Круглий стіл «Волинь, 43 – спільний біль»
Під час круглого столу «Волинь, 43 – спільний біль» українсько-польського наукового форуму «Волинська платформа діалогу» Волинського «Меморіалу» імені Василя Стуса.
Для того, щоб піднімати і обговорювати складні теми, що стосуються трагічних подій, пов’язаних з протистоянням наших народів у минулому, потрібна громадянська позиція, зваженість та навіть певна сміливість. Адже, як показує практика, саме ті люди, які беруться за такі справи, найчастіше і підпадають під обопільну критику, звинувачення від тих, хто й досі перебуває по різних сторонах барикад.
Нинішня тема потребує довіри. Довіри один до одного, українця до поляка, щоб не боятися вислухати все що болить іншому і висловити що болить тобі.
Так, у випадку Польщі та України ми досі маємо незагоєні рани. Так, ми, повинні визнати, що ця проблема існує. Говорити про це і визнавати гірке, провини нелегко. Проте саме нашу тишу і використовує ворог, замість нас заповнюючи інформаційний простір, який не терпить порожнечі. Тому розмовляти на цю тему не лише потрібно, а й необхідно.
Здавалося б, після початку повномасштабної російської агресії, за які наші держави пройшли шлях до зближення більший, ніж за 30 попередніх років та наповнили стратегічне партнерство реальним змістом, вже не повинно бути і немає жодних підстав сумніватися у щирості наших взаємних намірів. І можна вести діалог.
І якщо ми, українці і поляки, відчуваємо острах, небажання вести такий діалог, а тим більше не довіряємо своєму партнеру, союзнику, другу – це вже означає, що когнітивна війна проти нас, проти України і Польщі, боротьба за нашу свідомість з боку московитів досягає в цьому певного успіху.
Для Росії немає важливішої мети на полі бою дезінформації, ніж посіяти якомога сильніший розкол між нашими країнами.
І я вважаю вкрай важливим таку дипломатію на рівні громадських організацій, експертних майданчиків, просто звичайних людей. Кожен з нас може докластися, зробити свій внесок.
Перефразовуючи Шарля де Голля, можна сказати, що історія в тій частині, яка суттєво впливає на сучасні відносини, є надто серйозною справою, щоб довіряти її виключно історикам.
Неоціненним є постійний діалог на рівні активних членів суспільства, громадських ініціатив, мозкових центрів, на рівні простих людських відносин, який супроводжується щирими жестами та усуває недовіру на рівні емоцій, формуючи нову колективну свідомість.
Інакше, як наголошував Вінстон Черчилль, «затіявши суперечку сьогодення з минулим, ми виявимо, що втратили майбутнє».