Чи можливо сьогодні переобрати Меджліс кримськотатарського народу і як зберегти легітимність представницьких інститутів
Чи можливо сьогодні переобрати Меджліс кримськотатарського народу і як зберегти легітимність представницьких інститутів.
Останніми роками, особливо після початку повномасштабної війни, дедалі частіше лунають заклики: «Потрібно переобрати Меджліс», «Провести електронні вибори», «Оновити представницькі органи».
Я добре розумію бажання людей бачити оновлення представницьких інституцій кримськотатарського народу. Це природне прагнення демократичного суспільства. Але водночас хочу пояснити, чому в умовах тимчасової окупації Криму це питання є значно складнішим, ніж може здатися на перший погляд.
Говорю про це не як сторонній спостерігач. Протягом багатьох років я безпосередньо брав участь у діяльності національного руху, організації виборчих процесів, розробці нормативно-правових актів Курултаю, роботі представницьких органів кримськотатарського народу та їх міжнародній адвокації. Саме тому хочу поділитися не емоціями, а практичним досвідом.
Перш за все необхідно зрозуміти одну просту річ.
Вибори – це не тільки голосування.
Голосування, підрахунок голосів та оголошення результатів є лише завершальним етапом виборчого процесу.
До цього необхідно пройти цілу низку процедур, визначених Положенням про вибори делегатів Курултаю кримськотатарського народу, Положенням про вибори місцевих і регіональних меджлісів, Положенням про Центральну виборчу комісію Курултаю та Регламентом Курултаю.
Необхідно сформувати Центральну виборчу комісію та територіальні виборчі комісії, створити виборчі комісії у всіх місцях компактного проживання кримських татар, сформувати списки виборців – кримських татар і членів їхніх сімей, провести висування та реєстрацію кандидатів у делегати Курултаю, забезпечити рівні можливості для передвиборної агітації.
Саме ці етапи сьогодні неможливо реалізувати в умовах російської окупації Криму.
Навіть якщо припустити, що саме голосування можна було б організувати електронно, це не вирішує головної проблеми.
Більше того, виникає питання безпеки такого голосування. Якщо російські спецслужби здатні втручатися у виборчі процеси навіть провідних демократичних держав, то чи можемо ми гарантувати захищеність електроних виборів Курултаю?
Є й інша принципова проблема.
Відповідно до Положення про вибори делегатів Курултаю, і кандидатами, і виборцями можуть бути виключно громадяни України.
Як перевірити це в умовах окупації?
Як забезпечити свободу волевиявлення людей, якщо Меджліс кримськотатарського народу в росії визнаний «екстремістською організацією», а будь-яка участь у його діяльності створює ризик кримінального переслідування?
Не менш важливим є принцип правової спадкоємності.
Будь-які зміни до нормативно-правових актів Курултаю можуть ухвалюватися лише самим Курултаєм. А скликати його сьогодні в умовах окупації практично неможливо.
Іноді пропонують провести вибори лише серед кримських татар, які проживають на підконтрольній Україні території.
Так, це можливо.
Але тоді можна сформувати окремі місцеві чи регіональні меджліси, наприклад Київський, Львівський чи Одеський.
Проте таким шляхом неможливо сформувати Курултай кримськотатарського народу, а отже – і Меджліс, який представляє весь кримськотатарський народ.
Саме тут ми підходимо до найважливішого питання – легітимності.
Представницький орган повинен представляти не окрему частину народу, а весь народ. Саме тому виборчі процедури Курултаю побудовані таким чином, щоб максимально забезпечити участь кримських татар та членів їхніх сімей, які мають право голосу.
І це не формальність.
Це один із фундаментальних принципів демократії.
Особливо важливо пам’ятати, що російська федерація протягом багатьох років намагалася поставити під контроль представницькі інститути кримськотатарського народу. Спочатку шляхом тиску на Курултай і Меджліс, а потім – через створення альтернативних структур на кшталт «Кирим» чи «Кирим бірлігі».
Завдяки принциповій позиції кримськотатарського національного руху ці спроби провалилися.
Саме тому будь-які дії, які сьогодні можуть поставити під сумнів легітимність Меджлісу, фактично працюватимуть на користь російської політики.
Чи була можливість оновити склад Меджлісу?
Так. До 2019 року така можливість існувала.
Для цього Центральна виборча комісія Курултаю разом із Мандатною комісією мали провести ревізію фактичної кількості делегатів чинного скликання. Після цього дві третини від їхнього фактичного складу могли зібратися на підконтрольної української владі території й переобрати Меджліс.
Потім почалася пандемія COVID-19.
Після цього – повномасштабне вторгнення росії та новий етап масових репресій проти кримських татар.
Сьогодні скликання Курултаю є практично неможливим.
Саме тому сьогодні неможливо переобрати ні Голову Меджлісу, ні сам Меджліс.
Чи означає це, що нічого не потрібно робити?
Звичайно, ні.
Навпаки.
