Як виглядали козаки у битві під Говтвою 1638 року?

Доба козацтва – один з найяскравіших періодів української історії. Однією з визначальних подій цього часу була битва під Говтвою у 1638 році, що відбулась під час козацького повстання під проводом Якова Острянина.

Якими ж саме постають перед нами з глибини віків образи супротивників у названій воєнній кампанії?

В першу чергу, звичайно ж, мова про козаків. І тут необхідно зауважити, що реєстрове козацтво було широко представлене по обидва боки протиборства. Тож свою військову майстерність та героїзм українські вояки продемонстрували під Говтвою, виступаючи у борні як за, так і проти того порядку, який на той час утвердився у Речі Посполитій.

Відповідно, не було особливої різниці у зовнішньому вигляді та озброєнні як реєстровців, значна частина яких перебувала у війську Корони, так і випищиків, котрі складали переважну частину війська Якова Острянина.

Перш за все варто зауважити, що вести мову про якесь пошиття уніформованого одягу козацтва на цей час не доводиться. Вдягалися козаки кожен відповідно до своїх смаків та можливостей. Відповідно виглядало козацьке військо в поході здебільшого сіро й невиразно, бо за таких обставин зрозуміло надавало перевагу одягу з грубої і дешевої сірячини. Певною пістрявістю і різнобарвністю вирізнялась хіба що старшина, та і то не під час військових дій у степу, де навіть заможні уникали червоних чи інших яскравих кольорових речей. Очевидно, перевага сірому одягу надавалась насамперед через маскувальні властивості цього кольору. Вирізнявся одяг старшини не стільки кольором, скільки якістю сукна і відповідно його відтінками.

Найвідомішим для широкого загалу, але при цьому аж ніяк не найпоширенішим видом плечового одягу був жупан. Це – довгополий однобортний, приталений, з вузькими рукавами каптан із глибоким загортанням піл наліво і з вираженою асиметрією в розташуванні застібок. Заможні козаки підбивали поли жупана яскравими тканинами і спереду густо нашивали один біля одного різноманітні ґудзики.

Проте найпоширенішим у запорозьких козаків була серм’яга – простий народний аналог жупана. Її шили переважно з білого та сірого сукна або вовни, нефарбованої чи фарбованої в темно-коричневий колір. Довжина цього вбрання була досить короткою і сягала приблизно до середини стегна чи трохи нижче, відповідала приблизно довжині сорочки.

Найпоширенішими кольорами як серм’яги, так і жупана, були білий та сірий. Саме згадки про білі та сірі серм’яги та білі жупани-каптани постійно виринають у документах, пов’язаних не лише із простими козаками, а й із представниками старшини. Це дозволяє припустити, що саме одяг білого кольору та відтінків сірого був найпоширенішим серед українського козацтва і вважався своєрідною «барвою-візитівкою», за якою впродовж XVII та навіть XVIII століття відразу безпомилково впізнавали як січовиків, так і реєстрових козаків.

Власне саме сукно, з якого шили сірі серм’яги та сукняні жупани, козакам часто або дарували, або вручали як оплату. Згідно з тодішньою соціальною ієрархією та традиціями, простому козацтву дарували дешеві нефарбовані або білі сукна, а командному складу – синього кольору.

Та так склалось, що напередодні козацьких виступів 1637–1638 років, після московської війни 1633–1634 рр., маса змобілізованого козацького війська, яке не одержало обіцяної урядом платні, була змушена до інших методів забезпечення свого матеріального становища. Так, у 1636 році частина козаків прийняла пропозицію кримського хана Інаєта Ґерая взяти участь у його поході на Кантеміра, в оплату за що отримала гроші та біле турецьке сукно – габу. Тож немало козаків під Говтвою цілком можливо красувалися в одязі, пошитому саме з цього сукна.

І, звичайно ж, не можна не згадати про такі важливі атрибути козацького вбрання, як сукняна з хутряною околицею або ж повністю хутряна шапка, яку носили в будь-яку пору року, міцні шкіряні чоботи, на яких ніколи не економили, та козацький кушак – пояс, який нарівні з якістю сукна серм’яги чи жупана вказував на матеріальне становище власника.

А наостанок залишилось питання – куди ж поділись невід’ємні від образу козака у свідомості широкого загалу широкі червоні шаровари? Відповідь на це питання дуже проста – такого одягу на той час ще не було, він з’явився не раніше ніж за століття. А носили козаки насамперед різні варіанти більш вузьких штанів, серед яких у першій половині XVII століття найбільш популярними були описані Гійомом де Бопланом шоси – вузькі штани угорського типу, дуже модні на той час серед військових Європи. Були і більш широкі варіанти штанів, але їх могли дозволити собі лише заможні козаки та шляхтичі, і навряд чи вони одягали їх на поле бою.

Таким чином, в одязі українського козака тісним образом переплітались тодішня європейська мода та місцевий колорит.

Дякуємо Сергію Шаменкову за художні реконструкції.

Матеріал підготовлений в рамках проєкту «Місцями давніх битв: анімовані реконструкції подій, що змінили хід історії» — циклу із 5 науково обґрунтованих реконструкцій битв XIV–XVII століть, які впливали на формування української державності та хід історії Східної Європи, у форматі анімаційних фільмів.

Реалізує: Центр охорони та досліджень пам’яток археології Полтавської обласної ради за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Мистецтво в кадрі».