Про підтримку українського бізнесу та економіки в умовах воєнного стану
Про підтримку українського бізнесу та економіки в умовах воєнного стану (polskie tłumaczenie tekstu nieco później).
7 квітня 2022 року квітня в Варшаві в приміщенні Головної Торгової Школи (Szkoła Główna Handlowa), в присутності журналістів відбулось підписання угоди про співпрацю між Речником Малих і Середніх Підприємств (МСП) Польщі п.Адамом Абрамовічем (Adam Abramowicz) і Бізнес-Омбудсменом України п.Романом Ващуком Роман Ващук. Як один з керівників Польсько-Української Господарчої Палати, на запрошення організаторів, мав можливість з Києва долучитись до цієї події в он-лайн форматі.
Трохи думок в контексті цієї події. Так вже склались мої життєві і інші обставини, що тематику і проблеми роботи Ради Бінес-Омбудсмена України з новопризначеним з керівником цієї важливої для всього українського бізнесу інституції п.Р.Ващуком ми, завдяки ініціативі керівника Закордонного Торговельного Бюро в Києві Польської Агенції Інвестицій і Торгівлі п.Кароля Кубіци Karol Kubica, вже обговорювали спільно з польськими друзями на зустрічі в м.Києві 27 січня 2022 року незадовго до широкомасштабної військової агресії РФ. Більш детально про це див. за посиланням: https://www.facebook.com/oleg.dubish/posts/3056976554581338.
Безсумнівно, що 24 лютого 2022 року перевернуло життя багатьох з нас на До і Після. Про свій особистий досвід війни, роботи, життя, боротьби, людських відносин під час перебування в українській столиці після початку широкомасштабної агресії Росії у самих різних значеннях цих слів можливо прийде час колись поділитись окремо. Сьогодні не про це… А мабуть більше про економіку, тренди і завтрашній день. І для мене підписання вище згаданої умови і особиста он-лайн участь в цій важливі події це саме про українську економіку сьогодні і завтра. Причому в незалежності від того, як довго триватиме актуальний етап повномасштабної війни з Російською Федерацією.
Особисто я переконаний, що без демонтажу (як колись це було зроблено з нацистською Німеччиною) існуючої структури держави/влади, режиму, ідеології, etc. в РФ, без вибудовування широкої міжнародної коаліції адекватних і щирих міжнародних партнерів, Україні і її союзникам не має чого сподіватись на історично тривалі періоди спокійного і мирного життя та розвитку.
При цьому не забуваймо що РФ, на відміну від Гітлерівського Рейху, наразі не розбита у військовому розумінні цього слово та сьогодні є країною, що володіє ядерною зброєю здатною знищити людську цивілізацію.
Звичайно від крайньої констатації не треба впадати в безвихідь і розпач, але мені здається небезпечним недооцінювати потенціал/ресурси, глибину морального падіння, диявольський імперський дух, etc. російського народу. Попри всі можливі потенційні масштабні майбутні російські поразки, зміни кремлівської влади, різноманітні мирні перемовини та ініціативи, публічні заяви москаликів, etc. переконаний, що сьогоднішня Росія де-факто в досяжній перспективі ніколи не відмовиться від подальших претензій і різних форм агресії щодо України!
Тому в числі одного з головних завдань двосторонніх PL-UA і міжнародних відносин мені бачиться формування масштабного, системного і відкритого для інших українсько-польського новітнього руху «Прометеїзму» (згадуємо міжвоєнний період минулого сторіччя, Симона Петлюру, Тадеуша Голувко та багатьох інших). Загалом, як на мене – «цей дощ» з РФ на довго, а значить системна боротьба/війна в різних її формах та проявах також. Для цього Україні потрібні сила та ресурси для боротьби і міцний консолідований тил, а це в першу чергу про безпеку/обороноздатність, єдність, солідарність і економіку, як базис.
А що в нас в економіці після 46 днів повномасштабної війни?
Ось деякі цифри з офіційних і не офіційних джерел яким я схильний довіряти: трудові ресурси і людський потенціал – в результаті широкомасштабної агресії РФ не менше 10.4 мільйони українців були вимушені покинути свої домівки. ООН говорить про 4.2 мільйони людей, які станом на першу декаду квітня виїхали з України. Значна частина до Польщі. Березневий 2022р. експорт України в порівнянні з лютим скоротився майже в 2 (два) рази, а в т.ч. через блокування портів березневий експорт української аграрної продукції скоротився аж в 4 рази. Березневий імпорт України в порівнянні з лютим впав в 3 (три) рази. По результатам 2022 року спад валового внутрішнього продукту (ВВП) може сягнути мінімум 40%, а Світовий Банк нещодавно озвучив 45% зменшення українського ВВП (причому це на фоні орієнтовних 18-20% спаду відповідних російських показників). Прямі втрати фізичної інфраструктури України складають не менше 68 млрд. доларів США, а загальну суму втрат української економіки від війни оцінюють не менше 600 млрд. (озвучується і 1 трильйон) доларів США. Цифри м’яко кажучи шокуючі. Але чи є вони саме сьогодні підставою для вбивчих розпачі і взаємних внутрішніх звинувачень, розколів, політичного «гівномутства» і розбірок? Безсумнівно ні, навпаки – підставою для масштабної мобілізації, консолідації, і в т.ч. всестороннього розвитку народної підприємницької ініціативи інтегрованої з відповідними державними і міжнародними програмами підтримки України. А частиною економіки найбільш придатною і готовою до різномастих ініціатив, як на мене, є малі і середні підприємства/підприємці (МСП). Багато з нас має мрії про те, як виглядатиме Україна після перемоги. Адже актуальна війна не тільки і не стільки про війну українців з росіянами, скільки про боротьбу цінностей і світоглядів. І в моїй особистій уяві економіка України після нашої перемоги повинна бути позбавлена багатьох пострадянських пережитків, які всіляко культивуються Росією – зокрема засилля олігархії, різних форм монополізму, корупції та свавільної бюрократії, зловживань судочинства і правоохоронних органів, «понятійної» практики, etc. Саме своєчасна реакція на такі речі і є одним з основних завдань Офісу Бізнес-Омбудсмена. До речі – в Україні Бізнес-Омбудсмен займається не тільки питаннями МСП.
