Нещасні випадки на роботі в Польщі

Останнім часом на території Польщі трапилося декілька нещасних випадків, де жертвами стали громадян України. При нагоді цих подій виявилося теж, що є багато порушень щодо умов працевлаштування українців у Польщі. Цими днями, громадську думку в Польщі вразила історія пані Оксани, яка працювала на одній із фірм у Великопольщі і мала інсульт. ЗМІ повідомляли, що роботодавець, оскільки пані Оксана працювала в нього нелегально, не надав їй відповідної допомоги. Після того, як про нещасний випадок повідомив почесний консул України в Познані Вітольд Горовський, справу розслідує поліція, прокуратура та Польська інспекція праці. Отже, відповідні органи з’ясовують, що, і як, трапилося. Інцидент з пані Оксаною, це не єдиний такий нещасний випадок.

На зв’язку з нашою студією є почесний консул України в Познані пан Вітольд Горовський. На жаль, складається таке враження, що в Польщі зростає число нещасних випадків з участю громадян України. Як ви думаєте, чи це лише справа в тому, що ЗМІ в Польщі на них наголошують, чи може такі ситуації трапляються, бо просто працівників з України є більше?

В.Г.: Я думаю, тут існують усі ці приводи, які ви назвали. Тобто, дійсно, той факт, що число українців у Польщі зростає, впливає також і на те, що й зростає число жертв різного роду нещасних випадків. Це стосується і ДТП, і нещасних випадків на робочому місці. І це одна з причин. Чергова така, що настільки велика міграція працівників у Польщі – це для роботодавців нове явище. Тому потрібен час, щоб і суспільство, і також підприємці, як частина суспільства, навчилися працювати, передбачати певні справи і реагувати належним чином на потенційні загрози. Наприклад, повинні подбати про те, щоб підготувати переклад інструкції робочого місця, чи інакше спілкуватися з працівниками тощо. І нарешті, є ще одна справа, якої ніяк пояснити не можна, можна лише обуритися – це відсутність елементарної людської порядності, яка у випадку кожної громадськості, час від часу, на жаль, проявляється. Чи ці три, дуже відомі справи про які повідомляли ЗМІ в Польщі – це багато? Це є питання на яке не можна розумно відповісти, бо про кожен нещасний випадок можна сказати, що він не повинен був трапитися. Нам треба пам’ятати, що у Великопольщі є 150 тисяч українців, і нам треба також пам’ятати, що кожна з цих справ має свою другу сторону. Це особи, яким місцева громада допомогла, заопікувалася ними і подбала про те, щоб їх відповідно підтримати.

Ви ініціювали акцію збирання коштів на лікування пані Оксани, а оскільки пані Оксана працювала нелегально і була незастрахована, то потрібна сума є доволі великою, чи місцева громада теж вже відгукнулася?

В.Г.: Так, звичайно так. Ми маємо сотні пожертвувань, люди вплачують іноді дрібні, іншоді більші суми. Уже тепер ми можемо представити в лікарні ґарантії, що перший етап реабілітації, на випадок, якщо б роботодавець не профінансував цих витрат, буде погашено. Отже, це добра, обнадійлива новина.

Поляки відомі також і тим, що в кризових, складних ситуаціях, вони відкриті і радо допомагають. Натомість, хочу запитати про таку річ. Завдяки вашому втручанню, цією справою тепер займається поліція, прокуратура а також Польська інспекція праці. Чи на ваш погляд, для польських працедавців це стане сигналом попередження? Чи будуть зроблені висновки?

В.Г.: Як мені відповісти на це запитання? Складалося б враження, що приказка «поляк розумний після шкоди» несе народну мудрість. На жаль, щиро кажучи, у мене є деякі сумніви, чи це чогось навчить. Хоч, можливо, так. Можливо підприємці зрозуміють, наскільки великий ризик для їхнього бізнесу та іміджу пов’язаний із тим, що хтось нелегально працевлаштовує людей. Взагалі, у цій справі є кілька мотивів. Нас усіх обурила відсутність такої елементарної людської порядності, факт, що хтось зволікав із допомогою, натомість, тут є ще одна річ. Пані Оксана, яка хворіла артеріальною гіпертонією, якби була легально прийнята на роботу, вона мусила б пройти медичні обстеження. І, правдоподібно, лікар відмовився б давати згоду на працевлаштування, саме з приводу надто великого ризику. А отже, можливо, в цьому сенсі роботодавці добачатимуть, що правила безпеки і гігієни праці – не така вже й погана ідея.

А тепер, вже залишаючи справу нещасних випадків, які трапилися на території Великопольщі, і в яких постраждали громадяни України. (Бо ці ситуації могли трапитися де-небудь ще, і постраждати могли інші люди). Я хотіла б вас запитати про те, чи дійсно ви спостерігаєте за посиленням антиукраїнських настроїв в Польщі, і у Великопольщі зокрема? Ми, час від часу, чуємо про різні інциденти на національному тлі. Як ситуація виглядає у Великопольщі?

В.Г.: Я повинен сказати, що в Познані, у Великопольщі, таких інцидентів, про які ми чуємо в різних інших місцях країни, є відносно небагато. Я не хочу стверджувати, що їх взагалі немає, і я буду наполягати, що їх, (навіть якщо трапляються рідко) і так надто багато. Я не хочу, щоб такі інциденти взагалі траплялися. Натомість, тут у нас відносно мало чути про такі ситуації. Але треба також брати до уваги те, що в українців немає звички повідомляти про такого типу ворожі інциденти. Я сам дуже засмучений такими дещо антиукраїнськими настроями і мнимою помстою за історію, яка сталася 70-т років тому. Ну, щоб комусь в автобусі допекти за те, що трапилося 70-т років тому, треба ніяк не розуміти того, що нині відбувається між нами, поляками і українцями.

Ви у Познані виходите на зустріч українцям, які прибувають до вас дедалі чисельніше. Є, наприклад, офіційна інтернет-сторінка міста українською мовою.

В.Г.: Так, міський сайт вже перекладено українською мовою, натомість, значно кращою ідеєю, враховуючи її корисність у такому щоденному житті людей, є переклад системи закупівлі квитків. На зупинках є така електронна система, це знадобиться, і переклад розкладу руху транспорту. Це дрібниця, але вона корисна і важлива для життя. У нас є багато гарних планів про які зараз я не хочу говорити, але якщо нам хоч половина з цього вийде, це буде добре.

А чи українська громада Познаня є активною, підтримує вас у ваших діях?

В.Г.: Так, проекти об’єднання є вже зовсім іншими, ніж кілька років тому. Серед наших волонтерів дедалі більше українців. Колись цю роботу виконували в основному поляки з відносно невеликою участю студентів з України. Нині ці пропорції починають змінюватися.

Лідія Іванюх