ЩО НЕ ТАК ІЗ ЦЕРКВОЮ?
Сьогодні Церква не в найкращому своєму образі.
Вся ця колотнеча, церковні розбірки і скандали, це явно не те, що очікуєш зустріти, коли думаєш про Церкву.
Багато людей в замішанні. Ще більше розумних людей в ще більшому замішанні. Що не так із Церквою? Що не так із православ‘ям? З християнством?
Все так. Все на місці.
Якщо ви заглянете в церковну історію, то зрозумієте, що тут нічого нового. Таке часто бувало. Бувало й гірше.
Гляньте на нашу людську історію загалом. Якщо там і є епізоди благородства і достоїнства, то на тотальному фоні підступу, лукавства, обману, зради, війни, крові, жорстокості.
Ну, до зовнішніх людей претензій особливо немає, – скажете ви, – а ми то люди віруючі. Та ми люди, як люди, – скажу вам я, – і діватись нам нікуди. Згадайте просто з чого почалась Церква, ви здається призабули – якось дуже побожні люди розіп‘яли Бога. Пам‘ятаєте?
Ви то думали, що це історія про них, а не про нас? Ми, нібито, теж побожні, але по-іншому? Ні, друзі, це історія і про нас. Це історія про людей і про Бога. Він приходить, а ми… люди, як люди.
Церква завжди буде в першу чергу історією про Бога. Обпльованого, приниженого, відкинутого, розіп‘ятого і люблячого Бога. І вже тільки потім це історія про ситих, хитрих, хамовитих, безсовісних, безвідповідальних, зажраних попів і архієреїв на мерседесах. Втім, тут нічого нового.
Церква – це історія про те, що з нами щось дуже не так, але Господь вірить в нас. Церква, це про те, що ми варті Бога, варті Неба. Попри те, що ми бачимо в собі і навколо себе. Це така істина про те, що ми насправді більше, аніж ми є. Це цінно. Це дуже дорого. Це шанс. Це обнадійливо. Це можливість не застрягнути в своєму безумстві. Це можливість каятись, можливість стряхнути з себе все і спробувати знову. Нехай це навіть знову і знову, але за кожним нашим безумством Він каже: «Отче, прости їм…». І ніхто більше це не дасть тобі. Тільки в Церкві. Попри все. Бо Церква про Христа. Про Того, Хто пробачає. Хто має владу пробачати. І це пробачення не звисока, а з Голгофи. Не з влади, а з любові. Це так, що ти можеш повірити в це. Тобі пробачають так, ніби ти справді дорогий. І ти маєш вихід зі свого безумства.
Ось про що Церква. Цим вона цінна. Якщо й треба щось захищати в Церкві, то тільки ось це. Ну правда в тому, що ми не можемо це схопити, поставити в коробочку і кудись сховати, щоб видавати це тільки тим, кому хочемо. Це не від нас, це Його. Єдине, що ми можемо, це прийти і прийняти це. Все.
З Церквою буде все добре.