Знаєте, іноді мені здається, що багато наших чиновників і половина Верховної Ради живуть у паралельній реальності
Про людей, які мешкають на окупованих територіях і перебувають у катівнях ФСБ, згадують у кращому випадку в день обмінів, коли ті повертаються додому.
За весь час незалежності України, якби влада була патріотичною і некорумпованою, то, швидше за все, Україна була б сильнішою і, ймовірно, не було б жодної війни, а всі ці люди, які сьогодні перебувають у російському полоні, не потребували б звільнення.
Сподіваюся, цей пост стане для багатьох не просто витверезником, а хоча б трохи змусить задуматися, через що проходять люди в російських катівнях.
І повірте, від тюрми й суми не зарікаються…
На жаль, немає того дна, якого російські карателі щодня не пробивали б, знущаючись над громадянами України, немов змагаючись у жорстокості з палачами минулого…
Ось лише кілька фраз із десятків останніх випадків, які мені доводилося документувати:
Нас було 20 осіб у камері, розрахованій на 4 особи…
Нари не опускають, щоб люди спали на холодній підлозі без матраців…
Ковдри взимку не видають, пояснюючи це дефіцитом у колонії…
Вікна в камерах сифонять настільки сильно, що температура взимку не піднімається вище 10 градусів…
Дефіцит взуття та шапок: відповідно виводять на прогулянки по черзі. Прийшов загін, зняв взуття та шапки, виводять другий, який одягає на ноги взуття засуджених з першого загону.
Взуття може бути на 2–3 розміри менше, а якщо пощастить, то на 2–3 розміри більше…
Виходити на прогулянку без шапки не можна. Одягаєш ту, що першою трапляється під руку… Педикульоз і короста час від часу є звичайним явищем…
Часто саджають у камери з людьми, у яких відкрита форма туберкульозу…
Не вийшов на прогулянку — ШІЗО…
З 6:00 до 23:00 не маєш права присісти або хоча б притулитися до стіни…
Не хочеш підписувати документи, які тобі пропонують, без взуття виганяють на мороз і можуть протримати там кілька годин…
Не вивозять тижнями в лазню, відповідно доводиться зливати воду з батарей, для того, щоб хоч якось помитися…
Іноді вивозять купатися, при цьому на велику кількість людей дають 10 хвилин, багато хлопців змушені купатися в одязі, щоб хоч якось помитися або освіжитися…
Система каналізації настільки застаріла, що при необхідності сходити в туалет спочатку треба розбити весь лід з фекаліями в прогнилих обмерзлих трубах…
Є проблеми із зубами — терпи, не можеш терпіти — виривай зуби, як знаєш сам…
Поводяться як з тваринами, часто обзивають принизливими словами, такими як «проклятий хохол», або кидають фрази — це вам не курорт!
Хочеш їсти — заспівай гімн росії…
Проблеми з нирками, цистит, простатит – лізь на стіну….фашистам, терориста, екстремістам з України не допомагаємо…
Скаржишся на ненадання медичної допомоги, відкриваємо нове кримінальне провадження, щоб наступного разу думав, перш ніж обурюватися…
Намагаєшся переконати співкамерників у тому, що росія першою напала на Україну, яких спеціально підсаджують у камеру, отримуй ще одну кримінальну справу, порушену проти тебе…
Не хочеш погоджуватися з умовами колонії, протестуєш? Знай, що можемо згвалтувати будь-яким предметом або побити батареями по голові.
Не хочеш давати свідчення щодо інших в’язнів, пам’ятай, що з камери вийшовши на своїх двох зможеш повернутися тільки на ношах у горизонтальному положенні…
Протестуєш? Не подобаються правила в колонії? Силоміць дамо тобі психотропних речовин і ти зробиш усе, що нам буде потрібно…
Тобі тут телеграма прийшла, твоя дружина і діти померли… Як з’ясувалося пізніше, телеграма була фейкова, щоб чинити психологічний тиск…
Що ж, я вже не пишу про вивезення в поле і постріли над головою та вухами, через які пройшли десятки наших в’язнів.
Це лише кілька прикладів, наведених мною для того, щоб ви розуміли, як проходить день у колонії чи СІЗО, і як люди рахують хвилини та дні до свого звільнення.
А ще, на свій сором, я не знала, що там, де є миші, щурів не буває… Про це я також дізналася від політичних в’язнів Криму, які розповідають про мишей, що безстрашно бігають по камерах.
Спілкуючись із громадянами України, які незаконно перебувають у місцях позбавлення волі в рф або на окупованих територіях України, а також із тими, хто пройшов випробування в’язницею чи колонією в рф, розумієш, що полон не просто вбиває — він повільно катує, перетворюючи саме існування людини на нескінченну тортуру, що випалює зсередини.
Нехай усі, хто чекає, обов’язково дочекаються своїх близьких, а тих, хто опинився в російських катівнях, найближчим часом звільнять.
Україна та українські чиновники повинні щодня думати, як пришвидшити темпи обмінів і повернути своїх громадян якомога швидше додому.
Росіянам хочу сказати, що єдине, у чому вони по-справжньому досягли успіху, — це жорстокість, з якою мало хто може з ними зрівнятися. Адже війни, розв’язані росією тількі за останні 30 років — пряме тому підтвердження.