Спогади про Кшиштофа Тифеля, який загинув у боротьбі за Україну

Він був поляком, який приїхав в Україну як інструктор і доброволець навесні 2022 р. Незабаром долучився до Інтернаціонального легіону. Загинув під Бахмутом. Його іменем назвали вулицю у Шпанові поблизу Рівного. Сьогодні на його могилах у Рівному та Ченстохові запалять лампадки. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Monitor Wołyński.

Рік тому, 4 грудня 2022 р., під Бахмутом у війні за Україну загинули двоє польських добровольців: 33-річний Кшиштоф Тифель і 41-річний Януш Шеремета. Обох воїнів указом Президента України на початку 2023 р. посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Кшиштоф Тифель ще до того, як вирушив на фронт, заприятелював із багатьма українцями в Шпанові та Рівному, де заповідав його поховати. 22 грудня частину його праху захоронили на Алеї героїв у Рівному. Частину – 27 грудня на комунальному кладовищі на вулиці Радомській у Ченстохові.

Вулиця Кшиштофа Тифеля

«У нашій громаді протягом кількох місяців 2022 р. жили інтернаціоналісти, які тренували наші Добровольчі формування територіальної громади (ДФТГ). Були грузини, американці, австралійці, британці, шведи тощо. Серед них був і Кшиштоф Тифель. До Шпанова він прибув у березні 2022 р.», – розповідає Микола Столярчук, голова Шпанівської територіальної громади.

За його словами, Кшиштоф наголошував: якщо ми росіян тут не зупинимо, вони підуть далі. Він готувався їхати на фронт, доки ж чекав на оформлення документів, був інструктором. Навчав місцевих тероборонівців поводитися зі зброєю, організовувати засідки й маскування тощо. Згодом був інструктором у Рівному.

Як зазначають у громаді, багато хлопців із місцевого ДФТГ, які здобували потрібні навички з іноземними інструкторами, пішли пізніше на фронт.

«Кшиштофа Тифеля в селі запам’ятали як дуже відкриту людину. Ми всі були шоковані тим, що він загинув», – каже Микола Столярчук. Згодом член виконкому Володимир Одарчук подав пропозицію назвати одну з вулиць іменем полеглого воїна.

«Це питання ми винесли на сесію. Коли Кшиштоф у нас жив, ми відновлювали католицький цвинтар. Він ходив із нами на толоки, допомагав, цікавився історією. Тож ми назвали його іменем вулицю, яка веде до цього кладовища», – говорить Микола Столярчук.

«Ми зустрілися з ним у квітні 2022 р. під час упорядкування цвинтаря у Шпанові. Я запам’ятав його як дуже привітну людину», – зазначає Ярослав Ковальчук, голова Культурно-просвітницького центру імені Томаша-Оскара Сосновського.

У річницю загибелі Кшиштофа Тифеля він організовує пам’ятні заходи в Рівному. 4 грудня на могилі воїна на Алеї героїв та біля стели зі світлинами загиблих, що на майдані Незалежності, запалять лампадки. Відбудеться й година пам’яті в Рівненському обласному краєзнавчому музеї.

До речі, у рідній Ченстохові сьогодні теж згадуватимуть Кшиштофа: о 19:00 тут відправлять месу в костелі Святої Урсули Ледуховської.

Під час робіт на католицькому цвинтарі у Шпанові із Кшиштофом познайомився Роман Стасюк із Грушвиці. Про поляка, який приїхав захищати Україну, він згадує як про життєрадісну молоду людину.

Улітку 2022 р. у Рівному реалізували програму підготовки добровольців. У підрозділі, де інструктором був Кшиштоф Тифель, Сергій Штурхецький, доцент кафедри журналістики та PR-менеджменту Національного університету «Острозька академія», проводив заняття, присвячені інформаційній безпеці та протидії впливу пропаганді.

«Під час однієї із зустрічей ми мали порозмовляти з Кшиштофом про історію, проте зрештою зрозуміли, що в нас немає на це часу. Ми вирішили поговорити про майбутнє. У нас були певні задумки, ідеї спільних проєктів, адже в нас, як виявилося, були спільні знайомі в Польщі. Ми навіть домовилися ще раз зустрітися, але, на жаль, після того не мали часу на довші розмови», – ділиться спогадами Сергій Штурхецький.

«Багато з тих, із ким він тут був дуже близький, кого тренував, уже, на жаль, загинули на війні», – розповідає Андрій Козирєв, який навесні очолював підрозділ ДФТГ у Шпанові. Кшиштоф часто бував у нього вдома, адже подружився з його сином Романом, який теж був у ДФТГ і тренувався під його пильним оком.

