Мене багато що пов’язує з Польщею
Моє рідне місто Рава-Руська розташоване на самому кордоні з Польщею.
У військовому інституті однією з мов, які я вивчала, була польська.
Моя кандидатська дисертація базувалася на вивченні польського досвіду місцевого самоврядування.
Крім того, був період, коли я жила і навчалася у Варшаві.
Закінчила польський KSAP (їхня Академія державного управління).
Також у Центрі Східноєвропейських студій Варшавського університету захистила роботу щодо участі громадян у здійсненні представницької влади в Польщі.
Я кажу це не випадково. За ці роки я добре зрозуміла, як мислять польські політики та посадовці.
Між українцями та поляками є відмінності. Але, спільного між нами, безумовно, значно більше.
Так, польський державницький досвід є довшим.
Хоча історія Польщі була не менш драматичною, ніж історія України.
Так, інколи поляки дивляться на нас трохи зверху — як старший брат на молодшого. Нам це не подобається. Але, так нерідко буває навіть всередині родин.
Поляки — затятий народ. Так само, як і ми.
Вони дуже серйозно ставляться до своєї національної пам’яті. Так само, як і ми.
Якщо уважно придивитися, то в багатьох питаннях Україна сьогодні проходить той шлях, який Польща вже свого часу проходила.
І нам є чому в них повчитися. Адже за останні десятиліття Польща стала однією з найуспішніших економік світу.
Поляки поєднують національну затятість з жорстким прагматизмом та вмінням грати в довгу.
Отже, як покращити відносини з поляками?
Дисциплінований прагматизм. Без зайвих емоцій та імпульсивних реакцій. Чітко тримати у голові стратегічний інтерес.
У дружніх розмовах із польськими колегами я іноді звертаю їхню увагу на одну річ: багато у чому зараз ми діємо так само, як вони колись у минулому, жорстко відстоюючи право мати своїх героїв, свою національну памʼять і традицію.
І, знаєте, найчастіше вони зі мною погоджуються.