Жінки в історії Польщі: імена, які повинен знати кожен

Графиня, політик (натхненниця польської партії «Фамілія»), упорядниця Пулавського маєтку, засновниця музею Чарторийських. За словами Вігеля, своїм «несамовитим патріотизмом заслужила від поляків назву матки вітчизни».

Втративши в ранньому дитинстві мати, в неповних 16 років Ізабелла вийшла заміж за князя Казимира Адама Чарторийського, блискучого й багатого 26-річного молодого чоловіка, який, як не виключали в той час, міг згодом претендувати на польський престол. З часу цього весілля почалося активне життя Ізабелли, яке можна розділити на три періоди: молодість – час світських захоплень і аристократичних забав; зрілого віку – час занять політикою; нарешті, старості – період літературних робіт.

Однією з найголовніших заслуг Чарторийських, безумовно, стало заснування перших в Польщі музеїв в Пулавах: “храму Сивіли”, який представляв копію з древнього храму Сивіли, і так званого «Готичного будиночку».

Згодом частина колекції Ізабелли Чарторийської зникла під час численних погромів, яким піддалися Пулави, частина була вивезена за кордон, а потім повернулася до Польщі до краківського музею Чарторийських.

Марія Конопницька (1842 -1910) – поетеса, публіцист, перекладачка і дитяча письменниця, а також феміністка

Як вважається, саме через нещасне і нерозділене кохання до неї наклав на себе руки 33-річний Максиміліан Гумплович, філософ і історик. Чоловік застрелився перед готелем, де жила поетеса.

Втім, запам’яталася Марія Конопницька далеко не своїми любовними пригодами, а як феміністка, що виступала на численних маніфестаціях за права жінок.

Уршула Ледуховська (1865-1939) – свята, католичка

Уршула Ледуховська – засновниця жіночої чернечої конгрегації сестер урсулинок Серця Ісуса в агонії (відомі як “сірі уршулянкі”). Вона вважала, що головним для людини віруючої є його щоденна праця, що вже само по собі є реалізацією Божого плану.

Ледуховська свідомо присвятила все своє життя іншим, для “їх щастя”. Коли Польща відновила свою незалежність, Уршула повернулася з еміграції й оселилася в невеликому 7-тисячному містечку під назвою Пневи під Познанню. Там вона провела наступні 20 років свого життя, присвятивши їх роботі з дітьми та молоддю. Жінка організувала школи, дитячі садки, будинки опіки.

Після смерті Ледуховську канонізувала католицька церква. Як відомо, для того, щоб бути зарахованим до лику святих, потрібно диво. І воно сталося. У 1946 році тесля Ян Колодейський серйозно захворів. У чоловіка почала розвиватися гангрена руки та єдиним порятунком виявилася ампутація. Але що таке залишитися без руки для того, хто все життя цією самою рукою заробляв собі на хліб? І Ян не погодився на операцію. Натомість, він почав старанно  молитися перед фотографією Уршули Ледуховської, обіцяючи їй смиренність і спокутування всіх скоєних гріхів. І диво сталося – біль в руці зменшився, а гангрена відступила.

Уршулу Ледуховську канонізували тільки в 2003 році. Але для поляків ця жінка була святою ще за життя.

Роза Люксембург (1871 – 1919) – діяч міжнародного руху за права трудящих

Друга в історії полька, яка отримала ступінь доктора.

Напевно, багато хто з наших читачів здивуються, але, Роза, а вірніше, Ружа, – польська єврейка, яка з’явилася на світ поблизу Любліна, в Замості. Чого хотіла ця відома на весь світ жінка, завдяки якій, до речі, відзначають 8 березня? “Не буде ніякої різниці між людьми, всі будуть як брати: фабрики належатимуть всім, як зараз скверики; права будуть справедливі, а працю будуть організовувати так, щоб вона була здоровою та приємною. Всі будуть вільні й щасливі “.

Роза Люксембург вивчала філософію, економіку та право. Досконало володіла польською, французькою, російською, німецькою мовами, читала по-англійськи.

Була другою полькою, яка отримала ступінь доктора, захистивши дисертацію в Цюріху.