30-річний Роман Козирєв загинув 24 липня 2023 р. під Кліщіївкою в Бахмутському районі. У травні 2023 р. він пішов добровольцем у спецпідрозділ Головного управління розвідки «Kraken». «Він цілеспрямовано пішов саме в цей підрозділ. Я не міг втримати сина», – говорить Андрій Козирєв.

На війні загинув і 29-річий Святослав Паламарчук, із яким дружив і якого тренував Кшиштоф Тифель. Його не стало у травні 2023 р.

«І Роман, і Святослав були в добровольчій пожежній команді, яку ми створили за польським зразком. Вони і тут, у добровольчому пожежному русі, були першими, і добровольцями пішли на війну», – додає Микола Столярчук.

За його словами, від початку повномасштабного російського вторгнення на війні загинули 23 мешканці Шпанівської громади. Ще раніше, у 2017 р., в зоні АТО загинув 19-річний Тарас Климчук.

Зліва направо: краєзнавець Ярослав Семенюк, Кшиштоф Тифель та Ярослав Ковальчук біля обеліска польським військовим. Фото надав Микола Столярчук

Він був харцером

«Там гинуть найкращі люди. Я знаю, що не самотня, бо багато батьків втратили своїх синів, дружини втратили чоловіків, а діти – батьків. Величезна несправедливість спіткала цей народ, і нехай це все якнайшвидше закінчиться», – каже Рената Тифель, мама Кшиштофа Тифеля.

Вона дізналася про смерть сина в післяобідню пору 5 грудня 2022 р., коли колега Кшиштофа надіслав їй співчуття: «Мене якось оминули новини про те, що загинули двоє поляків. Лише ввечері нам зателефонували з його частини».

«Я була переконана, що він повернеться. У брата було заплановане весілля, ми сподівалися, що він приїде, – говорить Рената Тифель. – Відтоді, як син поїхав в Україну, він не приїжджав до Польщі. Востаннє я бачила його 17 березня 2022 р., коли він прийшов попрощатися перед від’їздом».

Про те, що її син може піти на війну, вона здогадувалася в перші дні після початку повномасштабної російської агресії проти України. «Сподіваюся, в тебе навіть думки такої немає», – сказала вона йому тоді.

«8 березня він прийшов до мене з трояндою, щоб привітати з жіночим днем, і я вже бачила, що він хоче повідомити мені про щось таке», – пригадує вона. Тоді він повідомив, що вирішив їхати в Україну, щоб допомогти.

«Я сказала: «Ти повернешся цілим і неушкодженим». Я не намагалася його зупинити, бо Кшиштоф був такою людиною, що якщо вже прийняв рішення, то воно було остаточним. Я також знала, що якби він ще вагався, то просто не сказав би мені, щоб дарма не турбувати. Я лише запитала, чи він подзвонить тату, чи я маю повідомити йому, бо мій чоловік – водій, у той момент його не було вдома. Син відповів: «Знаєш, мамо, краще ти скажи», – згадує Рената Тифель.

Він не розповідав рідним про те, що робив в Україні. «Ми здебільшого говорили про щось буденне: що він їсть, де спить, які люди його оточують. Він захоплювався людьми, яких зустрів в Україні, казав, що всі були дуже привітні. Між ними було якесь тепло й розуміння, взаємна прихильність», – додає мама Кшиштофа.

Кшиштоф Тифель навчався філософії та логістиці. У вільний час полюбляв подорожі – і довгі, і близькі. Об’їхав автостопом усю Європу. Грав на гітарі. Організовував фаєр-шоу. Обожнював мотоцикли. Як харцер здійснив кілька стрибків із парашутом.

«Він дуже швидко жив. У його житті постійно були однострої: харцерство, потім Стрілецький союз, якісь поїздки на виживання. Він був інструктором, а також вів курс у силових структурах. Військова служба в нашій країні не обов’язкова, але він добровільно відслужив в армії. Він завжди був із рюкзаком і в якійсь формі», – розповідає Рената Тифель.

Вона додає: «У дитинстві він мав солдатиків, граючись якими, влаштовував цілі баталії. Він дуже любив історію. Це, мабуть, у нас сімейне, бо я люблю історію. І перші книжки, які ми читали разом, були пов’язані з історією».

Пані Рената зазначає, що неповна середня школа, до якої ходив її син, носила ім’я Юзефа Пілсудського. Це була дуже патріотична школа, яка, на її думку, мала сильний вплив на формування характеру Кшиштофа.

«Якби мені потрібно було сказати про нього одним словом, я сказала би: «Харцер». Він жив за харцерськими законами: Бог, Честь, Батьківщина. Він був ідеалістом».

Могила Кшиштофа Тифеля на кладовищі «Нове» в Рівному. Фото надав Генрик Козак

Наталя Денисюк

На головному фото: похорон Кшиштофа Тифеля в Рівному / Рівненська обласна військова адміністрація