Не сумніваюсь, що після нашої перемоги, стабілізації ситуації, etc., знову активізуються ті чисельні діячі, хто пробуватиме повернутись до старих олігархічно-монопольних, корупційних та совкових практик нашого життя. І тут приклад і важливість імплементації в Україні реального досвіду Польщі в розвитку підприємницької ініціативи та підтримки бізнесу особливо сектору малих та середніх підприємств важко переоцінити! Адже в структурі валового ВВП Польщі, на відміну від України, внесок сектору МСП складає біля 50% того, що роблять всі польські підприємства, і в польському секторі МСП працевлаштовані 2/3 всіх працюючих в Польщі (без врахування фінансового сектору) в цілому. Польща провідний торговий партнер України. По результатам 2021 року ми досягли рекордних за всю історію двосторонніх відносин 12 млрд. доларів США двосторонніх торгових оборотів. Боюсь, що як мінімум цього року, такі економічні рекорди нам нажаль вже не досяжні. Після початку широкомасштабної агресії РФ проти України Польща практичними ділами продемонструвала всім свою безумовну і безпрецедентну солідарність з народом України, надає Україні велику економічну, гуманітарну та військову допомогу, а на її теренах, після початку широкомасштабної агресії РФ, найшли прихисток мільйони українських громадян. Не дарма кажуть – справжній друг пізнається в біді!
В умовах воєнного стану і можливого переходу триваючої масштабної війни в затяжну форму, вважаю, що потрібно особливу увагу приділяти напрямкам та можливостям участі польського бізнесу в програмах відновлення української економіки, конкретних підприємств, відповідної української інфраструктури зруйнованої в результаті російської агресії, особливій логістичній ролі Польщі та нашої транскордонної інфраструктури для українського експорту/імпорту в умовах фактичної блокади для цих цілей українських портів Чорного Моря, співпраці в питаннях оборонно-промислового комплексу, енергетики та поставки паливно-мастильних матеріалів, а також планам залучення до цієї роботи, за активної участі наших колег з Варшави, бізнесу з інших країн Заходу.
Окреме питання повернення в Україну мільйонів українських переселенців багато з яких сьогодні перебувають в Польщі. Адже деякі експерти твердять, що мінімум 20% цих переселенців, які крайні місяці виїхали з України, можуть більше ніколи не повернутись в Україну, що буде надзвичайно відчутним для українського ринку праці і економіки загалом після відповідної стабілізації у нас безпекової ситуації. Я б був також достатньо обережним і стриманим в практичній реалізації програм передислокації до Польщі деяких українських підприємств/виробництв, про які останнім часами говорять деякі польські колеги та діючі і потенційні українські бізнес-емігранти. А що тоді, дорогі друзі і партнери, залишиться в українській економіці??? Особисто я б більше концентрувався на активізації спільних польсько-українських програм розвитку виробничої кооперації зокрема в сфері оборонно-промислового комплексу, агропродовольчого сектору, переробної промисловості, логістики, etc. А що стосується вимушеної релокації українських підприємств з безпекових міркувань, то Західна і Південно-Західна та й певні частини Центральної України, як на мене достатньо оптимальні дислокації. До речі, наскільки мені відомо з офіційних джерел (Міністерство економіки України): «станом на 5 квітня Міністерство економіки отримало від українських підприємств 1424 заявки на релокацію, з них 1417 опрацьовані. Загалом, з початку роботи програми переміщення бізнесу з зони бойових дій на безпечні території:
• 178 бізнесів повністю завершили релокацію потужностей з зон бойових дій, з них 67 вже відновили роботу на нових місцях;
• Для 465 підприємств знайдені обладнані майданчики і вони передані для транспортування службам “Укрзалізниці” та “Укрпошти”;
• по решті заявок фахівці Мінекономіки та влади на місцях зараз підбирають нові локації для розміщення».
Повертаючись до підписаної 7 квітня в Варшаві угоди про співпрацю між Бізнес-Омбудсменом України і Речником МСП Польщі, зазначу, що для мене ця подія один з перших паростків майбутніх нових економічних і інших договорів та спільних проектів України з Польщею, зокрема і в частині відбудови, підтримки та розвитку української економіки. Нам потрібний «спільний простір для бізнесу», про який свого часу говорив мій добрий приятель, очільник Міжнародного Співтовариства Польських Підприємців в Україні п.Пйотр Цярковський (Piotr Ciarkowski). А такий спільний простір не можливий без впровадження спільної/спорідненої інфраструктури та екосистеми для бізнесу, невід’ємною складовою частиною якого є ефективна і успішна в практичній діяльності Рада Бізнес-Омбудсмена України, яку сьогодні очолює Роман Ващук, якому я, як і його польському колезі Адаму Абрамовичу, щиро бажаю всіляких гараздів і успіхів!
Олег ДУБІШ
Додаткова інформація за посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?v=tnmZOpE4-jc
