тому польська статистика про 180 повідомлень — це не просто цифра. Це 180 сигналів, які хтось уже вирішив донести до поліції. За кожним таким повідомленням стоїть конкретна людина, конкретний страх, приниження або погроза. А за межами статистики залишаються ті, хто не звернувся до поліції. Саме тому справжній масштаб проблеми може бути більшим — але стверджувати точну величину прихованої злочинності без відповідних даних було б некоректно. Водночас уже достатньо того, що зафіксовано офіційно. Українців у Польщі не просто ображають у соцмережах. Їх б’ють, їм погрожують, їх принижують — іноді через одну-єдину ознаку: українську мову або походження. І відповідь на це має бути не колективною образою поляків. Вона має бути значно простішою. Злочин має називатися злочином. Ненависть — ненавистю. А людина — людиною, незалежно від того, якою мовою вона говорить.

Польський Сопот проти ксенофобії

Як і чому саме це місто офіційно стало на захист українців. Поки Польща сперечається щодо українців, Сопот став першим містом, яке відкрито виступило проти мови ненависті. Сопот став першим містом у Польщі, яке ухвалило офіційну резолюцію проти зростання антиукраїнських настроїв і мови ненависті. «Фашизм починається з мовчання. Для нас важливо не мовчати й брати відповідальність за те, що відбувається на наших вулицях», – каже пані мер Сопота Магдалена Чаржинська-Яхім. Так вона пояснює, чому її місто першим у Польщі ухвалило офіційну резолюцію проти зростання антиукраїнських настроїв і мови ненависті.

Що стоїть за цим рішенням

Це рішення стало реакцією на зміну суспільних настроїв, яка дедалі помітніше проявляється в польській політиці, соціальних мережах і на вулицях. Чому саме Сопот зробив цей крок, чи справді ситуація з ксенофобією в Польщі настільки драматична, як це часто виглядає у новинах, і що ця історія говорить про майбутнє польсько-українських відносин – розбиралась LIGA.net. «Кожен, хто поширює мову ненависті щодо українців, відповідає за те, що потім відбувається на наших вулицях. Якщо після таких слів когось б’ють, відповідальність несуть і ті, хто це говорив чи писав», — говорить пані мер міста Магдалена Чаржинська-Яхім. «Кремлю вигідно посварити поляків та українців. Так само він зацікавлений у слабкій Польщі, слабкій Україні та слабкому Євросоюзі», — додає вона.