Є низка кроків, які можна реалізувати вже зараз без порушення нормативно-правових актів Курултаю.
Передусім необхідно переглянути внутрішню структуру Меджлісу, провести кадрове оновлення управлінь, залучити молодих активістів до практичної роботи, завершити створення Громадської ради та Молодіжної ради при Меджлісі кримськотатарського народу. Саме вони можуть стати кадровим резервом майбутніх представницьких інституцій після деокупації Криму.
Водночас сьогодні важливо говорити і про підзвітність Меджлісу кримськотатарського народу.
До окупації Криму Голова Меджлісу звітував перед Курултаєм про свою діяльність відповідно до Регламенту Курултаю – не рідше ніж один раз на 2,5 роки. Сам Меджліс також піддавався ротації. Це були важливі демократичні механізми, які забезпечували відповідальність представницького органу перед Курултаєм та кримськотатарським народом.
Сьогодні, в умовах тимчасової окупації Криму, скликати Курултай у повноцінному форматі неможливо. Але це не означає, що питання підзвітності має бути відкладене на невизначений час.
На моє переконання, звітність про діяльність Меджлісу сьогодні все одно необхідна. І це стосується як Голови Меджлісу, так і кожного члена Меджлісу, який перебуває на вільній від окупації території України.
Надзвичайні обставини можуть змінювати форми демократичних процедур, але не повинні скасовувати сам принцип відповідальності перед народом.
Ми маємо зберігати не лише інституцію Меджлісу, а й демократичні традиції, на яких вона була створена. Саме це дозволить зберегти довіру до представницьких органів кримськотатарського народу та забезпечити їхню легітимність і ефективність у нинішніх умовах.
Другим важливим напрямом має стати відновлення діяльності Всесвітнього конгресу кримських татар.
Ще у 2014 році ми говорили про те, що якщо діяльність Меджлісу буде суттєво обмежена, саме Конгрес може виконувати важливі міжнародні представницькі функції.
У 2015 році Конгрес був створений, обрано Президента, Виконавчий комітет та Ревізійну комісію. Команда Кримськотатарський Ресурсний Центр забезпечила його юридичну реєстрацію в 2016 році.
На жаль, надалі цей потенціал не був реалізований.
Повноваження чинного складу Конгресу фактично завершилися ще у 2020 році. Так, були пандемія та війна. Але зараз уже 2026 рік.
Водночас механізм формування Всесвітнього конгресу принципово відрізняється від виборів до Курултаю. Він не прив’язаний до громадянства України, не залежить від ситуації в окупованому Криму й дозволяє повноцінно залучати кримськотатарські громади з різних країн світу.
І ще одна принципова теза.
Останнім часом журналісти, політики та чиновники нерідко ототожнюють будь-якого кримського татарина, який працює в органах державної влади чи є народним депутатом України, з Меджлісом кримськотатарського народу.
Це неправильно.
Члени Меджлісу отримують свої повноваження виключно через обрання Курултаєм. Водночас посадовці чи народні депутати можуть бути призначені або обрані незалежно від Меджлісу та Курултаю. У нас є і власний доокупаційний досвід, який показує, чому це принципово важливо. Були випадки, коли кримська татарка за етнічною ознакою обиралася народною депутаткою України від комуністичної партії, або кримські татари призначалися на державні посади без погодження з Меджлісом і Курултаєм – навіть усупереч їхній позиції та фактично в противагу представницьким органам кримськотатарського народу. Тому не можна ототожнювати посаду державного службовця чи народного депутата з мандатом представника кримськотатарського народу.
Представницький мандат Меджлісу має своє джерело – волю Курултаю та кримськотатарського народу, а не рішення органів державної влади чи політичних партій.
Більше того, Положення про Меджліс кримськотатарського народу передбачає, що Голова Меджлісу та його перший заступник не можуть одночасно обіймати високі державні посади. У разі призначення вони мають скласти свої повноваження в Меджлісі. Це один із демократичних механізмів запобігання концентрації влади.
Моя позиція проста.
Представницькі інститути кримськотатарського народу потрібно оновлювати.
Але робити це потрібно так, щоб після цього ніхто – ні в Україні, ні у світі, ні тим більше в росії – не зміг поставити під сумнів їхню легітимність.
Легітимність можна втратити дуже швидко.
Відновити її буде надзвичайно складно.
Саме тому сьогодні ми повинні думати не лише про швидкі рішення, а насамперед про відповідальність перед усім кримськотатарським народом.
Нормативно-правові акти Курултаю були побудовані на демократичних принципах. Саме завдяки цьому Курултай і Меджліс були визнані міжнародними організаціями та багатьма державами світу як легітимні представницькі інституції кримськотатарського народу.
Наше завдання – не послабити цю легітимність, а зберегти її до дня деокупації Криму.
І найголовніше – народ має не лише довіряти своїм представницьким органам, а й контролювати їхню діяльність.
Саме в цьому полягає справжня демократія.